Справа № 2- 2314
2009 рік
28 вересня 2009 року м. Харків
Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
Судді - Дідовця В.А.,
при секретареві - Неблієнко О.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Червонозаводського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного комерційного банку « Європейський» про стягнення суми вкладів ,відсотків, моральної шкоди -
встановив :
Позивачка звернулася до суду з позовом у якому вказала, що на підставі Договору Банківського вкладу «Європейський соціальний» № 2630.16. 840.22712 від 28 березня 2008 року, нею були передані банку грошові кошти 4600 доларів США строком на 370 днів з 28.03.2008 року по 1.04.2009 року з нарахуванням процентної ставки 11.75 % річних.
2.04.2009 року по закінченню строку договору вона звернулася з заявою про повернення вкладу з нарахуванням відсотків у загальній сумі 5146 доларів США. , але їй було відмовлено.
Вважає, що відмова у видачі вкладу є незаконною і просить суд стягнути з АКБ «Європейський» указану суму, 500 грн.- витрат на юридичні, почтові та інші послуги , а також моральну шкоду в розмірі 500 грн.
У судовому засіданні позивач повністю підтримала свої позовні вимоги і просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з*явився , про причину неявки не повідомив . Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення сторін , дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню .
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір Банківського вкладу «Європейський соціальний» № 2630.16. 840.22712 від 28 березня 2008 року. У відповідності з договором нею були передані банку грошові кошти 4600 доларів США строком на 370 днів з 28.03.2008 року по 1.04.2009 року з нарахуванням процентної ставки 11.75 % річних.
У зв'язку із закінченням строку договору банківського вкладу 1.04.2009 р. позивач звернулася у АКБ «Європейський» з заявою про повернення їй вкладу 2.04.2009 р.
До теперішнього часу вимога позивача не задоволена.
Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а ст. 525 ЦК України прямо встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Пунктом 3.17. договору банківського вкладу встановлено обов'язок відповідача повернути позивачу вклад повністю наступного дня за останнім днем строку (тобто 2 квітня 2009 року).
Призначення у відповідача тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог його кредиторів також не надає відповідачу права відмовляти позивачу в поверненні вкладу.
Так, ч. 1 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. передбачено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.
З цього положення випливає, що мораторій, який вводиться під час здійснення у банку тимчасової адміністрації, поширюється на задоволення вимог кредиторів. Про це також свідчить зміст ч. 2 і ч. 4 ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» терміни «вклад», «кредитор банку», «клієнт банку» вживаються у ньому (Законі) у наступних значеннях:
вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору;
клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку;
кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Таким чином, в Законі України «Про банки і банківську діяльність» вкладник вважається клієнтом банку. При цьому поняття «клієнт банку» не охоплюється поняттям «кредитор банку». Тому положення ст. 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» стосовно мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюються на відносини банку та вкладника з приводу повернення останньому його вкладу.
Зазначене також підтверджується низкою положень інших нормативно-правових актів України.
Зокрема, пп. 4 п. 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, передбачено, що вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору.
З цього положення слідує, що за договором банківського вкладу клієнт передає належні йому гроші банку в управління. Право власності на гроші до банку не переходить, а залишається у клієнта.
У наведеному вище визначенні терміну «вклад», яке міститься у ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зазначено, що кошти клієнтів розміщаються на їх іменних рахунках.
Отже, вимога клієнта (у даному випадку вкладника) про повернення банком вкладу за своєю суттю є розпорядженням клієнтом власними грошовими коштами.
У зв'язку з цим слід зазначити, що ч. 1 ст. 41 Конституції України встановлено право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно з ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною 1 ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Конституція України передбачає лише два випадки, у яких може бути обмежено право власності, - примусове відчуження об'єктів права приватної власності з мотивів суспільної необхідності та конфіскація майна за рішенням суду .
Жодне із зазначених обмежень права власності не поширюється на розпорядження вкладником своїми коштами, внесеними на депозитний рахунок.
В частині повернення вкладу з відсотками позов підлягає задоволенню, підлягає задоволенню і стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 51 грн. і збору на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн. Що стосується вимог позивача по стягненню витрат на юридичні, поштові та інші послуги в сумі 500 грн., то вони задоволенню не підлягають, по скільки доказів цих витрат не надано.
Відповідно до п.2 Постанови №4 від 31.03.1995 року Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за відшкодування моральної (немайнової) шкоди- особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або у випадках, передбачених відповідними статями ЦК України, а також іншими нормами законодавства, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди, у тому числі Законом України «Про захист прав споживачів».
Відшкодування моральної шкоди у відносинах, що склалися між сторонами , не передбачено Законом України «Про банки та банківську діяльність», не передбачено стягнення моральної шкоди і договором Банківського вкладу № 2630.16. 840.22712 від 28 березня 2008 року , тому ці вимоги не підлягають задоволенню .
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 629, 633 Цивільного кодексу України, ст. 1, ч. 2, 3 ст. 56, ст. 85 Закону України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р., пп. 4 п. 1.8. Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492, ст.ст. 10, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, ст. 41, ч. 1 ст. 64 Конституції України суд ,-
вирішив:
Позов задовольнити частково .
Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський» на користь ОСОБА_1 по договору Банківського вкладу «Європейський соціальний» № 2630.16. 840.22712 від 28 березня 2008 року 4600 доларів США з відсотками - 545,30 доларів США а всього 5145 (п*ять тисяч сто сорок п*ять) доларі США 30 центів.
Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Європейський» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Червонозаводський районний суд міста Харкова шляхом подачі в 10-денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуто Червонозаводським районним судом міста Харкова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.А.Дідовець