Справа в першій інстанції № 2-а-109/08 Головуючий у І-й інстанції - Линник В.Я.
Справа № 22-а-28658/08 Суддя-доповідач Зайцев М.П.
15 вересня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Зайцева М.П.
суддів Мамчура Я.С., Усенка В.Г.
при секретарі Сидоренко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради про стягнення не отриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2007 роки, а саме 6758,30 грн.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2008 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії УПСЗН від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради щодо відмови в перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та зобов'язано Ірпінське УПСЗН провести перерахунок і оплату позивачу за 2007 рік відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач УПСЗН від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову про відмову в позові, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Крім того апелянт звернувся з клопотанням про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови суду, оскільки під час винесення рішення вони присутні не були, оскаржувану постанову отримали лише 02.07.2008 року, що підтверджується листом №2-а-109/08 від 26.06.2008 року / а.с. 47/.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 186 КАС України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України процесуальний строк може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі в разі його пропущення з поважних причин.
Зважаючи на викладене та як вбачається з матеріалів справи, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2008 року, заявником не було пропущено.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи;4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони :1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, суд першої інстанції, встановив, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради, як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС 2 групи, відповідачем - виплачувалась щорічна допомога на оздоровлення, зокрема в 2004 році в сумі 26,70 грн. за рік, згідно постанови КМУ № 836 від 26.07. 1996року; у 2005-2007 роках в сумі 120 грн., згідно постанови КМУ №562 від 12.07.2005 р.
Також судом встановлено, що позивач звертався з заявою до відповідача про виплату недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак йому було відмовлено листом від 12.11.2007р.№ 2118.
Спірні правові відносини регулюються ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 2 групи в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається в момент виплати.
На підставі викладеного суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат відповідно, а тому виплати відповідачем щорічної допомоги на оздоровлення в 2007 році у фіксованому розмірі - 120 грн., тобто меншому ніж встановлено законом, порушує права позивача і такі дії слід визнати протиправними як такі, що суперечать вимогам ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Постановами KM України № 836 від 26.07.1996 року та № 562 від 12.07.2005 року встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, що суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну мінімальній заробітній платі.
В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності законів України над підзаконними нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п.1) та основи соціального захисту (п.6).
Вирішуючи вимоги про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 рік, суд першої інстанції керувався наступним.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк. Згідно ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку поважною, справа розглядається за правилами КАС України.
Враховуючи, що позивач пропустив річний строк звернення до адміністративного суду за захистом свого права, не надав суду доказів про наявність поважних причин пропуску цього строку, які б позбавляли можливості позивача пред'явити позов до суду, а також беручи до уваги, що відповідач наполягав на застосуванні строку позовної давності, суд відмовив в позові про стягнення недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2004-2005 роки у зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності та відсутністю поважних підстав для його поновлення.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача щорічної допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то суд також відмовив в цій частині, керуючись п.37 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", згідно якого на 2006 рік зупинена дія ч.4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги в розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не скасовані та не визнавались неконституційними.
З висновком суду першої інстанції в частині стягнення недоплачених коштів на оздоровлення за 2007 колегія суддів не погоджується, оскільки на день ухвалення рішення Конституційного Суду України в справі № 1-29/2007 від 09.07.2007 року допомога, передбачена ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_1 за 2007 рік була виплачена в розмірі 120 грн. / нараховано 21.05.2007 року/, що сторонами не оспорюється.
Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії в часі, тому на момент виплати позивачу грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» був чинним п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію абзаців 2-7 ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що дії відповідача не порушують прав і законних інтересів позивача, відповідають вимогам ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.2 КАС України.
Апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2008 року слід скасувати, прийняти нову постанову, так як судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 99, 100, 102, 160,186, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради - задовольнити.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 18 лютого 2008 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Бучанської міської ради про стягнення не отриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді:
Повний текст постанови виготовлено 21 вересня 2009 року.