Справа № 22-а-28260/08 р.Головуючий у першій інстанції: Шинкар А.О.
Суддя-доповідач: Федорова Г.Г.
16 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретаріФедорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.
Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення,-
В лютому 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Броварського міськрайонного суду Київської області із адміністративним позовом до УПСЗН Броварської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 2001 по 2007 роки в розмірі 5715, 20 грн.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2008 року позов задоволено.
Стягнуто з УПСЗН Броварської міської ради Київської області на користь позивача недоотриману щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2006, 2007 роки в розмірі 2 235, 00 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПСЗН Броварської міської ради Київської області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову суду скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.198 ч.1 п. 4 та ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином, евакуйованим із зони відчуження (категорія 2), що підтверджується посвідченням серії Б № 116545 виданого 03.11.2000 року Київською обласною державною адміністрацією (а.с.8).
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на щорічну допомогу на оздоровлення, яка виплачується евакуйованим у 1986 році із зони відчуження в розмірі трьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Як вбачається з довідки відповідача одноразова допомога на оздоровлення за період з 2001 по 2003 роки позивачу не виплачувалась.
В даному випадку, на момент виникнення спірних правовідносин питання подання скарги на рішення, дії або бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб було врегульовано положеннями глави 31-А ЦПК України 1963 року. Стаття 248-5 цього Кодексу передбачала, що скаргу може бути подано в суд у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Однак, позивач з такою скаргою до суду не звертався, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за період з 2001 по 2003 роки.
Згідно довідки №2279 від 30.04.2008 року, виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області, позивачу за 2004, 2005 роки допомога на оздоровлення не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки останній не звертався до Управління з письмовою заявою. Отже, позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню за наслідками пропущення строків звернення до суду.
Що стосується позовних вимог за 2006 рік, колегія суддів виходить з наступного.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію абзацу сьомого частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах, відповідно до мінімальної заробітної плати.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем допомога на оздоровлення позивачу була виплачена в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з чим позовні вимоги за цей період не підлягають задоволенню.
Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні положень вищевказаного Закону та просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Отже, судова колегія виходить з того, що пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за період з 2001 по 2006 роки.
Що ж стосується позовних вимог за 2007 рік, колегія суддів виходить з наступного.
П. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ч. 4 вказаної норми Закону було зупинено. А тому, відповідно до ст. 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідачем зазначена допомога у 2007 році була виплачена позивачу в розмірі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судова колегія не може погодитися з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої допомоги за 2007 рік підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік в травні 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача, а суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року на правовідносини, що вже відбулися.
Одночасно слід звернути увагу позивача, що відповідно до ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Оскільки у зв'язку з ухваленням Верховною Радою України Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідні положення якого визнані неконституційними, позивач має право на отримання у зв'язку з цим матеріальної шкоди, яка полягає у неодержанні соціальної гарантії у розмірі, передбаченому базовим Законом, вимоги про стягнення якої підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області слід задовольнити, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2008 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення слід відмовити.
Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області задовольнити, постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2008 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Броварської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягомодного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддяГ.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.П. Мельничук
Постанова в повному обсязі складена 21.09.2009 р.