16 листопада 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3436/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Циганій С.І.,
при секретарі: Пономаренко М.М.,
за участю представників позивача - Подзол О.С., Саюшкіної Н.І., представника відповідача - Хуснутдінової Н.Ч., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002132200 від 20.07.2015р.,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптцентр» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.07.2015р. №0002132200.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками за лютий, березень 2015, є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення є незаконними та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги. Просили позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав зазначених в письмових запереченнях. В яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ДПІ у м.Херсоні Головного управління Міндоходів ДФС у Херсонській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ОптЦентр» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками ТОВ «Топекс Україна», ТОВ «Фоксгруп-Дніпро», ТОВ «Хаммер Маркет», ТОВ «Полісервіс ТД», ТОВ «Експерт Трейд», ТОВ «Грін Пауер Євроелектрик Україна», ТОВ «Аквакомфорт», ТОВ «Оптова компанія Магніт» за лютий, березень 2015р., подальшого використання, реалізації придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) та відображення здійснених фінансово-господарських операцій у податковій звітності. За результатами якої складено акт №158/21-03-22-04/37959889 від 03.07.2015р. (далі - акт).
На думку перевіряючих позивачем порушено: п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України. В результаті чого відповідач зробив висновки, що позивачем завищено суму залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 Декларації) у розмірі 938646,43 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0002132200 від 20.07.2015р., яким зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 351948,00 грн.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Порядок формування податкового кредиту та витрат визначено Податковим кодексом України.
Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:
- витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:
- інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;
- крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Відповідно п.201.1 ст.201 ПКУ 201.7. податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Тобто відповідно до податкового законодавства України головними умовами для віднесення сплаченого при придбанні товару ПДВ до складу податкового кредиту, а понесених витрат - до валових витрат є використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності платника податків у межах оподатковуваних операцій та належне документування сплаченого ПДВ.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
В акті перевірки зазначено, що позивачем отримано від контрагента ТОВ «Оптова компанія Магніт» у лютому 2015 р. товар відповідно до видаткової накладної №139881/4 від 06.02.2015р. на суму 317235,00 грн., у тому числі ПДВ - 52872,50 грн. Постачання товару здійснено контрагентом позивачу на підставі Договору поставки № 29-1/15 від 27.01.2015р., з додатками, відповідно до якого позивач є покупцем.
Згідно з умовами зазначеного договору постачальник здійснює поставку позивачу на умовах DDP згідно правил Інкотермс-2010 за адресою: м.Херсон, вул.Кольцова, 57 (п. 2.1., п.2.2 договору); передача постачальником товару та приймання товару покупцем оформлюється видатковими накладними, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Дата, зазначена у видатковій накладній, вважається датою здійснення поставки (п.3.1 договору); покупець зобов'язаний сплатити повну вартість партії поставки товару протягом 30-ти календарних днів з дати здійснення поставки (п.6.3 договору).
Підтвердженням здійснення господарської операції позивача з контрагентом «Оптова компанія Магніт» є: договір поставки №29-1/15 від 27.01.2015р., з додатковою угодою до нього; видаткова накладна №139881/4 від 06.02.2015р. на суму 317235,00 грн., у тому числі ПДВ - 52872,50 грн.; податкова накладна №382 від 06.02.2015р. на суму 317235,00 грн., у тому числі ПДВ -52872,50 грн.; виписка банку «Південний» про сплату позивачем 13.03.2015р. контрагенту «Оптова компанія Магніт»; товарно-транспортна накладна №МК000006320/0-/1 від 06.02.2015р. про перевезення перевізником Агма-Сервіс ЧПКП на замовлення ТОВ «Оптова компанія Магніт» на адресу позивача: м.Херсон, вул.Кольцова, 57, товару на загальну суму 317235,00 грн. згідно накладної №139881/4. Відомості про вантаж за ТТН повністю відповідають даним про товар, зазначеним у видатковій та податковій накладних.
Враховуючи зазначене, податкова накладна №382 від 06.02.2015р., надана позивачу при постачанні товарів контрагентом «Оптова компанія Магніт», повністю відповідає вимогам Податкового кодексу України.
А отже, позивачем правомірно включено до податкового кредиту 52872,50 грн. ПДВ.
Проте, з врахуванням розгляду заперечень на акт перевірки, відповідач виключив 52872,50 грн. ПДВ з податкового кредиту через те, що контрагент «Оптова компанія Магніт» відповідно до даних реєстру податкових накладних не відобразив у складі податкового кредиту ПДВ з оплати послуг перевезення перевізником «Агма Сервіс» на адресу позивача. Зазначене суперечить зазначеному в акті перевірки на стор.17: «Згідно бази даних АІС «Податковий кредит», а саме Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту ТОВ «ОптЦентр» та його контрагентів не встановлено відхилень з ТОВ «Оптова компанія Магніт».
Суд зазначає, що діюче законодавство не покладає на платника податків обов'язку щодо здійснення контролю за веденням бухгалтерського та податкового обліку його контрагентами. Жодною нормою діючого законодавства не передбачено застосування відповідальності до позивача, у вигляді виключення сум ПДВ з податкового кредиту, за наявними первинними звітними документами.
В акті перевірки зазначено, що позивачем отримано від контрагента ТОВ «Хаммер Маркет» у березні 2015р. товар відповідно до видаткової накладної №ХМРМ2855 від 20.03.2015р. на суму 36975,11 грн., у тому числі ПДВ - 7395,02 грн. Відповідач зазначає, що контрагент знаходиться у м.Києві, а позивач - у Херсоні, жодного документу, який би свідчив про рух товару з Києва у Херсон по видатковій накладній №ХМРМ2855 від 20.03.2015р. не надано, тому, як вважає відповідач, «надані до перевірки документи не є безумовним підтвердженням того, що поставка товарів мала місце, фактично проведено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку».
Проте такий висновок спростовується наступним.
23.06.2014р. між позивачем та ТОВ «Хаммер Маркет», укладено Договір постачання №135, де позивач є покупцем. Відповідно до умов зазначеного Договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (в рамках специфікації), в якій повинно бути вказано асортимент товару, його кількість, термін поставки (п. 2.1. договору); поставка товару, відвантаження і надання товару у розпорядження покупця здійснюється за домовленістю сторін (п.2.5 договору); обов'язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної (п.4.1 договору); покупець здійснює оплату за товар щотижня після його реалізації третім особам (п. 7.3 договору).
Згідно ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Тобто договір позивача з контрагентом укладений на основі вільного волевиявлення, сторони погодили умови договору на свій розсуд, які не суперечать діючому законодавству, що не суперечить ч.4 ст.179 Господарського кодексу України.
Тобто за даним Договором позивач здійснює розрахунки з контрагентом не після отримання товару, а після його реалізації третім особам: кошти, отримані після реалізації товару третім особам позивач сплачує контрагенту. Даний факт зафіксований в Акті на сторінці 39.
Між позивачем та ТОВ «Хамер Маркет» за договором було здійснено часткова переоцінки (у бік збільшення) залишків товару, отриманого позивачем від контрагента по договору №135 від 23.06.2014р.
З метою здійснення часткової переоцінки між позивачем та ТОВ «Хамер Маркет» здійснено переоцінку залишків товарів у позивача шляхом оформлення накладної на повернення (за старими цінами) та надання видаткової накладної з новими цінами, з одночасним проведенням коригування податкових накладних, виписаних на товар, відносно якого проводиться переоцінка та оформленням податкової накладної на товар, оприбуткований за новими цінами.
Доказами проведення переоцінки частини залишків товару, отриманого позивачем у контрагента «Хаммер Маркет» за договором №135 від 23.06.2014р., є: лист ТОВ «Хаммер Маркет» про проведення переоцінки; накладна на повернення товару №151005/01342 від 20.03.2015р., відповідно до якої визначено асортимент товару, переоцінка якого узгоджена; розрахунок №1084 від 20.03.2015р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.09.2014р. №413; розрахунок №1085 від 20.03.2015р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 25.11.2014р. №415; розрахунок №1086 від 20.03.2015р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 01.08.2014р. №3; розрахунок №1087 від 20.03.2015р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 05.08.2014р. №14; видаткова накладна №ХМРМ2855 від 20.03.2015р. на 44370,13 грн., у тому числі ПДВ - 7395,02 грн.; податкова накладна №180 від 20.03.2015р. на 44370,13 грн., у тому числі ПДВ - 7395,02 грн.
Враховуючи вищезазначене суд робить висновок, що товар, отриманий позивачем від ТОВ «Хамер Маркет» у серпні, вересні, листопаді 2014р. на 25261,51 грн., у тому числі ПДВ - 4210,25 грн., переоцінений контрагентом 20.03.2015р., його вартість складає 44370,13 грн., у тому числі ПДВ - 7395,02 грн. На дану господарську операцію оформлені відповідно до чинного законодавства первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та здійснено відповідне коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.
Тобто за видатковою накладною №ХМРМ2855 від 20.03.2015р. на 44370,13 грн., у тому числі ПДВ - 7395,02 грн., фактичного переміщення товару від контрагента до позивача не здійснювалось, тому й вимога відповідача щодо надання відповідних документів, підтверджуючих перевезення товару від контрагента до позивача є безпідставною.
Згідно п.192.1 ст.192 ПКУ, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка видана їх отримувачу - платнику податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:
постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації;
отримувачем (покупцем) товарів/послуг, якщо передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, для чого постачальник надсилає складений розрахунок коригування отримувачу. При цьому постачальник товарів/послуг має право зменшити суму податкових зобов'язань за таким розрахунком коригування після його реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних отримувачем.
Розрахунки коригування, складені платником податку до податкових накладних, що не видаються отримувачу, що складені до 1 лютого 2015 року, а також складених під час отримання послуг від нерезидента, місцем постачання яких визначено митну територію України, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних таким платником податку.
Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
Відповідно до пп.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПКУ, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:
а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку.
Отримувач має право збільшити суму податкового кредиту лише після реєстрації постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.
Враховуючи вищевикладене, зміна суми компенсації, включаючи наступний перегляд цін, здійснено у повній відповідності з наведеною нормою статті 192 ПК України, здійснено коригування податкового кредиту позивача на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. А отже, виключення 7395,02 грн. ПДВ з податкового кредиту у березні 2015 р. є неправомірним.
В акті перевірки зазначено, що позивачем отримано від контрагента ТОВ «Полісервіс ТД» у березні 2015р. товар відповідно до видаткової накладної №52 від 25.03.2015р. на суму 696252,96 грн., у тому числі ПДВ - 116042,16 грн. Відповідач на в акті зазначає, що контрагент знаходиться у м.Дніпропетровську, жодного документу, який би свідчив про рух товару з Дніпропетровська у Херсон по видатковій накладній №52 від 25.03.2015р. не надано, тому, як вважає відповідач, «надані до перевірки документи не є безумовним підтвердженням того, що поставка товарів мала місце, фактично проведено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку».
Суд не погоджується з таким висновком відповідача, враховуючи наступне.
28.08.2014р. між позивачем та контрагентом ТОВ «Полісервіс ТД», укладено Договір постачання №181, де позивач є покупцем. Відповідно до умов зазначеного Договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (в рамках специфікації), в якій повинно бути вказано асортимент товару, його кількість, термін поставки (п.2.1. Договору); поставка товару, відвантаження і надання товару у розпорядження покупця здійснюється за домовленістю сторін (п.2.5.); обов'язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної (п.4.1.); покупець здійснює оплату за товар щотижня після його реалізації третім особам (п.7.З.).
За даним Договором позивач здійснює розрахунки з контрагентом не після отримання товару, а після його реалізації третім особам: кошти, отримані після реалізації товару третім особам позивач сплачує контрагенту.
Між позивачем та ТОВ «Полісервіс» за договором було досягнуто згоди про здійснення часткової переоцінки (у бік збільшення) залишків товару, отриманого позивачем від контрагента по Договору №182 від 28.08.2014р.
З метою здійснення часткової переоцінки між позивачем та контрагентом досягнуто згоди здійснити переоцінку залишків товарів у позивача шляхом оформлення накладних на повернення (за старими цінами) та надання видаткової накладної з новими цінами, з одночасним проведенням коригування податкової накладної, виписаної на товар, відносно якого проводиться переоцінка та оформленням податкової накладної на товар, оприбуткований за новими цінами.
Доказами проведення переоцінки частини залишків товару, отриманого позивачем у контрагента «Полісервіс ТД» за договором №182 від 28.08.2014р., є: лист ТОВ «Полісервіс ТД» про проведення переоцінки; накладна на повернення товару №151005/04578 від 24.03.2015р., відповідно до якої визначено асортимент товару на суму 305394,37 грн., переоцінка якого узгоджена; накладна на повернення товару №151005/04579 від 24.03.2015р., відповідно до якої визначено асортимент товару на суму 402,36 грн., переоцінка якого узгоджена; накладна на повернення товару №151005/04581 від 24.03.2015р., відповідно до якої визначено асортимент товару на суму 18,36 грн., переоцінка якого узгоджена; накладна на повернення товару №151005/04528 від 24.03.2015р., відповідно до якої визначено асортимент товару на суму 53,16 грн., переоцінка якого узгоджена; накладна на повернення товару №151005/04583 від 24.03.2015р., відповідно до якої визначено асортимент товару на суму 8,52 грн., переоцінка якого узгоджена; розрахунок №37 від 24.03.2015р. коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 02.09.2014р. №1; видаткова накладна №52 від 25.03.2015р. на 696252,96 грн., у тому числі ПДВ -116042,16 грн.; податкова накладна №31 від 25.03.2015р. на 696252,96 грн., у тому числі ПДВ - 116042,16 грн.
Отже, із зазначеного вбачається, що товар, отриманий позивачем від контрагента у вересні 2014р. на 305876,77 грн., у тому числі ПДВ - 50979,46 грн., переоцінений контрагентом 25.03.2015р., його вартість складає 696252,96 грн., у тому числі ПДВ - 116042,16 грн. На дану господарську операцію оформлені відповідно до чинного законодавства первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та здійснено відповідне коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних.
При здійснення зазначеної господарської операцій, позивач діяв згідно п.192.1 ст.192 ПКУ та пп.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПКУ.
Враховуючи викладене суд робить висновок, що за видатковою накладною №52 від 25.03.2015р. на 696252,96 грн., у тому числі ПДВ - 116042,16 грн., фактичного переміщення товару від контрагента до позивача не здійснювалось, тому й вимога відповідача щодо надання відповідних документів, підтверджуючих перевезення товару від контрагента до позивача у березні 2015р. є безпідставною.
Суд зазначає, що зміна суми компенсації по договору постачання з контрагентом «Полісервіс ТД», включаючи наступний перегляд цін, здійснено у повній відповідності до ст.192 ПК України, здійснено коригування податкового кредиту позивача на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. А отже, виключення 115894,94 грн. ПДВ з податкового кредиту у березні 2015р. (з врахуванням коригування податкового кредиту шляхом повернення товару, прийнятого відповідачем - 116042,16 - 147,22), є неправомірним.
Згідно акту перевірки відповідачем зменшено від'ємне значення ПДВ на 143,69 грн. та 175642,14 грн. по господарським відносинам з контрагентом ТОВ «Фоксгруп-Дніпро». Відповідач дійшов висновку, що «надані до перевірки документи не є безумовним підтвердженням того, що поставка товарів мала місце, фактично проведено лише документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку».
Проте суд не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.
24.06.2014р. між позивачем та контрагентом ТОВ «Фоксгруп-Дніпро» укладено Договір постачання №143, де позивач є покупцем. Відповідно до умов зазначеного Договору поставка товару здійснюється на підставі заявки покупця (в рамках специфікації), в якій повинно бути вказано асортимент товару, його кількість, термін поставки (п.2.1. Договору); поставка товару, відвантаження і надання товару у розпорядження покупця здійснюється за домовленістю сторін (п.2.5.); обов'язок постачальника по передачі товару вважається виконаним в момент передачі товару покупцю, який визначається датою накладної (п.4.1.); покупець здійснює оплату за товар щотижня після його реалізації третім особам (п.7.З.).
За даним Договором позивач здійснює розрахунки з контрагентом не після отримання товару, а після його реалізації третім особам: кошти, отримані після реалізації товару третім особам позивач сплачує контрагенту.
Між позивачем та ТОВ «Фоксгруп-Дніпро» за Договором досягнуто згоди про здійснення часткової переоцінки (у бік збільшення) залишків товару, отриманого позивачем від контрагента по Договору №143 від 24.06.2014р.
З метою здійснення часткової переоцінки між позивачем та контрагентом досягнуто згоди здійснити переоцінку залишків товарів у позивача шляхом оформлення накладних на повернення (за старими цінами) та надання видаткових накладних з новими цінами, з одночасним проведенням коригування податкових накладних, виписаних на товар, відносно якого проводиться переоцінка, та оформленням накладних і податкових накладних на товар, оприбуткований за новими цінами.
Доказами проведення переоцінки частини залишків товару, отриманого позивачем у контрагента «Фоксгруп-Дніпро» за договором №143 від 24.06.2014р., які містяться в матеріалах справи є: лист ТОВ «Фоксгруп-Дніпро» від 25.03.2015р. №177/1 про проведення переоцінки; накладні на повернення товару; розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних; видаткові накладні; накладні на повернення товару, податковими накладними.
Із вищезазначеного суд робить висновок, що товар, отриманий позивачем від контрагента, переоцінений контрагентом 10.03.2015р., його вартість складає 20093,40 грн., у тому числі ПДВ - 3348,90 грн. та 23.03.2015р., його вартість складає 1005437,76 грн., у тому числі ПДВ - 167572,96 грн.
При здійснення зазначеної господарської операцій, позивач діяв згідно п.192.1 ст.192 ПКУ та пп.192.1.2 п.192.1 ст.192 ПКУ.
За видатковими накладними №1041 від 10.03.2015р. та №1438 від 23.03.2015р. фактичного переміщення товару від контрагента до позивача не здійснювалось, тому й вимога відповідача щодо надання відповідних документів, підтверджуючих перевезення товару від контрагента до позивача у березні 2015 року є безпідставною.
Враховуючи вищевикладене суд робить висновок, що зміна суми компенсації по договору постачання з контрагентом «Полісервіс ТД», включаючи наступний перегляд цін, здійснено у повній відповідності з наведеною нормою статті 192 ПК України, здійснено коригування податкового кредиту позивача на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних. А отже, виключення 143,69 грн. ПДВ та 175642,14 грн. ПДВ з податкового кредиту у березні 2015 р. є неправомірним.
Із досліджених у судовому засіданні первинних документів, оформлених за результатами господарської діяльності позивача, вбачається, що зазначені первинні документи повністю відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, в той час як позивач надав достатні та належні докази зворотного.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2015р. №0002132200 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 351948,00 грн.
Стягнути з Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОптЦентр" (код ЄДРПОУ 37959889) сплачений судовий збір в сумі 5279,22 грн. (п'ять тисяч двісті сімдесят дев'ять гривень 22 коп.) шляхом безспірного списання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 листопада 2015 р.
Суддя Циганій С.І.
кат. 8.3.3