10 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Малиніна В.В.
Василенка Я.М.
при секретарі Рибалка А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 17 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомиращодо невиплати в розмірах, передбачених законодавством, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними, стягнути з відповідача на користь позивача недоотриману за 2007 рік допомогу в сумі 1673,05 грн. та зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати допомогу на дітей в повному обсязі, як передбачено статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», тобто у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Постановою Богунського районного суду міста Житомира від 17 червня 2008 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира щодо невиплати позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2007 році у розмірі меншому, ніж це визначено Законом, стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира на користь ОСОБА_1 1598,37 грн. недоплаченої грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за серпень - грудень 2007 року.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира подало апеляційну скаргу, в якій просить постановити ухвалу про повне скасування постанови та закрити провадження у справі, посилаючись на порушення судом 1- ої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки суду невідомі, були повідомлені належним чином.
Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно доч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, судом першої інстанції встановлено, щопозивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, що підтверджується свідоцтвом про народження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працювала і є застрахованою особою на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Догляд за дитиною здійснюється матір'ю. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась позивачу з врахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік". Заява позивача про проведення перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в межах, встановлених законодавством, відповідачем залишена без задоволення.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що спірні правовідносини регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", зокрема ст. 43 якого передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд 1-ої інстанції зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №1-29\2007 визнані неконституційними положення п. 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено на 2007 рік дію статей 41, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти (закони та інші правові акти Верховної Ради України, акти Президента України, акти Кабінету Міністрів України, правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим) або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Судом 1-ої інстанції встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України вказана допомога відповідачем виплачувалась позивачу не в повному розмірі.
З урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років в цей період (ст.62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік») сума заборгованості з 6 серпня 2007року по грудень 2007 року, на думку суду 1-ої інстанції, становить (463 х 26/31) + 463 + (470х3) - 662, 95( за мінусом виплачених за вказаний період коштів) = 1598,37 грн.
Вимоги позивача в подальшому виплачувати допомогу на дітей в повному обсязі, як передбачено законодавством, не підлягають задоволенню, так як Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» внесено зміни до діючих законодавчих актів щодо проведення таких виплат. Крім того, рішення має бути наслідком чинного правового регулювання, а не обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Дії відповідача з 06.08.07 року по грудень 2007 року включно не відповідають ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст. 2 КАС України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Богунського районного суду міста Житомира від 17 червня 2008 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається,
На підставі наведено, керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира залишити без задоволення.
Постанову Богунського районного суду міста Житомира від 17 червня 2008 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді:
Повний текст виготовлено 15.09.09р.
(вступна та резолютивна частина)
10 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Горбань Т.І.
Суддів: Малиніна В.В.
Василенка Я.М.
при секретарі Лисенко М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира на постанову Богунського районного суду міста Житомира від 17 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира про визнання дій відповідача неправомірними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради міста Житомира залишити без задоволення.
Постанову Богунського районного суду міста Житомира від 17 червня 2008 року без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
судді: