17 листопада 2015 року Справа № 876/13761/13
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заверухи О.Б.,
суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі за позовом Виконавчого комітету Львівської міської ради до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
01.06.2013 року Виконавчий комітет Львівської міської ради звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції у Львівській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати вимоги відповідача, що викладені у листі від 30.04.2013 року № 08-13м/3301 «Про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії»: щодо стягнення шляхом проведення претензійно-позовної роботи з колишнього начальника відділу кадрів виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_2 та до 18.01.2012 року його заступника, а з 19.01.2012 року - начальника відділу кадрів виконавчого комітету Львівської міської ради ОСОБА_3 зайво нарахованих та виплачених коштів на загальну суму 45568,81 грн.; щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру ДЗК в сумі 12130,00 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що виплата надбавки за високі досягнення у праці колишнього начальника відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_2 та до 18.01.2012 року його заступника, а з 19.01.2012 року - начальника відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_3 обумовлена розробкою останніми проектів нормативно-правових актів та прямо передбачена постановою КМ України № 268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів". Щодо оплачених послуг по виготовленню технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельних ділянок в натурі по вул. К.Левицького, 72 та пл. Ринок, 1, то твердження ДФІ у Львівській області щодо відсутності такої документації не відповідає дійсності. Вказана техдокументація виготовлена і надійшла на адресу ВК ЛМР.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області № 08-13м/3301 від 30.04.2013 року «Про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії» в частині відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру в сумі 12130,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що доказів високих досягнень у праці або виконання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 особливо важливої роботи не було представлено, а тому зазначеним особам було безпідставно призначено та виплачено надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 100 відсотків посадового окладу, що призвело також до зайвого нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та включення надбавки в розрахунок відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, заробітної плати за час перебування у відрядженні. Разом з тим, зважаючи на фактичну наявність технічної документації із землеустрою, її реєстрацію в журналі інвентарних номерів 05.02.2013 року, належність цільового використання коштів, сплачених за її виготовлення, вимога ДФІ у Львівській області щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру ДЗК в сумі 12130,00 грн. є неправомірною. Також, не встановлено в ході ревізії факту нецільового використання коштів, заперечень щодо завищення вартості оплачених послуг не надходило.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна фінансова інспекція у Львівській області подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану постанову скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру в сумі 12130,00 грн. та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання представників осіб, що беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів (п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI), що є достатнім для розгляду даної справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області в період з 12.12.2012 року по 07.03.2013 року проведено ревізію фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Львівської міської ради за період з 01.06.2010 року по 30.11.2012 року, про що складено акт № 08-22/5 від 11.03.20213 року(том 2,а.с.31-40).
В акті ревізії зазначено, що виплата згідно з розпорядженням міського голови надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 100 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за ранг та вислугу років колишньому начальнику відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_2 та до 18.01.2012 року його заступнику, а з 19.01.2012 року - начальнику відділу кадрів ВК ЛМР ОСОБА_3 є порушенням п. 2 постанови КМ України № 268 від 09.03.2006 року "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", оскільки вказані особи не займались протягом періоду, що отримували надбавку, розробленням проектів нормативно-правових актів, а також не проводили експертизу проектів таких актів. Таким чином, зайва виплата надбавки за високі досягнення у праці в розмірі 100 відсотків посадового окладу, а також зайве нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та включення надбавки в розрахунок відпускних, матеріальної допомоги на оздоровлення, заробітної плати за час перебування у відрядженні завдало матеріальної шкоди ВК ЛМР в сумі 45568,81 грн. Також під час проведення ревізії було встановлено, що позивачем замовлено, оплачено, однак не отримано (оскільки така відсутня на момент проведення ревізії у ВК ЛМР) технічну документацію із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі по вул. К.Левицького, 72 та пл. Ринок, 1. Тобто, має місце порушення ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, що призвело до матеріальної шкоди в сумі 12125,61 грн.
ДФІ у Львівській області за наслідками встановлених порушень під час ревізії скеровано на адресу ВК ЛМР вимогу № 08-13м/3301 від 30.04.2013 року "Про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії"(том 1,а.с.13-15).
Згідно ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. З огляду на викладене постанова суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особами, що брали участь у справі, не може бути скасована або змінена апеляційним судом.
Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області № 08-13м/3301 від 30.04.2013 року «Про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії» щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру ДЗК в сумі 12130,00 грн.
Однак, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим з наступних підстав.
Згідно Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення), Інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
Інспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів(підпункт 4 пункту 4 Положення).
Відповідно до пункту 6 Положення Інспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Інспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.
Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.
З листа ДФІ у Львівській області № 06-15м/226 від 11.01.2013 року слідує, що виконавчим комітетом Львівської МР у квітні 2012 року відповідно до актів здачі прийому технічних документацій від 16.03.2012 року б/н проведено оплату Львівській регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» згідно рахунків від 16.03.2012 року № 46-03-08-4322 і № 46-03-08-4323 за виготовлення технічних документацій із землеустрою на земельні ділянки для оформлення права користування земельними ділянками за адресами: м. Львів пл. Ринок, 1 та м. Львів вул. К.Левицького, 72 в кількості 2 штуки загальною вартістю 12130,00 грн., які фактично сплачено на момент завершення ревізії виконавчим комітетом Львівської МР. При цьому, станом на 01.12.2012 року та 01.01.2013 року за даними бухгалтерського обліку виконавчого комітету міської ради дебіторська заборгованість у розрахунках з Львівською регіональною філією Центру ДЗК не обліковувалась.
Зазначене порушення підтверджено проведеними під час ревізії зустрічними звірками у Львівській регіональній філії Центру ДЗК та Держземагенстві м. Львова.
На підставі вищенаведеного ДФІ у Львівській області вимагала відобразити в обліку дебіторську заборгованість за фактично неотримані послуги в сумі 12130,00 грн. та забезпечити відшкодування зайвих виплат шляхом повернення Львівською регіональною філією Центру ДЗК коштів або надання послуг з виготовлення технічних документацій із землеустрою на вказані вище земельні ділянки.
У справі, що розглядається, Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір.
Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не адміністративний позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постановах від 15 квітня та 13 травня 2014 року у справах №№ 21-40а14, 89а14 відповідно.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати в частині задоволених позовних вимог, оскільки суд неповністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області задовольнити повністю.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року у справі № 813/4317/13-а - скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції у Львівській області № 08-13м/3301 від 30.04.2013 року «Про усунення недоліків та порушень за наслідками ревізії» щодо відображення в обліку дебіторської заборгованості за фактично неотримані послуги Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру в сумі 12130,00 грн. та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Виконавчого комітету Львівської міської ради в цій частині відмовити повністю.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України напротязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий О.Б. Заверуха
Судді О.М. Гінда
В.В. Ніколін