Справа № 2- 795/2009 рік
25 вересня 2009 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого - судді Журавель В.А.
При секретарі - Маргарян А.А.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом дочірнього підприємства «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» до ОСОБА_1, 3 особа ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки
Позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що 15 жовтня 2007 року біля 14 год. 25 хвилин на 494 км. + 50 м. автодороги Київ-Харків-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «RENAULT MEGANE» державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «NISSAN ALMERA» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2. ОСОБА_1 при керуванні автомобілем в порушення п. 14.2 в Правил дорожнього руху України , не впевнившись, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатню для обгону відстань, допустив зіткнення з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_2, який належить позивачу. Постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.10.2007 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. У результаті ДТП автомобілю позивача завдано значні технічні пошкодження, згідно з висновком звіту спеціаліста-автотоварознавця матеріальний збиток, завданий позивачу в результаті пошкодження автомобіля складає 39 122 грн. 84 коп. Також позивач поніс витрати по проведенню автотоварознавчого дослідження в сумі 330 грн. Тому позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 39 452 грн. 84 коп., судові втрати по сплаті судового збору в сумі 394 грн. 53 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 30 грн.
У судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав судові аналогічні пояснення. Додатково представник позивача пояснив, що твердження відповідача стосовно відсутності його вини спростовується протоколом про адміністративне правопорушення, яким встановлено, що саме відповідач порушив п. 14.2 Правил дорожнього руху України, протоколом огляду місяця ДТП, схемою до нього, поясненнями учасників пригоди та свідків. Ці документи були складені уповноваженими працівниками ДАЇ належним чином, відповідач ознайомився з ними, проти правильності їх складання не заперечував. Також постановою Червонозаводського районного суду міста Харкова від 07 травня 2009 року підкреслено наявність вини відповідача у ДТП. Крім того, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що зіткнення автомобілів сталося внаслідок порушення відповідачем п.14.2 Правил дорожнього руху, в цих матеріалах відсутні документи, які б підтверджували умисел позивача на зіткнення з автомобілем відповідача або наявність непереборної сили. Тому у зв»язку із тим, що дії відповідача були неправомірними, він повинен відшкодувати матеріальну шкоду у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позову заперечував та пояснив судові, що 15 жовтня 2007 року рухався в автомобілі Рено Меган із середньою швидкістю. Спереду нього рухалася колона автомобілів, а безпосередньо перед ним автомобіль джип Мерседес, відповідач вирішив обігнати колону, при цьому впевнився, що його ніхто не обганяє та він не створює аварійну ситуацію. Але в цей час автомобіль Мерседес різко виїхав вперед нього і створив йому перешкоду на дорозі, тому відповідач став різко гальмувати, його винесло на зустрічну смугу, де він і зіткнувся з автомобілем Ніссан. Вважає, що його вини в дорожньо-транспортній пригоді нема, оскільки ДТП сталося внаслідок порушення невстановленим водієм автомобілю Мерседес Правил дорожнього руху.
3 особа ОСОБА_2 у судове засідання не з»явився, надав судові заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Суд вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає позов необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Як встановлено у судовому засіданні 15 жовтня 2007 року біля 14 годин 25 хвилин на 494 км. + 500 м. автодороги Київ-Харків-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «RENAULT MEGANE» державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «NISSAN ALMERA» державний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок якої автомобілям було спричинено механічні пошкодження.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль «NISSAN ALMERA» державний номер НОМЕР_4 належить дочірньому підприємству «Інтергласт» фірми ГЛАСТ ГМБХ / а. с. 23/.
Як вбачається з акту огляду транспортного засобу автомобілю «NISSAN ALMERA» було спричинено наступні механічні пошкодження: розрив панелі на передньому бампері, розрив та деформація переднього бамперу, розрушена передня фара права, розриви та складки на правому передньому крилі, згиби на двері передній правій, розрушена права блок-фара, згини на капоті, вм'ятини на його передній правій частині та інше / а. с. 10/.
Відповідно до звіту дослідження спеціаліста-автотоварознавця № 630/2007 від 09 листопада 2007 року матеріальний збиток, завданий власникові автомобілю «NISSAN ALMERA» державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження при ДТП складає 39 122 грн. 84 коп. / а. с. 4-9/.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкоди завдана майну фізичної або юридичної особи , відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У судовому засіданні представник позивача посилався на те, що відшкодувати шкоду позивачу повинен саме відповідач ОСОБА_1, оскільки його вина встановлена та підтверджується протоколом огляду місця ДТП, схемою до нього, поясненням другого учасника ДТП - ОСОБА_2, а також в постанові Червонозаводського райсуду м. Харкова від 07 травня 2009 року підкреслено наявність вини відповідача в ДТП. Але суд не може погодитися з такими висновками позивача з наступних причин.
Дійсно постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26.10.2007 року було встановлено вину водія ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді , яка мала місце 15 жовтня 2007 року, та накладено штраф за порушення вимог ст. 124 КУпАП у розмірі 34 грн. / а. с. 30/. Але постановою Голови Апеляційного суду Харківської області від 01 вересня 2008 року постанову суду від 26.10.2007 року скасовано / а. с. 101/. При повторному розгляду адміністративної справи встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 15 жовтня 2007 року не переконався в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїздити, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, чим порушив п. 14.2б Правил дорожнього руху, що привело до зіткнення з автомобілем Ніссан Альмера. Але враховуючи, що сплинули строки притягнення до адміністративної відповідальності, провадження по адміністративній справі стосовно водія ОСОБА_1 закрито / а. с. 133/. При цьому постанова суду від 07 травня 2009 року містить посилання на висновок автотехнічної експертизи № 10618 від 27.02.2009 року, згідно якого зазначено, що в даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобілю Мерседес повинен був діяти у відповідності до вимог п.п. 10.1, 14.2а ПДР, водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повинні були діяти у відповідності з вимогами п. 12.3 Правил дорожнього руху, водій автомобілю Мерседес мав технічну можливість запобігти зіткненню шляхом виконання вимог п.п. 10.1, 14.2а ПДР і його дії знаходились в причинному зв'язку з виникненням дорожньої пригоди. Тобто при розгляді адміністративної справи винність водія ОСОБА_1 судом не встановлена, у постанові міститься тільки посилання на відомості, які є у протоколі про адміністративне правопорушення, що суд не може прийняти у якості доказу вини відповідача, оскільки висновки суду про винність відповідача у скоєнні ДТП у постанові відсутні.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов»язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Частина 2 ст. 59 ЦПК України регламентує, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, в даному випадку належним доказом вини ОСОБА_1 є постанова суду у справі про адміністративне правопорушення. Але постановою суду від 07 травня 2009 року вина водія ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді від 15 жовтня 2007 року, не встановлена, тому суд не може прийняти у якості належних доказів протокол огляду місця ДТП, схему до нього та пояснення учасників ДТП, а інших доказів вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 15 жовтня 2007 року, позивач судові не надав.
Частина 3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦК України передбачають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім обставин, які не підлягають доказуванню.
Враховуючи, що позивач не довів обставини, на які він послався як на підставу своїх вимог, не надав судові доказів вини відповідача ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді 15 жовтня 2007 року, позовні вимоги про відшкодування шкоди та стягнення судових витрат з відповідача задоволенню не підлягають.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. 1166, 1187 ЦК України, суд
У задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства «ІНТЕРГЛАСТ» фірми «ГЛАСТ ГМБХ» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у розмірі 39 452 грн. 84 коп. та судових витрат в розмірі 424 грн. 53 коп. - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і після цього протягом 20 днів шляхом подання апеляційної скарги або у порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя В.А.Журавель