01 жовтня 2009 року № 22а-16848 /08/ 9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Ніколіна В.В.,
суддів Ліщинського А.М., Онишкевича Т.В.,
при секретарі судового засідання Тарнавської Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ініціатива» - Пашковської Людмили Василівни на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2008 року у справі за позовами заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації Рівненської області до Закритого акціонерного товариства «ТЦП Восток-Маклер», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ініціатива» про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій № 07-Д-855Ю від 14.06.2007 року, -
У квітні 2008 році заступник прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації Рівненської області звернувся до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «ТЦП Восток-Маклер», Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ініціатива» про визнання недійсним договору купівлі-продажу акцій № 07-Д-855Ю від 14.06.2007 року, укладений між ЗАТ «ТЦП Восток-Маклер» та ТзДВ «Страхова компанія «Ініціатива» в частині придбання цінних паперів у ВАТ «Укрзалізобетонбуд» в кількості 19572114 вартістю 4 893 028, 5 грн., у ВАТ «Укрспецшахтбуд» в кількості 29 773 000 вартістю 7 443 250 грн., ВАТ «Термопластавтоматика» в кількості 8 168 000 вартістю 2 042 000 у ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 16 036 000 вартістю 4 009 000 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Вказує, що договір купівлі - продажу акцій № 07-Д-855Ю від 14 червня 2007 року між ЗАТ "ТЦП "Восток-Маклер" (Продавець) та ТзДВ «Страхова компанія «Ініціатива» не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а відтак, суперечить ч. 5 ст. 203 ЦК України.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2008 року позов заступника прокурора Рівненської області в інтересах держави в особі Державної податкової адміністрації Рівненської області задоволено повністю.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу акцій № 07-Д-855Ю від 14.06.2007 року, укладений між ЗАТ «ТЦП Восток-Маклер» та ТзДВ «Страхова компанія «Ініціатива» в частині придбання цінних паперів у ВАТ «Укрзалізобетонбуд» в кількості 19572114 вартістю 4 893 028, 5 грн., у ВАТ «Укрспецшахтбуд» в кількості 29 773 000 вартістю 7 443 250 грн., ВАТ «Термопластавтоматика» в кількості 8 168 000 вартістю 2 042 000 у ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 16 036 000 вартістю 4 009 000 грн.
Постанову суду першої інстанції оскаржив представник Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ініціатива» - Пашковська Людмила Василівна, подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не може погодитись з таким рішенням суду і рахує, що суд, виносячи таку постанову, порушив норми матеріального права.
Апелянт звертає увагу на те, що укладення договору з певною метою означає, що стороні, або сторонам договору на час укладення договору відомі обставини, пов'язані з вчиненням правочину, та вони діють, усвідомлюючи правові наслідки свого правочину. Під час укладення правочину сторони усвідомлювали, що укладається договір щодо акцій, емісію яких зареєстровано уповноваженим органом державної влади - ДКЦПФР, що ці акції знаходяться у вільному обігу та відповідають усім вимогам, встановленим законодавством для цінних паперів, та мали на меті набути або розпорядитись правами, що посвідчують ці цінні папери.
Висновок суду, суперечить обставинам у справі, а саме, що на час укладення правочину сторони усвідомлювали, що невідомі їм акціонерні товариства, що емітували акції, які було зареєстровано та випущено в обіг уповноваженим органом державної влади - ДКЦПФР, через декілька місяців після укладення правочину буде визнано таким, діяльність яких слід припинити, та мали на меті ухилитись від сплати податків.
Згідно абз. 6 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 28.04.1978 р. (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», «при розгляді справ про визнання угоди недійсною які укладеної з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, до яких, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування, суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети. Питання недійсності правочину з посиланням на певні обставини може посилатись лише на ті обставини, які існували під час вчинення правочину ту були, або могли бути відомими особам, які вчиняють правочин».
Крім того, ДПАУ указує: «Оформлення суб'єктами господарської діяльності договорів та первинних документів щодо придбання та (або) відчуження акцій у періоді, з якого або припинилася діяльність емітента (про що до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи), або визнано судом недійсною реєстрацію випуску акцій та свідоцтво про реєстрацію випуску акцій, є таким, що суперечить вказаним нормам ЦКУ та не може бути спрямоване на реальне настання правових наслідків.»
Крім того вважає що, у момент вчинення суб'єктами господарської діяльності правочинів щодо придбання та (або) відчуження акцій, які відбуваються після припинення діяльності емітента (про що до Єдиного державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи); набуття законної сили судових рішень про скасування реєстрації випуску акцій та свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, цими суб'єктами не додержуються вимоги частин 1, 5 статті 203 ЦКУ. У таких випадках згідно із ч. 1 статті 215 ЦКУ правочини с недійсними та ч. 2 статті 215 ЦКУ- нікчемними у розумінні ЦКУ.» Вважає, що висновок про те, що здійснення правочинів відносно акцій емітентів, існуючих на час укладення правочинів, суперечить закону, є помилковим, оскільки він поширює на правовідносини, що існували до виникнення певних обставин, обставини, що виникли значно пізніше, як нібито існуючі на час спірних правовідносин.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч 1. ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на:
1. Спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2. Спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3. Спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладення та виконання адміністративних договорів;
4. Спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках,, встановлених законом;
5. Спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
При вирішенні питання за правилами якого судочинства підлягає розгляду та вирішенню певний спір, необхідно враховувати його суб'єктивний склад та предмет заявленого позову. Під предметом позову слід розуміти певну вимогу матеріально-правового характеру.
З матеріалів справи вбачається, що позивач просив визнати недійсним договір купівлі продажу акцій № 07-Д-855Ю від 14.06.2007 року, укладений між ЗАТ «ТЦП Восток-Маклер» та ТзДВ «Страхова компанія «Ініціатива» в частині придбання цінних паперів у ВАТ «Укрзалізобетонбуд» в кількості 19572114 вартістю 4 893 028, 5 грн., у ВАТ «Укрспецшахтбуд» в кількості 29 773 000 вартістю 7 443 250 грн., ВАТ «Термопластавтоматика» в кількості 8 168 000 вартістю 2 042 000 у ВАТ «Фабрика технічної кераміки» у кількості 16 036 000 вартістю 4 009 000 грн «.
Отже відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Враховуючи вищезазначене судова колегія приходить до висновку, що даний спір не належить розглядати в судовому порядку, оскільки він не потребує вирішення та визнання правочину недійсним в суді.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ініціатива» - Пашковської Людмили Василівни задоволити частково.
Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.08.2008 року у справі № 2а-2419/08 - скасувати, та провадження у справі закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В.В.Ніколін
Судді Т.В.Онишкевич
А.М.Ліщинський