Справа №-22-а-39454/08 Головуючий у 1 інстанції Гром Л.М.
Суддя доповідач Бистрик Г.М.
22 вересня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Данилової М.В., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Шевчук О.М.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 подану на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Козелецької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача Управління земельних ресурсів у Козелецькому районі про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності та зобов'язання прийняти рішення,
У жовтні 2008 року позивач ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Козелецької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача Управління земельних ресурсів у Козелецькому районі про визнання незаконними рішень, дій та бездіяльності та зобов'язання прийняти рішення.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач ОСОБА_1. звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким просить задовольнити його позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню із закриттям провадження в адміністративній справі.
Згідно зі ст.ст.198 ч.1 п.4, 203 ч.1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених відповідно ст.ст.155 і 157 цього Кодексу.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір належить до адміністративної юрисдикції, але колегія суддів не погоджується з таким висновком.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно - правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
З матеріалів справи вбачається,що позивачем 06.09.2007 року до Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області було подано заяву, в якій він просив надати дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність із земель запасу на території Крехаївської (2 га для ведення особистого селянського господарства) та Надинівської (0,10 га для індивідуального дачного будівництва) сільських рад згідно викопіровок.
Розпорядженням голови Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області від 26.05.2006 року №197 «Про створення постійно діючої районної комісії з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів» створено постійно діючу районну комісію з питань вибору земельних ділянок для розміщення об'єктів, яка відповідно до положення є дорадчим органом районної державної адміністрації в частині надання у власність або користування земельних ділянок. Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закон України, «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999. №586-ХІУ, голови місцевих державних адміністрацій утворюють для сприяння здійсненню повноважень місцевих державних адміністрацій консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, служби та комісії, члени яких виконують свої функції на громадських засадах, а також визначають їх завдання, функції та персональний склад.
Предметом спору в даній справі є право власності та користування земельною ділянкою.
Між сторонами виник спір про право, що в свою чергу виключає її розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 КАС компетенція адміністративних судівпоширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 цього Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні нимивладних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних таюридичних осіб із зазначеними органами, їхніми посадовими або службовими особами, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Статтею 17 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить: розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпеченні виконання загальнодержавних і регіональних програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; підготовка висновків щодо встановлення та зміни меж сіл, селищ, районів у містах та міст; здіснення контролю за використанням коштів, що знаходяться у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, пов'язаних із вилученням (викупом) земельних ділянок; координація діяльності державних органів земельних ресурсів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Згідно ст. 18 Земельного кодексу України, міська рада має право розпоряджатися землями територіальних громад, яким вона користується шляхом: передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб; надання земельних ділянок у користування і вилучення їх із земель комунальної власності; викупу земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади; організації землеустрою; координації діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного й екологічного законодавства; обмеження, тимчасової заборони (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовки висновків щодо вилучення (викупу) і надання земельних ділянок; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій щодо встановлення і зміни меж міста; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. При цьому за змістом зазначеної статті міська рада має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
Із наведеного випливає, що при здійсненні повноважень власника землі відповідач є не суб'єктом владних повноважень у тому значенні цього терміна, в якому його вжито у пункті 1 частини 1 статті 17 КАС, а рівноправним суб'єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію свого права розпоряджатися землею.
З матеріалів справи, вбачається що предметом спору є право власності та користування земельною ділянкою, а заявлені у справі позовні вимоги випливають із відносин, що мають приватноправовий характер, а тому Козелецька районна державна адміністраціяв них виступає як суб'єкт права власності, а не як суб'єкт владних повноважень.
Та обставина, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень не змінює правову природу спірних відносин та не робить даний спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Керуючись ст.ст. 157, 158, 160, 195, 196, 198, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2008 року - скасувати.
Провадження в адміністративній справі закрити.
Роз'яснити позичу, що його позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця, шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали суду виготовлено 28.09.2009 року.
Головуючий суддя: Бистрик Г.М.
Судді: Данилова М.В.
Бєлова Л.В.