Справа № 2-3383/2009 рік
30 вересня 2009 року Червонозаводський районний суд міста Харкова у складі:
Головуючого - судді Журавель В.А.
При секретарі - Маргарян А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Червонозаводської районної ради м. Харкова, 3 особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності на житловий будинок у порядку спадкування за заповітом
Позивач звернувся до суду, посилаючись на те, що з 1986 року він зареєстрований та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1. Цей житловий будинок зареєстровано за : ОСОБА_4 - 572/4800 частини, ОСОБА_2 - 1152/4800 частини, ОСОБА_3 - 1464/4800 частини, ОСОБА_5 - 312/4800 частини, ОСОБА_6 - 1300/4800 частини. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.09.1995 року між членами родини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з одного боку та родиною ОСОБА_6 з іншого боку було визначено порядок користування житловим будинком з надвірними будівлями, а також земельною ділянкою. У різні часи ОСОБА_4 з метою покращення житлових умов зі згоди усіх співвласників за свої кошти побудувала сарай літ. «К» площею 12,6 кв. м., гараж літ. «Н» площею 29, 4 кв. м., прибудову літ. «а7» площею 5,6 кв. м., прибудову літ. «а4» площею 4,7 кв. м.. Всі побудови були зроблені в межах земельної ділянки, яка була визначена судом і розмежована між співвласниками судовим виконавцем Червонозаводського районного суду м. Харкова згідно з актом від 19.10.1995 року. 04 березня 2004 року ОСОБА_4 склала заповіт, згідно якого належну їй частину житлового будинку із відповідною частиною надвірних будівель заповідала позивачу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла. На момент її смерті позивач постійно проживав у спірному будинку, тому належним чином прийняв спадщину. Згідно технічного висновку ТОВ «Градсельстройпроект» технічний стан самочинних побудов забезпечує їх надійну експлуатацію, безпеку для життя і здоров»я мешканців, районні служби СЕС та МНС також не заперечують проти подальшої експлуатації самочинних будівель. Тому позивач просив визнати за ОСОБА_4 право власності на самочинні побудови, а саме сарай літ. «К», гараж літ. «Н», прибудову літ. «а7», прибудову літ. «а4», визнати за ним право власності на 572/4800 частини житлового будинку з надвірними будівлями, а також сарай літ. «К», гараж літ. «Н», прибудову літ. «а7», прибудову літ. «а4», які розташовані по вул. Микитенка 24 в м. Харкові у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4
У судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги, надав судові аналогічні пояснення. Додатково пояснив судові, що постійно проживає в спірному будинку з моменту народження, зареєстрований в ньому. Спадщину прийняв після смерті ОСОБА_4 і з того часу виконує обов'язки власника частини будинку - здійснює технічний нагляд за будинком, підтримує його належний стан, оброблює земельну ділянку. Інших осіб, які претендують на спадщину нема, оскільки ОСОБА_4О була самотньою жінкою.
Представник відповідача проти задоволення позову не заперечував, оскільки з наданих письмових доказів вбачається, що самочинні будови можуть бути збережені та експлуатуватися за призначенням, їх технічний стан відповідає будівельним нормам. Крім того, у встановленому законом порядку позивач прийняв спадщину після смерті його рідної тітки згідно заповіту, інших спадкоємців в неї не було.
3 особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечували. Пояснили судові, що ОСОБА_4 була рідною сестрою ОСОБА_3. При житті вона склала заповіт, згідно якого заповідала належну їй частину будинку племіннику - позивачу по справі, який і прийняв спадщину після її смерті. Також підтвердили, що самочинні будови були побудовані ОСОБА_4 за власні кошти.
Суд, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матери справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Як встановлено у судовому засіданні житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 належить : ОСОБА_4 - 572/4800 частини на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкові від 08.08.1990 року, ОСОБА_2 - 1152/4800 частини на підставі договору дарування від 16.04.1975 року, посвідченого 6 ХДНК р.№3772, ОСОБА_3 - 1464/4800 частини на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкові від 08.08.1990 року, та на підставі договору дарування від 16.04.1975 року, посвідченого 6 ХДНК р.№3772, ОСОБА_5 - 312/4800 частини на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкові від 08.08.1990 року, ОСОБА_6 - 1300/4800 частини на підставі рішення Червонозаводського районного суду м. Харкові від 08.08.1990 року / а. с. 57/.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06 вересня 1995 року було визначено порядок користування житловим будинком, надвірними будівлями та земельною ділянкою по АДРЕСА_3 Згідно акту державного виконавця від 19.10.1995 року на виконання вищезазначеного рішення суду було реально проведено розподіл житлового будинку, надвірних будівель, а також визначено порядок користування земельною ділянкою / а. с. 10-13/.
На виділеній в користування земельній ділянці в різні часи ОСОБА_4 з метою покращення житлових умов зі згоди усіх співвласників за свої кошти побудувала сарай літ. «К» площею 12,6 кв. м., гараж літ. «Н» площею 29, 4 кв. м., прибудову літ. «а7» площею 5,6 кв. м., прибудову літ. «а4» площею 4,7 кв. м. / а. с. 17-21/.
Як вбачається з листа Червонозаводського РВ ГУ МНС України в Харківській області, висновку державної санітарно-епідеміологічної служби Червонозаводського району м. Харкова, самочинно збудовані прибудови літ а4, літ. а7, сарай літ. К. та гараж літ. Н за адресою: вул. Микитенка № 24 в м. Харкові, відповідають вимогам санітарного законодавства, можуть бути збережені для подальшої експлуатації і ці установи не заперечують проти їх збереження та подальшої експлуатації / а. с. 51-53, 56/.
Відповідно до технічного висновку про стан будівельних конструкцій самочинно побудованих прибудов та надвірних будівель, виконаного ТОВ «Градсельстройпроект», експлуатація самочинно збудованих прибудова літ а4, літ. а7, гаражу літ. Н сараю літ. К можлива, дефектів в несучих конструкціях і фундаментах будівель не виявлено. Результат візуального дослідження дозволяє стверджувати, що технічний стан конструкцій забезпечує надійну експлуатацію будівель та безпеку для життя та здоров»я мешканців. Технічні рішення, прийняті при будівництві прибудов та надвірних будівель відповідають вимогам діючих будівельних норм та правил, державним стандартам - експлуатація можлива / а. с. 33-49/.
Ст. 376 ЦК України передбачає, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника /користувача/ земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Враховуючи, що саме ОСОБА_4 за свої кошти виконала самочинне будівництво, це будівництво проводилося на земельній ділянці, яка на законних підставах перебувала у її користуванні, воно не порушило права сторін та інших осіб, з технічної точки зору будівництво негативно не вплинули на несучі будівельні конструкції в цілому, тому суд вважає можливим визнати за ОСОБА_4 право власності на самочинні побудови.
15 лютого 2005 ОСОБА_4 померла / а .с. 55/.
04 березня 2004 року вона залишила заповіт, згідно якого зробила таке розпорядження: належну їй частину жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, які знаходяться в місті Харкові по вул. Микитенка № 24 заповіла ОСОБА_1 / а. с. 54/.
Відповідно до ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Згідно до ст. 1268 ч. 3 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як вбачається з будинкової книги позивач ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає у спірному будинку з 24 липня 1986 року / а. с. 24-31/.
Відповідно до листа 1 Харківської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_4 ніхто із спадкоємців не звертався, спадкова справа не заводилась, свідоцтва про право на спадщину не видавались.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач на час відкриття спадщини постійно проживав із спадкодавцем ОСОБА_4, після смерті тітки вступив в управління та володінням частиною спірного будинку, підтримує його в належному технічному стані, веде господарський нагляд, обробляє земельну ділянку, несе тягар його утримання, тобто несе усі права та обов»язки власника будинку. Від спадщини ОСОБА_1 не відмовлявся, інші особи спадщину не приймали. У зв'язку із чим суд вважає за можливе визнати за позивачем право власності на 572/4800 частини спірного будинку та самочинні будівлі, збудовані ОСОБА_4, у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 319, 321, 331, 375, 376, 1216, 1220-1223, 1235, 1268 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_4 право власності у порядку забудови на сарай літ. «К» площею 12,6 кв. м., гараж літ. «Н» площею 29, 4 кв. м., прибудову літ. «а7» площею 5,6 кв. м., прибудову літ. «а4» площею 4,7 кв. м., які розташовані по АДРЕСА_3
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 572/4800 частини житлового будинку з надвірними будівлями, сарай літ. «К» площею 12,6 кв. м., гараж літ. «Н» площею 29, 4 кв. м., прибудову літ. «а7» площею 5,6 кв. м., прибудову літ. «а4» площею 4,7 кв. м., які розташовані по АДРЕСА_2 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Харкові.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області через районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подання заяви про апеляційне оскарження і після цього протягом 20 днів шляхом подання апеляційної скарги, або у порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя В.А.Журавель