Справа № 22-а-27543/08 Головуючий у 1 інстанції Теремецька Н.Ф.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
15 вересня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Літвіної Н.М.,
Суддів: Маслія В.І.
Ситникова О.Ф.
при секретарі: Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Виконуючого обов»язки прокурора м. Славутича Київської області на постанову Славутицького міського суду Київської області від 04 липня 2008 року у справі за позовом прокурора м. Славутича Київської області до Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення ,-
В липні 2008 року прокурор м. Славутича Київської області звернувся з позовом в порядку адміністративного судочинства до Виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення.
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 04 липня 2008 року було відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач - Виконуючий обов»язки прокурора м. Славутича Київської області, звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на те, що вона винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга виконуючого обов»язки прокурора м. Славутича Київської областіне підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 серпня 2007 року виконавчим комітетом Славутицької міської ради Київської області було прийнято рішення № 381 «Про надання дозволу на будівництво», згідно якого ОСОБА_1. було надано дозвіл на будівництво житлового будинку.
Прокурор м. Славутича Київської області просить визнати незаконним та скасувати вказане рішення, оскільки воно прийняте з порушенням Закону України «Про планування та забудову територій» №1699 від 20 квітня 2000 року.
Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України, частин 2, 5 ст. 36-1 Закону від 5 листопада 1991 року N 1789-XII "Про прокуратуру" - прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС - прокурор здійснює в суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами і може здійснювати представництво на будь-якій стадії адміністративного процесу.
Інтереси держави закріплюються як нормами Основного Закону, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основу перших покладено потребу в здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств із часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їхній діяльності, але й у діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, звернення прокурора до адміністративного суду з позовною заявою з питань, які не торкаються загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, порушують матеріальні або інші інтереси держави, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, у разі якщо інтереси останніх не збігаються з інтересами органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції, за відсутності ознак порушення цими органами матеріальних або інших інтересів держави, не є представництвом інтересів держави і законом прокурора такими повноваженнями не наділено.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України - юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України - справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно норм чинного законодавства України, захист цивільних (майнових) прав громадян здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Так, статтею 15 ЦПК України передбачено, що суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що дана справа повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 155, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Виконуючого обов»язки прокурора м. Славутича Київської областізалишити без задоволення .
Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 04 липня 2008 року залишити без змін.
Матеріали справи повернути до Славутицького міського суду Київської області.
Повний текст ухвали виготовлений 21 вересня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 22 вересня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: