Справа №-22-а-28087/08 Головуючий у 1 інстанції Токова С.Є.
Суддя доповідач Федорова Г.Г.
30 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді
суддів
при секретаріФедорової Г.Г.,
Глущенко Я.Б., Мельничука В.П.
Демченко Т.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення разової щорічної допомоги,-
В березні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси із позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про визнання дій незаконними та стягнення недоотриманої разової щорічної допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірі 2920,00 грн.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також просить постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є інвалідом війни, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим Черкаським обласним військовим комісаріатом 04.11.2003 р.
Згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня інвалідам війни ІІ групи виплачується разова грошова допомога в розмірі восьми мінімальних пенсій за віком.
Однак, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року інвалідам війни передбачена виплата разової допомоги в меншому розмірі, ніж це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 13 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію частини п'ятої статей 12, 13, 14 та 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» до моменту прийняття рішення Конституційним Судом України.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги до 5 травня за 2007 рік до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 9 липня 2007 року в розмірі, передбаченому Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», положення якого були чинними на момент здійснення такої виплати, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Отже, суд першої інстанції правильно поширив дію рішення Конституційного суду України від 9 липня 2007 року на дані правовідносини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зазначене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2008 року - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 червня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягомодного місяця з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
суддя
суддяГ.Г. Федорова
Я.Б. Глущенко
В.П. Мельничук
Ухвала в повному обсязі складена 02.10.2009 р.