24 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Василенка Я.М.
Малиніна В.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги в сумі 3153 гривні 18 копійок,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської райдержадміністрації на його користь недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за період 2005-2007 років в сумі 3153 грн. 18 коп., понесених судових витрат, а також просив поновити пропущений строк звернення до суду.
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2008 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за період 2005-2007 років в сумі 3148 (три тисячі сто сорок вісім) гривень 18 копійок, стягнуто з Державного бюджету України в особі Державного казначейства у Ічнянському районі Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 3 гривні 40 копійок в рахунок повернення сплаченого державного мита. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, посилаючись на порушення судом 1-ої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду невідомі, були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення
Справа в першій інстанції № 2-а-740/08 Справа в апеляційній інстанції №22-а-28374/08
Суддя першої інстанції: Негода А.М. Суддя-доповідач Горбань Т.І.
(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є ветераном війни - учасником війни. Це підтверджується ксерокопією посвідчення серії НОМЕР_2, виданого 29 березня 1999 року.
Згідно ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з наступними змінами, щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується разова грошова допомога у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком.
Із заперечення Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації вбачається, що позивачу в 2005-2006р.р виплачувалося по 50 грн., а в 2007р. - 55 грн. разової грошової допомоги, хоча мінімальна пенсія в 2005 році становила 332грн. 00 коп., в 2006 році - 359 грн. 00 коп., в 2007 році - 410грн. 06 коп., і тому розмір разової грошової допомоги повинен був становити : 2005р. - 332.00 х 3= 946 гривень; 2006р. -359.00 х 3 = 1027 гривень 00 коп.; 2007 рік - 410.06 х 3= 1175 гривень 18 копійок.
Задовольняючи позовні вимоги, суд 1- ої інстанції виходив з наступного.
Законами України про Державний бюджет України на 2005-2007 p.p. дію ч.5 ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" було зупинено, тому виплати і проводилися в тому розмірі, які передбачені даними законами. Таким чином, законами про Державний бюджет України призупинено на певний строк правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, зупинено дію механізму реалізації конституційних соціально-економічних прав громадян.
Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України. У ст. 64 Конституції України вичерпно визначено такі випадки, а саме передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод людини із зазначенням строку дій цих обмежень, та визначено ряд прав і свобод, які не можуть бути обмежені за жодних обставин.
Конституційний Суд України в рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007р. вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 22, ст. 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк, а звідси випливає, що закон про Державний бюджет України не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами. Даним рішенням Конституційний Суд України визнав неконституційним положення ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", за якою у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни здійснюється в розмірі 55 грн., при цьому вказавши, що аналогічними рішеннями Конституційного Суду України визнавалися неконституційними положення аналогічних статей ЗУ про Державний бюджет України на 2005 і 2006 p.p. Згідно п.5 даного рішення, рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду 1-ої інстанції з огляду на наступне.
Положення cт. 34 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік " та cт. 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", якими визначалися конкретні розміри щорічної разової грошової допомоги до 05 травня на відповідний рік, п. 18 cт. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким дія положень ч.5 статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в частині визначення розміру витрат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни призупинена на 2006 рік, предметом розгляду питання про їх невідповідність Конституції (неконституційність) у Конституційному Суді України не були, дані положення неконституційними не визнавались, тобто були чинними і підлягали застосуванню. У зв'язку з цим позовні вимоги за вищевказаний період є безпідставними.
Згідно ст. ст. 12, 13, 14, 15, 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" виплата разової грошової допомоги встановлена щорічно до 5 травня. Особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
У 2007 році діяли нормативно - правові акти, які мають однакову юридичну силу, а саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій.
Згідно ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас пунктом 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням Барабаша Олександра Леонідовича щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
На момент ухвалення рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 6-рп/2007 року допомога, передбачена Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивачу вже була виплачена, що сторонами не оспорюється.
Рішення Конституційного Суду України відповідно до ст. 152 Конституції України набирає законної сили з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі. Тому на момент виплати позивачу грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» були чинними ст. 29 та п. 13 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими відповідно встановлено, що у 2007 році виплата вищезгаданої допомоги учасникам війни здійснюється у розмірі 55 грн. та було зупинено дію ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Таким чином, дії відповідача в указаний період відповідали вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Відповідно до вищевикладеного апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2008 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так як судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги в сумі 3153 гривні 18 копійок відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді:
Повний текст постанови виготовлено 29.09.2009 року.
(вступна та резолютивна частина)
24 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Василенка Я.М.
Малиніна В.В.
при секретарі Рибалка Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги в сумі 3153 гривні 18 копійок,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації задовольнити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 23 червня 2008 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ічнянської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги в сумі 3153 гривні 18 копійок відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді:
Справа в першій інстанції № 2-а-740/08 Справа в апеляційній інстанції №22-а-28374/08
Суддя першої інстанції: Негода А.М. Суддя-доповідач Горбань Т.І.