Справа №-22-а-28215/08 Головуючий у 1 інстанції Гром Л.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
23 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретаріФедорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.
Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання права на перерахунок розміру разової грошової допомоги і стягнення заборгованості по невиплаченій разовій грошовій допомозі,-
В липні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання права на перерахунок розміру разової грошової допомоги, як інваліду з квітня 2007 року І групи Великої Вітчизняної Війни, а до цього з 23.04.1006 року, як інваліду ІІ групи за період з 2005 по 2007 роки в розмірі 8478,00 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року у відкритті провадження відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що даний спір з урахуванням обставин та наявних в матеріалах справи доказів не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги щодо стягнення недоплаченої разової грошової допомоги є борговими зобов'язаннями між державою і громадянином, а тому вимоги щодо вирішення публічно-правового спору відсутні.
Колегія суддів не погоджується з даною позицією суду першої інстанції з наступних підстав.
За визначенням, наведеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Визначення поняття «суб'єкт владних повноважень» наведено у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, відповідно до якого - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особи, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно Типового Положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 25.04.2006 року № 147, центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (далі - Центр) є державною установою і підпорядковується головному управлінню праці та соціального захисту населення обласної (у місті Києві - Головному управлінню соціального захисту населення міської) державної адміністрації.
Типовим Положенням про Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської державної адміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2007 року №790, передбачено, що Головне управління праці та соціального захисту населення обласної, Київської міської держадміністрації, управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської держадміністрації (далі - управління) є структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, що утворюється головою обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, підзвітним і підконтрольним голові відповідної держадміністрації та Мінпраці.
Згідно з Положенням про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30.08.2000 року, Міністерство праці та соціальної політики України (Мінпраці України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінпраці України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері зайнятості, соціального захисту населення, соціального страхування, оплати, нормування та стимулювання праці, умов праці, пенсійного забезпечення, соціального обслуговування населення, соціально-трудових відносин, трудової міграції.
Положенням ч. 1 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року № 3551-ХІІ передбачено, що виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
ОСОБА_1. в обґрунтування заявленого позову вказується, що відповідач порушує вимоги Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині правильності визначення суми разової грошової допомоги, оскільки така сума виплачується відповідачем не у передбаченому Законом розмірі. Отже, позивачем фактично оскаржуються дії Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у рамках здійснення останнім владних управлінських функцій у галузі призначення та виплати грошової допомоги.
Таким чином, даний спір є публічно-правовим, оскільки виник з правових відносин за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізує у цих відносинах публічний обов'язок держави щодо соціального захисту громадян, які є інвалідами війни.
Що ж стосується формулювання позовних вимог, то дійсно, позовна заява Мельника М.Д. не містить вимоги про визнання дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними. Проте, як зазначалося вище, зі змісту позову вбачається, що позивач просить стягнути відповідні кошти, посилаючись на неправомірні дії відповідача, пов'язані з нарахуванням та виплатою грошової допомоги не у повному обсязі. Тобто, зі змісту позову випливає, що позивач просить і дії суб'єкта владних повноважень визнати неправомірними. Відсутність таких вимог у прохальній частині позову не змінює правову природу спору та не робить його цивільним.
При цьому, слід звернути увагу суду першої інстанції на те, що п. 4 ст. 1 ст. 106 КАС України передбачає можливість залишення позовної заяви без руху з метою уточнення змісту позовних вимог, а тому суддя, вчиняючи таку процесуальну дію, може звернути увагу позивача на необхідність формулювання своїх вимог у відповідності з компетенцією адміністративного суду. У відповідності з ч. 1 ст. 137 КАС України така можливість не виключена і під час судового розгляду.
Крім того, ч. 2 ст. 11 КАС України встановлено, що з метою захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять, суд може вийти за межі позовних вимог. А тому, незважаючи на відсутність вимог про визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, коли фактично позов подається з цих підстав, суд може вийти в інтересах позивача за межі позовних вимог та доповнити резолютивну частину свого рішення й висновком про визнання відповідних дій протиправними.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо не підвідомчості спору адміністративній юрисдикції, не вірно оцінив надані позивачем матеріали та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року - скасувати, а справу слід направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно зі ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 липня 2008 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.П. Мельничук
Ухвала в повному обсязі складена 28.09.2009 р.