Справа: № 810/3981/15 Головуючий у 1-й інстанції: Василенко Г.Ю.
Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
17 листопада 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,
за участю секретаря Полякової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду, апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» (далі - позивач, ТОВ «Енергокапитал») звернулося до суду з позовом до Ірпінської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - відповідач, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0001602204.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
У відповідності до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Ірпінською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ін Еко» за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р., за результатами якої складено акт від 31.10.2014р. № 1170/22-01/37256969.
Згідно з висновками акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6, статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 430 003 грн. 00 коп.
Підставою для такого висновку стали матеріали акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ін Еко» від 23.05.2014р. № 409/3-22-08-38454023 ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до якого один із контрагентів ТОВ «Ін Еко» є фіктивним підприємством, а здійснені між ними господарські операції являються безтоварними.
На підставі висновків акту перевірки позивача відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року №0001602204, відповідно до якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 430 003 грн. основного платежу та нараховано штрафних санкцій в розмірі 215 001,5 грн.
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які підтверджують факт здійснення господарської операції.
Однак колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Питання, пов'язані з формуванням платником податку на додану вартість та податкового кредиту врегульовано статтями 198 Податкового кодексу України.
Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно пункту 1 Порядку заповнення податкової накладної затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за № 1333/20071 (що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом - «Порядок») податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Підпунктом 6.3 пункту 6 цього Порядку визначено, що порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Відповідно до частини 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частина 2 названої статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначає, що особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції є обов'язковими реквізитами первинних та зведених облікових документів.
За змістом наведених правових норм, для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактичні здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами господарські операції, що є підставою для формування податкового обліку платника.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що сам факт виконання робіт не є безумовним доказом реальності господарських операцій між сторонами, оскільки для податкового обліку значення має факт виконання робіт/послуг тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Ін Еко» укладено договір від 18.09.2013р. № 18/09, про надання послуг з організації збирання, знешкодження, перевезення та утилізації відпрацьованих мастил (олив).
В підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивачем надано до суду копії наступних документів: Договору від 18.09.2013р. № 18/09; заявки - розрахунки; податкові накладні.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження дійсної реалізації умов договору від 18.09.2013 №18/09, а саме: докази на підтвердження руху таких мастил для подальшої утилізації (яким транспортом, на яке місцезнаходження, товарно-транспортних накладних); довіреностей або інших документів, на осіб, які приймали участь у прийомі-передачі мастил від позивача; доказів на підтвердження наявності складських приміщень та спеціалізованої техніки, устаткування у контрагента позивача; як і не було надано акті прийому-передачі наданих послуг (як то передбачено п.2.3 Договору).
Також матеріали справи не містять доказів безпосередньої оплати зазначених послуг.
Більш того, як зазначає позивач в своєму адміністративному позові, мета даної господарської операції не була досягнута.
Отже, позивачем не надано жодних допустимих доказів щодо дійсної реалізації виконання умов укладеного договору між ТОВ «Енергокапитал» та ТОВ «Ін Еко» у зв'язку з чим, фактичність та реальність господарських операцій, за наслідками якої позивачем сформовано податковий кредит, не підтверджується необхідними первинними документами.
З огляду на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, враховуючи, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, однак, ТОВ "Енергокапитал" не доведено реальності такої господарської операції по взаємовідносинам із спірним контрагентом, та враховуючи доведеність з боку податкового органу фіктивного характеру вказаної господарської операції, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.
Відтак, податкове повідомлення-рішення від 12.12.2014 року № 0001602204 винесене відповідачем у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.
Таким чином, у відповідності до наведених вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав суду достатньо беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, натомість позивачем висновки податкового спростовані не були.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Таким чином, оскільки судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає що воно підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергокапитал» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Оксененко О.М.
Ісаєнко Ю.А.