Справа № 2-603
2008 p.
18 липня 2008 p.
Гірницький районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:
головуючого судді Мірошниченка М.А.
при секретарі Киреєвої Ю.Г., Боєвої A.M.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_4 позовні вимоги підтримали та просили стягнути:
матеріальну шкоду від пошкодження автомобіля у розмірі - 26157 грн. 38 коп., відшкодування морального збитку у сумі - 10000 грн., витрати по проведення експертизи у розмірі - 550 грн., витрати по оплаті державного мита у сумі - 268 грн. та витрати по оплаті судового збору у розмірі - 47 грн.
Пояснили, що 03.06.2005 р. на автошляху Макіївка - Шахтарськ у районі селища Зугрес-2 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Форд-транзит», державний. № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, під керуванням водія ОСОБА_2, який діяв за дорученням на право керування транспортним засобом, виданим нею 08.05.2002 p., і дорожнього листа на червень 2005 р. для перевезення пасажирів по маршруту Шахтарськ - Донецьк.
Під час руху, у транспортному засобі знаходилося 15 пасажирів. У результаті ДТП відбулося перекидання набік пасажирського мікроавтобуса, у результаті чого деякі пасажири одержали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а автомобілю позивача заподіяні механічні пошкодження, внаслідок яких він відновленню не підлягає.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 09.11.2007 р. ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності у відповідності зі ст. 12 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 p., а також положенням ст. 86 КК України.
Дану постанову учасниками кримінального процесу не було оскаржено і вона набула законної сили . Відповідно до даної постанови ОСОБА_2 визнаний винним у правопорушенні, і це не має потреби в повторному доведенні в суді в силу зазначеної вище статті 61 п. 4 ЦПК України.
ОСОБА_2 був визнаний винним у здійсненні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 1 КК України, тобто порушенні правил безпеки дорожнього руху /ПДД України/, у результаті чого потерпілої ОСОБА_5 були заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, а автомобілю "Форд-Транзит", державний № НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, - механічні пошкодження, розмір яких, відповідно до висновку авто-товарознавчої експертизи, склав 26 157, 38 грн.
Відповідач та його представник ОСОБА_6 позов не визнали, пояснивши, що 08.05.2002 року позивачка видала доручення на право користування і керування автомобілем НОМЕР_2, що належить їй на праві приватної власності, в результаті дорожньо-транспортного випадку, який мав місце 03.06.2005, на автодорозі Макіївка-Шахтарськ у районі селища Зугрес-2, був ушкоджений з вини відповідача ОСОБА_2
На момент заподіяння шкоди позивачці, тобто 03.06.2005 року він не був власником джерела підвищеної небезпеки, тому що керуючи автомобілем НОМЕР_2, він виконував функції найманого робітника в підприємця ОСОБА_3, що мав ліцензію на перевезення пасажирів і дозвіл органа місцевої влади на експлуатацію автомобіля НОМЕР_2 по маршруту Донецьк - Шахтарськ.
Доказом цьому служить дорожній лист N575711, виданий автостанцією від імені підприємця ОСОБА_3, копії ліцензії і договору на перевезення пасажирів.
Що стосується виданого 08.05.2002 року ОСОБА_1 доручення на право керування автомобілем, то доручення видавалося під підприємницьку діяльність ОСОБА_3, крім того термін дії доручення на день аварії і заподіяння шкоди позивачці минув. 03.06.2005 року відповідач керував автомобілем від імені підприємця ОСОБА_3, на підставі виданого дорожнього листа.
Вважає, що на день заподіяння шкоди позивачці, знаходився в трудових відносинах з підприємцем ОСОБА_3, які належним чином не були оформлені, тому що вони будувалися на підставі усного договору, без укладання трудової угоди.
У зв'язку з цим вважають, що відповідальність перед ОСОБА_1 на підставі ст. 1172 ЦК України, повинний нести ОСОБА_3
У судовому засіданні СПД ОСОБА_3 факт оформлення трудових відносин із ОСОБА_2 не визнав і затверджував, що автомобіль "Форд-Транзит", який належить позивачці ОСОБА_1, використовувався винятково по зазначеному дорученню, але на момент ДТП термін його дії минув, нове доручення оформлене не було, власник автомобіля не був сповіщений про закінчення терміну дії доручення, - але відповідач продовжував керувати даним транспортним засобом самоправно, чого не заперечує ОСОБА_2
Суд, вислухавши пояснення позивачки та її представника, відповідача та його представника, третьої сторони, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню частково. Так, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 03.06.2005 р. на автошляху Макіївка - Шахтарськ у районі селища Зугрес-2 керуючи автомобілем марки "Форд-транзит", державний № НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності, під керуванням водія ОСОБА_2, який діяв за дорученням на право керування транспортним засобом, виданим нею 08.05.2002 p., і дорожнього листа на червень 2005 р. для перевезення пасажирів по маршруту Шахтарськ - Донецьк.
Під час руху відбулося перекидання набік пасажирського мікроавтобуса, у результаті чого деякі пасажири одержали тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, а автомобілю позивача заподіяні механічні пошкодження, внаслідок яких він відновленню не підлягає.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 09.11.2007 p., ОСОБА_2 був звільнений від кримінальної відповідальності у відповідності зі ст. 12 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 p., а також положенням ст. 86 КК України, /а.с.8/.
Відповідно до вимоги ч.2, ч.5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, з моменту підписання доручення між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 встановилися цивільно-правові відносини по користуванню і розпорядженню транспортним засобом, і тому їхні відносини регулюються ст. 1187 ЦК України, що передбачає порядок відшкодування шкоди, заподіяного джерелом підвищеної небезпеки.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України, цивільна відповідальність і відповідно шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується при наявності 3-х умов: наявність шкоди; протиправне дії заподіювача шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною дією і шкодою.
Наявність заподіяної позивачці матеріальної шкоди доводиться висновком фахівця авто-товарознавця, розмір якої визначений у сумі 26 157, 38 грн., наявність моральної шкоди підтверджується показаннями учасників у справі, висновком фахівця, в силу якого ушкоджений автомобіль позивача "Форд-Транзит" фактично відновленню не підлягає, і тому позивачка втратила можливість їм розпоряджатися за своїм розсудом, порушені її звичні життєві зв'язки, тому що даний мікроавтобус був для неї єдиним джерелом життєзабезпечення.
Протиправне поводження заподіювача шкоди доведено матеріалами вище зазначеної кримінальної справи і постановою суду, що вступила в законну силу, відносно ОСОБА_2
Причинний зв'язок між протиправним поводженням і шкодою доведена матеріалами кримінальної справи, у т.ч.1 висновком авто-товарознавчої експертизи, відповідно до якої ОСОБА_2 порушив ПДД України, хоча мав технічну можливість запобігти ДТП, і його дії знаходяться в причинному зв'язку з наслідками, що наступили.
Також не підтверджуються трудові відносини між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, на які відповідач
посилається, згідно оглянутої трудової книжки на ім'я ОСОБА_2, де відсутній запис, що він був прийнятий на роботу до СПД ОСОБА_3, а трудовий договір від 20.08.2002 p., укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_7, що надійшов по запиту суду з Макіївського центра зайнятості, в якому СПД ОСОБА_3 цей договір зареєстрував. Але ОСОБА_2 вказує саме цей номер договору, наполягаючи, що це договір з ним, а не з ОСОБА_7 /а.с. 13 /
У пункті 15 даного договору знаходяться підписи сторін, а саме - фізичної особи -СПД ОСОБА_3 і працівника ОСОБА_7
У даному випадку між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір укладений не був.
У запереченнях ОСОБА_2 і його представника зазначено, що ОСОБА_2 керував автомобілем на момент ДТП винятково на підставі дорожнього листа № 575711, виданого йому на АС м. Макіївки для проходження мікроавтобуса в м. Шахтарськ, а також ліцензії і договори на перевезення пасажирів, чого не заперечує також і третя особа ОСОБА_3 - але наявність цих документів не створює трудових правовідносин, а лише свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 сам порушив трудове законодавство, не оформивши трудовий договір з ОСОБА_3, самоправно використовував і розпоряджався майном позивача, на свій ризик перевозив пасажирів, і, як було сказано вище, у результаті порушив ПДД України і скоїв ДТП, у результаті його дій позивачці були заподіяні матеріальна та моральна шкода.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, загальними підставами відповідальності за завдану майнову шкоду:
1. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно до ст. 1167 ЦК України, підставами відповідальності за завдану моральну шкоду:
1. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
2. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
І) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки...
На підставі ст. 1187 ЦК України, відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки: Джерелом підвищеної небезпеки є ...діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів...»
Розмір понесених позивачем судових витрат, а саме: витрати по оплаті державного мита у розмірі -268 грн. та витрати по оплаті судового збору у сумі - 47 грн., підтверджується наявними у справі квитанціями № 59 від 06.12.2007 p., № 60 від 06.12.2007 p., № 18 від 07.12.2007 р. /а.с. 1-3/.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати.
Таким чином, сукупність досліджених у судовому засіданні доказів приводить суд до висновку про доведеність вимог позивача, тому позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково, відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі -26157 грн. 38 коп., на підставі ст. 23 ЦК України, глибини фізичних та душевних страждань, суттєвість зміни образу життя, те, що з вини відповідача ОСОБА_2 вона тривалий час не має можливості використовувати для своїх потреб транспортний засіб, суд вважає, необхідним з урахуванням конкретних обставин справи, принципу розумності та справедливості, визначити розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 7000 грн.
Керуючись ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.03.2002 р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування
матеріальної шкоди від пошкодження автомобіля у розмірі - 26157 фн. 38 коп., витрати по проведення експертизи у сумі - 550 фн., витрати по оплаті судового збору у розмірі - 268 грн. та витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі - 47 фн., а всього в сумі -27022 грн. 38 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в сумі - 7000 грн.
В інший часті задоволення позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.