Справа №-22-а-28205/08 Головуючий у 1 інстанції Семеняка О.М.
Суддя-доповідач Федорова Г.Г.
16 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретаріФедорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.
Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення,-
В травні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до УПСЗН Канівської міської ради Черкаської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2005 по 2007 роки в розмірі 4381,30 грн.
В судовому засіданні позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути допомогу в розмірі 5198,30 грн.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2008 року позов задоволено.
Стягнуто з УПСЗН Канівської міської ради Черкаської області на користь ОСОБА_1 недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за період з 2005 по 2007 роки, як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії в розмірі 5198,30 грн.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, УПСЗН Канівської міської ради Черкаської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с.6).
Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС повинна виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Згідно довідки виданої Управлінням праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області, позивачу була виплачена щорічна грошова допомога на оздоровлення в таких розмірах: за 2005 рік - в червні 2005 року в сумі 26,70 грн.; за 2006 рік - в серпні 2006 року в сумі 100,00 грн.; за 2007 рік - в червні 2007 року в сумі 100,00 грн.; тобто в розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення позивачеві, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні положень вищевказаного Закону та просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку з пропущенням строку звернення до адміністративного суду.
Отже, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, що пропущення позивачем річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог за 2005, 2006 роки.
Крім цього, відмовляючи в задоволенні позовних вимог за 2006 рік, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на відповідні роки зупинено.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562. Окрім того, відповідач керувався п. 37 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Відповідачем допомога на оздоровлення позивачу в 2006 році була виплачена в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», у зв'язку з чим позовні вимоги є безпідставними.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими зупинено дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2007 рік в червні 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача, а суд першої інстанції безпідставно поширив дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року на правовідносини, що вже відбулися.
Одночасно слід звернути увагу позивача, що відповідно до ст. 152 Конституції України матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Оскільки у зв'язку з ухваленням Верховною Радою України Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідні положення якого визнані неконституційними, позивач має право на отримання у зв'язку з цим матеріальної шкоди, яка полягає у неодержанні соціальної гарантії у розмірі, передбаченому базовим Законом, вимоги про стягнення якої підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області слід задовольнити, постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2008 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення слід відмовити.
Відповідно до ст. 198, ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області задовольнити, постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 23 червня 2008 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Канівської міської ради Черкаської області про стягнення недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення відмовити.
Постанованабирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягомодного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддя
Г.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.П. Мельничук
Постанова в повному обсязі складена 21.09.2009 р.