(заочне)
Справа № 2-884-09
15 жовтня 2009 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі :
головуючого судді - Шавиріної Л.П.
при секретарі - Подосельник Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Красний Лиман за участю позивача ОСОБА_1 справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Краснолиманський МВ ГУМВС України в Донецькій області про усунення перешкод в користуванні жилим будинком, виселення та припинення реєстрації, суд -
2 травня 2009 червня 2007 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про усунення перешкод в користуванні жилим будинком, виселення та припинення реєстрації його та двох неповнолітніх дітей в жилому будинку, що належить йому на праві власності.
В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги лише в часті виселення ОСОБА_2 та припинити лише її реєстрацію. Інші позовні вимоги - про усунення перешкод в користуванні приміщенням, виселенні та припиненні реєстрації неповнолітніх дітей - не підтримав. При цьому позивач показав, що йому на праві власності належить жилий будинок, який розташований в АДРЕСА_1. в 1995 році її син - ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з відповідачем і від сумісного життя з нею має сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. З квітня місяця 2008 року з її дозволу у вказаному будинку зареєстровані та проживали син з відповідачем та їх діти. Влітку 2008 року ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_2 припинили шлюбні відносини, а 11.03.2009 року шлюб між ними було розірвано. В кінці травня місяця 2009 року відповідач забравши частину своїх речей, перестала проживати у спірному жилому будинку і користуватися ним. Але до теперішнього часу відповідачка не припинила реєстрації у вказаному жилому будинку, незважаючи на те, що вона просила її зробити це добровільно. Реєстрація відповідачки у жилому будинку, що належить їй на праві власності, створює перешкоди їй у користуванні та розпорядженні вказаним будинком. Тому просила виселити відповідачку з жилого будинку, та припинити її реєстрацію в ньому.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, заперечень суду не надала, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, про причину своєї неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи - ВГІРФО Краснолиманського МВ УМВС України в Донецькій області в судове засідання не з»явився, просив розглянути справу у його відсутності.
Судом встановлено, що позивачу на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 11 березня 2008 року державним нотаріусом Краснолиманської державної нотаріальної контори Донецької області по реєстру № 1296, належить жилий будинок з господарськими спорудами, розташований у АДРЕСА_1 (а.с.12-14).
23 вересня 1995 року між відповідачем та сином позивача ОСОБА_3 відділом РАГС Краснолиманського міського управління юстиції в Донецькій області було зареєстровано шлюб(а.с.6-8). Від сумісного життя вони мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9-10).
4 квітня 2008 року відповідачка, ОСОБА_3 та їх діти були зареєстровані у вказаному жилому будинку, що належить позивачу на праві власності (а.с.15-16).
Влітку 2008 року шлюбні відносини між відповідачем та ОСОБА_3 було припинено, а 11.03.2009 року шлюб між ними розірвано(а.с.11).
З кінця травня місяця 2009 року відповідачка не проживає в будинку по АДРЕСА_1 і не користується ним, але все своє майно з нього не забрала (а.с.17).
Незважаючи на те, що позивач пропонував відповідачці добровільно припинити реєстрацію у будинку, що належить йому на праві власності, відповідачка до теперішнього часу не зробила цього, що створює перешкоди власнику у користуванні та розпорядженні вказаним майном (а.с.14-15,17).
Для регулювання відносин між власником житла та членами його сім»ї законодавець використав правову конструкцію (сервітут), яка раніше до цих відносин не застосовувалась. Тому хоч положення житлового законодавства і підлягають переважному застосуванню до житлових відносин в силу ст. 3 ЖК України, але в разі, якщо питання, яке виникло при розгляді спору не урегульовано житловим законодавством, відповідно до п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» суд застосовує норми цивільного законодавства.
Тому, враховуючи те, що норми ЖК України не регулюють вказані відносини при розгляді спору суд керується нормами глави 32 ЦК України, а норми житлового законодавства використовує лише за аналогією.
Так відповідно до ст.64,156 ЖК України до членів сім»ї власника жилого будинку належать дружина власника та інші особи, які користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 406 ЦК України сервітут припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту. Тобто шлюбні відносини з сином позивача були підставою встановлення сервітуту. А їх припинення є підставою для припинення і самого сервітуту.
Матеріали справи свідчать про те, що шлюб між сином позивача та відповідачем припинено(а.с.11).
Враховуючи те, що в судовому засіданні встановлено, що відповідачка не користується жилим будинком, який належить позивачу на праві власності, з травня місяця 2009 року (а.с.17), суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині виселення відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Крім того в судовому засіданні встановлено, що збереження реєстрації відповідачки у жилому будинку, який належить позивачу на праві власності, чинить перешкоди власнику у користуванні своїм майном та у розпорядженні ним.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо ці порушення не були поєднані з позбавленням володіння.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Враховуючи те, що відповідачка змінила місце проживання і до теперішнього часу не зареєструвалася за новим місцем проживання і не припинила реєстрацію за попереднім місцем проживання (в жилому будинку, що належить позивачу)на підставі ст. 7 вказаного закону вона може бути знята з реєстрації на підставі рішення суду про визнання її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, виселення і т.і..
Тому і в цій частині суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст.3,64,156 ЖК України, ст.391,406 ЦК України, ст.ст.6,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року, ст.ст.10,11,60,79,88,212-215, ,226,232 ЦК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Виселити ОСОБА_2 без надання іншого жилого приміщення з жилого будинку, розташованого в АДРЕСА_1.
Припинити реєстрацію ОСОБА_2 в жилому будинку по АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду Донецької області через Краснолиманський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Рішення може бути переглянуто за заявою відповідача поданою ним до Краснолиманського міського суду у 10-денний строк з дня отримання його копії.
Рішення виготовлено у нарадчій кімнаті у 1 примірнику.
Головуючий суддя -