Справа № 22-а-32991/08 Головуючий у 1 інстанції Кочан В.М. Суддя-доповідач Василенко Я.М.
24 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В., Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2008 у справі за її позовом до суддів Печерського районного суду м. Києва Горяйнова Андрія Миколайовича та Шидловської Валентини Василівнипро визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та визнання недійсним рішення суду, -
27.08.2008 ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києваіз позовом про визнання недійсними договорів купівлі-продажу квартири та рішення Старокиївського районного суду м. Києва від 25.02.1997, прийнятого за наслідками розгляду справи про виселення її з квартири (а. с. 8, 22-28).
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2008 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з тих підстав, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, відкрити провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Отже, вимоги позивача визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки не відповідає вимогам КАС України та не є публічно-правовим спором.
Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Отже, дана вимога не підсудна адміністративному суду.
При цьому, необхідно зауважити, що відповідно до положень ст. 14 Закону України«Про судоустрій України» суди здійснюють правосуддя самостійно, судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону, а втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдати шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і тягне передбачену законом відповідальність.
Враховуючи норми чинного законодавства можна зробити висновок, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю, а намагання зробити це в конкретній справі шляхом подання окремого позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду, що забороняється законом.
Отже, вимога позивача про визнання недійсним рішення Старокиївського районного суду м. Києва від 25.02.1997 не підлягає задоволенню, оскільки вона не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
Крім того, вимога апеляції про відкриття провадження у справі не може бути задоволена виходячи з того, що це згідно до ст. 199 КАС України не входить до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 199, 202, 205, 206 КАСУкраїни, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.08.2008- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 29.09.2009.