Справа № 22-а-27553/08 Головуючий у І інстанції - Кащук С.В.
Суддя-доповідач - Глущенко Я.Б.
21 вересня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Глущенко Я.Б,
суддів Літвіної Н.М., Федорової Г.Г.,
при секретарі Токар М.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області про скасування рішення, за апеляційною скаргою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року, -
У квітні 2008 року фізична особа - підприємець Подліпський П.Ю. звернувся із вказаним позовом, в якому просив визнати протиправними дії відповідача по застосуванню до нього фінансових санкцій та скасувати відповідну постанову останнього за № 005421 від 12.03.2007 року.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подавапеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Зазначає, що відповідачем було порушено процедуру розгляду матеріалів за наслідками проведеної перевірки.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову узадоволенні позову.
Судом першої інстанції встановлено, що приймаючи рішення про застосування фінансових санкцій до позивача, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законамиУкраїни.
Зтаким висновком суду не можнанепогодитися з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що 11.02.2007 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті України у Вінницькій області було здійснено перевірку щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень водієм транспортного засобу марки Мерседес номерний знак 85640 ВІ, що належить позивачу.
В ході перевірки було виявлено порушення ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме - надання послуг з регулярних пасажирських перевезень на маршруті загального користування № 45 без квитково-касового листа, про що складено акт за № 004793.
12.03.2007 року відповідачем було прийнято постанову № 005421, якою за відсутність у водія автобуса, що належить позивачу, документів, передбачених ст. 39 зазначеного вище Закону, до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансові санкції в розмірі 1700,00 грн. згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Досліджуючи питання стосовно правомірності застосування до позивача фінансових санкцій колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 39 вказаного вище Закону водій автобуса, що здійснює регулярні пасажирські перевезення, повинен мати при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійну картку, дорожній лист, квитково-касовий лист, схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
Проте, з акту перевірки, що міститься в матеріалах справи, вбачається, що квітково-касовий лист під час здіснення пасажирських перевезень за маршрутом № 45 був відсутній, що підтверджується самим водієм.
Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що саме водій відповідного транспортного засобу здатний підтвердити факт наявності або відсутності документів, необхідних для здійснення будь-яких перевезень, саме під час такої події, а тому ствердження апелянта про відсутність у водія таких повноважень не заслуговують на увагу.
За правилами п. 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 цього Порядку передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
Так, з матеріалів справи вбачається, що повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення було вручено водію транспортного засобу ОСОБА_2 під розписку, який не є уповноваженою особою позивача як суб'єкта господарювання в розумінні ч. 2 п. 20 вказаного вище Порядку.
В той же час, порушення порядку повідомлення позивача про розгляд справи не вплинуло на правильність рішення про застосування фінансової санкції.
Окрім того, обов'язковою передумовою винесення постанови про застосування фінансових санкцій є наявність підстав для її прийняття.
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників, а саме - за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону застосовуються штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин, колегією суддів не встановлено підстав для задоволення апеляційної скарги згідно доводіввикладених в ній, оскільки вони спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254КАС України, суд -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 червня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Я.Б. Глущенко
суддя Н.М. Літвіна
суддя Г.Г. Федорова
Повний текст ухвали виготовлений 28 вересня 2009 року.