10 листопада 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/1918/15
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Косцової І.П.,
за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу, -
До суду звернувся ОСОБА_2 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати наказ № 101-о від 24.03.2015 року про звільнення його з посади старшого слідчого контрольно-методичного відділу слідчого управління розслідувань Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області у запас Збройних сил України за п. «д» ст. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України; поновити його на раніше займаній посаді; стягнути з відповідача на його користь кошти за вимушений прогул.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року відмовлено у задоволенні заявлених позивачем вимог.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм матеріального права, що призвело до неправильного її вирішення.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач наказом від 12.09.2014 року № 364-о був призначений на посаду старшого слідчого четвертого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів в Одеській області, без права ознайомлення з матеріальними носіями секретної інформації до надання допуску до державної таємниці (а.с.7,40).
Наказом ГУ ДФС в Одеській області № 10-о від 29.10.2014 року у зв'язку з реорганізацією ГУ Міндоходів в Одеській області ОСОБА_2, якій перебував у розпорядженні ГУ ДФС в Одеській області, призначений на посаду старшого слідчого четвертого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ДФС в Одеській області без права ознайомлення з матеріальними носіями секретної інформації до надання допуску до державної таємниці (а.с.100-101).
Наказом від 23.02.2015 року № 62-о ОСОБА_2 призначений на посаду старшого слідчого контрольно-методичного відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області (а.с.103).
17.03.2015 року до ГУ ДФС в Одеській області надійшов лист Управління СБУ в Одеській області від 16.03.2015 року № 65/11/922 ДСК, відповідно до якого ОСОБА_2 відмовлено в наданні допуску до державної таємниці старшому слідчому СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області, у зв'язку з чим начальником СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Яшиною Г.Ю. на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області направлено подання щодо звільнення з органів податкової міліції старшого слідчого СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області Шуляка Р.В. за п. «д» ст. 64 Положення № 114 (а.с.57).
Листом від 18.03.2015 року ГУ ДФС в Одеській області повідомило ОСОБА_2 про відмову йому Управлінням СБУ в Одеській області у наданні допуску до державної таємниці (а.с.58).
19.03.2015 року ОСОБА_2, будучи ще таким, що проходив службу в ГУ ДФС в Одеській області, не подавши рапорт про його звільнення з органів ГУ ДФС в Одеській області, в період знаходження на лікарняному, подав рапорт начальнику ГУ МВС України в Одеській області про призначення його на посаду слідчого відділення Роздільнянського РВ ГУ МВС в Одеській області (а.с.64).
Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 24.03.2015 року №101-о старшого слідчого контрольно-методичного відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 звільнено у запас ЗСУ за ст. 64 п. «д» (через службову невідповідальність) 25.03.2015 року (а.с.56).
Листом від 25.03.2015 року ОСОБА_2 повідомлений про його звільнення та йому запропоновано прибути до відділу проходження служби у податковій міліції управління персоналу ГУ ДФС в Одеській області для проведення розрахунку, отримання трудової книжки та військового квітка (а.с.61).
Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 23.04.2015 року № 143-о внесені зміни в наказ від 24.03.2015 року № 101-о у зв'язку з помилковістю визначення в назві підстави звільнення та наказ викладено у новій редакції, згідно якого старшого слідчого контрольно-методичного відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_2 звільнено у запас ЗСУ за ст. 64 п. «д» (через службову невідповідність) 25.03.2015 року (а.с.55).
26.03.2015 року ОСОБА_2 подав рапорт від 23.03.2015 року в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області про надання дозволу на його переведення на посаду слідчого відділення Роздільнянського РВ ГУ МВС в Одеській області (а.с.63).
Листом від 31.03.2015 року ОСОБА_2 повідомлено про розгляд його рапорту, ще раз повідомлено про його звільнення наказом від 24.03.2015 року з ГУ ДФС в Одеській області, а також про те, що питання щодо подальшого проходження служби в органах ГУ МВС України в Одеській області має бути вирішено відповідним відомством згідно Положення № 114 (а.с.62).
27.03.2015 року до ГУ ДФС в Одеській області надійшов лист рекомендованою поштою від ОСОБА_2 - лікарняні листки у кількості 2 шт. (а.с.67-69).
09.05.2015 року ОСОБА_2 подав рапорт на ім'я в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області про перенесення дати його звільнення на 09.05.2015 року у зв'язку з находженням на лікарняному (а.с.102).
Наказом ГУ ДФС в Одеській області від 19.05.2015 року № 204-о внесені зміни в наказ від 24.03.2015 року № 101-о щодо дати звільнення ОСОБА_2 та зазначено - 11.05.2015 року (а.с.102).
Не погоджуючись із рішенням відповідача про його звільнення з займаної посади позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спірне питання та відмовляючи у задоволенні заявлених вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу було відмовлено у наданні допуску до державної таємниці, а тому він обґрунтовано був звільнений з посади, оскільки обов'язковою умовою проходження служби на цій посаді, на яку він був прийнятий, є наявність допуску до державної таємниці.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач проходив службу в слідчому управлінні фінансових розслідувань ДФС в Одеській області на посаді старшого слідчого контрольно-методичного відділу кримінальних розслідувань, мав спеціальне звання середнього начальницького складу податкової міліції - старший лейтенант.
Відповідно до вимог п. 353.1 ст. 353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
За правилами пп. «д» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року, яке визначає порядок та підстави проходження і припинення служби в органах внутрішніх справ, однією з підстав для звільнення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) є службова невідповідність.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно номенклатури посад ГУ ДФС в Одеській області, затвердженої начальником управління 14.01.2015 року (а.с.120-122), перебування на посаді - старшого слідчого, на яку призначено позивача, потребує допуску до державної таємниці.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, Управлінням СБУ в Одеській області було відмовлено позивачу у допуску до державної таємниці у зв'язку з наданням недостовірних відомостей про себе під час оформлення допуску до державної таємниці, про що позивачу направлено відповідне повідомлення від 18.03.2015 року № 281/Ш/15-32-02-05 (а.с.58).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що відмова позивачу у допуску до державної таємниці унеможливлює виконання ним у повному обсязі покладених на нього посадових обов'язків старшого слідчого контрольно-методичного відділу кримінальних розслідувань.
Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України «Про державну таємницю» громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент звільнення позивача із займаної посади, згідно номенклатури посад ГУ ДФС в Одеській області, затвердженої начальником управління 14.01.2015 року (а.с.120-122) та довідки щодо вакантних посад у СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 25.03.2015 року (а.с.124), в слідчому управлінні фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області були відсутні вакантні посади, які не потребують допуску до державної посади.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем цілком обґрунтовано звільнено позивача із займаної посади у зв'язку із відмовою останньому у допуску до державної таємниці та відсутністю в слідчому управлінні фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області вакантних посад, які не потребують такого допуску.
В поданій апеляційній скарзі в обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апелянт посилається на те, що вирішуючи спірне питання судом першої інстанції не враховано, що при його звільненні відповідачем були порушенні положення ч. 2 ст. 40 КЗпП України.
Однак, слід зазначити, що пріоритетними у спірних правовідносинах є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач проходив службу в слідчому управлінні фінансових розслідувань ДФС в Одеській області на посаді старшого слідчого контрольно-методичного відділу кримінальних розслідувань, мав спеціальне звання середнього начальницького складу податкової міліції - старший лейтенант, а обсяг його прав і обов'язків, зокрема і трудових, визначається, насамперед, нормами спеціального законодавства, до якого належить, зокрема, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року, яким і врегульовано порядок звільнення позивача.
Отже, враховуючи, особливий статус позивача, на якого поширюються норми спеціального законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що положення ч. 2 ст. 40 КЗпП України не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
Також, колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта щодо порушення відповідачем при його звільненні порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення, оскільки порядок надання та скасування допуску до державної таємниці регулюється спеціальним законодавством щодо охорони державної таємниці, а порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності та види дисциплінарних стягнень передбачені, зокрема, у спірному випадку, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460-IV, а тому законних підстав вважати звільнення у зв'язку з відмовою від допуску до державної таємниці дисциплінарним стягненням немає.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ГУ ДФС при прийнятті наказу № 101-о від 24.03.2015 року діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02 липня 2015 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: І.П. Косцова