Справа 2 - 475- 2009 рік
31.07.2009 року Алуштинський міський суд Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого - судді Хотянової В.В.
При секретарі Брюховє Д.А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Алушті Автономної Республіки Крим цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Алуштинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим,третя особа Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка № 2» про визнання реєстрації місця постійного проживання недійсною, усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення майнової та моральної шкоди,
21.10.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Алуштинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим, третя особа Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка № 2» про визнання реєстрації місця постійного проживання недійсною, зобов*язання скасувати реєстрацію місця постійного проживання, усунення перешкод у користуванні квартирою та стягнення майнової та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки квартири від 26 грудня 2005 року належить на праві приватної власності ? квартири АДРЕСА_1.
? частка зазначеної квартири належить на праві приватної власності ОСОБА_2, котра 10 грудня 2007 року придбала зазначену частку квартири у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом.
Згідно технічному паспорту у цілому квартира має загальну площу 43, 3 кв.м, у тому числі жилу - 27, 6 кв.м, складається з двох жилих кімнат площею 17, 2 кв.м та 10, 4 кв.м, кухні площею 5, 9 кв.м, вбиральної площею 1, 1 кв.м, коридору площею 5, 5 кв.м, вбудованої шафи площею 1, 1 кв.м, ванної площею 2, 1 кв.м.
Протягом 2006 - 2007 років позивач вільно користувався квартирою, проводив в ній зі своєю родиною - дружиною та неповнолітнім сином відпустки та вихідні для відпочинку та поліпшення стану здоров*я. В квартирі знаходились та досі знаходяться особисті речі позивача. Між тим в наступний час позивач не має можливості потрапити в квартиру та вільно користуватися належною йому часткою квартири.
Зокрема, протягом літа 2008 року позивач неодноразово приїжджав як зі своєю родиною, так і самостійно на короткі терміни у місто Алушту, але в квартиру потрапити не зміг, так як відповідачка змінила замки на вхідних дверях квартири, на стук у двері йому ніхто не відкриває. У результаті цього позивач був вимушений проживати у готелях.
Останній раз позивач зі своєю родиною приїхав до міста Алушти 13 вересня 2008 року з метою відпочинку, але в квартиру знову не зміг потрапити, вимушений з 13 вересня по 20 вересня 2008 року проживали у санаторії «Утьос» м.Алушта, у зв*язку з чим поніс необґрунтовані витрати у розмірі 6475 грн.
15 вересня 2008 року близько 11 години ранку позивач зі своєю родиною знову прийшли до квартири зі свідками, але в квартиру потрапити не змогли , тому 16 вересня 2008 року звернувся до Алуштинського МВ ГУ МВС України в Криму з відповідним зверненням про проведення перевірки на предмет встановлення особи, що зайняла його квартиру, в результаті чого йому стало відомо , що в квартирі проживає ОСОБА_2, котра без згоду співвласника квартири зареєструвалась за зазначеною адреси за місцем розташування квартири, змінили замки на вхідних дверях, чинить перешкоди другому співвласнику квартири у користуванні власністю.
Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 1699 грн, так як в результаті порушення прав на проживання, користування власністю, відповідачкою завданні моральні страждання, різного роду незручності під час відпочинку, нервування, багато часу витрачав для відновлення порушеного права на житло, на відпочинок.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просить зобов*язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського МВ ГУ МВС України в АРК скасувати реєстрацію місця постійного проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1, зобов*язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні власником ? частками квартири АДРЕСА_1 шляхом забезпечення вільного доступу у квартиру та користування нею,стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача матеріальну шкоду у розміру 6475 грн, витрати пов*язані з проживання в санаторію , стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1699 грн, так як він поніс моральні страждання, хвилювання, витрачав час на вирішення питання про вселення в свою квартиру, не спокійно та нормально відпочивати та проживати у своїй квартирі.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, пояснив, що ОСОБА_2 ніяких перешкод в користуванні квартирою позивачу не чинить, ключі від вхідних дверей квартири отримала в агентстві, через яке купувала квартиру, до неї ОСОБА_1 не звертався про надання йому дублікату ключів.
Представник Алуштинського МВ ГУ МВС України в АР Крим в судове засіданні не з*явився, просить справу розглянути без участі представника, про що направив до суду письмове клопотання (а.с.35, 40).
Представник третьої особи до судового засідання не з*явився, про час , місце розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень на позов не надійшло.
Вислухавши пояснення представників сторін, пояснення свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов не обґрунтований , задоволенню не підлягає за недоведеністю позовних вимог позивачем та його представником.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 на підставі договору дарування частки квартири від 26 грудня 2005 року належить на праві приватної власності ? квартири АДРЕСА_1 (а.с.11 - 14).
? частка зазначеної квартири належить на праві приватної власності ОСОБА_2, котра 10 грудня 2007 року придбала зазначену частку квартири у ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом (а.с.15-16).
Згідно технічному паспорту у цілому квартира має загальну площу 43, 3 кв.м, у тому числі жилу - 27, 6 кв.м, складається з двох жилих кімнат площею 17, 2 кв.м та 10, 4 кв.м, кухні площею 5, 9 кв.м, вбиральної площею 1, 1 кв.м, коридору площею 5, 5 кв.м, вбудованої шафи площею 1, 1 кв.м, ванної площею 2, 1 кв.м.9(а.с.14).
В спірній квартирі, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, постійно проживає ОСОБА_2, яка зареєструвалась за зазначеною адресою на підставі договору купівлі-продажу зазначеної частки квартири від 10.12.2007 року (а.с.19).
Згідно зі статтею 7 Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що підставою для зняття з реєстрації є заява особи, запит органу реєстрації за новим місцем реєстрації, остаточне рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтво про смерть. В даному випадку жодна з зазначених підстав відсутня, тому ОСОБА_2 не може бути знята з реєстрації тільки з тих підстав, що не було згоди іншого співвласника квартири на реєстрацію місця проживання ОСОБА_2
Згода співвласника житла на реєстрацію місця проживання заявника або їх уповноважених органів потрібні у випадку відсутності документів, зазначених як підстава для реєстрації місця проживання ( ордер, свідоцтво про право власності, договір найму або інші документи) , ОСОБА_2 була зареєстрована за зазначеною адресою на підставі договору купівлі-продажу квартиру, який підтверджує її право власності на ? частину квартири, тому згода іншого співвласника квартира на її реєстрацію за місцем проживання не потрібна. Тому посилання представника позивача на Постанову від 28 липня 2004 року № 985 «Про затвердження зразків документів, необхідних для реєстрації місця проживання в Україні» є необґрунтованими.
Законодавством не передбачено можливості визнання реєстрації місця проживання недійсною, зокрема і з тих мотивів, що реєстрація згідно змісту Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» не впливає на об*єм прав та обобв*язків фізичної особи в інших сферах, здійснюється в порядку повідомлення відповідних органів влади та має інформаційний характер. Також Законом не передбачено процедуру скасування реєстрації місця проживання або перебування, тому позовні вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частини 1 статті 383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім*ї, інших осіб.
Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їх згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Відповідно до положень статті 60 ЦПК України щодо обов*язку доведення сторонами обставин справи, на які вони посилаються в обґрунтування вимог і заперечень, позивачем не доведено обставин перешкоджання користування квартирою АДРЕСА_1. Представник позивача стверджує , що позивач не міг попасти в квартиру 15 вересня 2008 року та в інші дні через те, що замки були заперті, а в квартирі нікого не було. Таким чином, відсутність ОСОБА_2 в квартирі доводить, що вона не перешкоджала вільному доступу позивача до квартири. В судовому засіданні не встановлено, що ОСОБА_2 поміняла замки в квартирі , ключі від вхідних замків дверей вона отримала після купівлі частини квартири від представників агенції нерухомості «Південне», що також підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи від 26 вересня 2008 року (а.с. 20).
Позивачем та його представником не доведено тієї обставини, що в будь-які інші дати ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з вимогою про вільний вхід до квартири, а в цьому йому було відмовлено.
Суд не приймає до уваги акт про самовільне зайняття квартири невідомими особами від 15.09.2008 року, так як він був складений позивачем та підписаний його членами сім*ї, свідками, які є знайомими позивача, в акті не зазначено, що замки в квартирі поміняла ОСОБА_2, яка купила квартиру у ОСОБА_3 пізніше на два роки, чим її власником став позивач (а.с.18). Також суд не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які в судовому засіданні не підтвердили, що ОСОБА_2 чинить перешкоди ОСОБА_1 у користуванні квартирою, хто міняв замки в квартирі на вхідних дверях вони пояснити не змогли.
Згідно вимог статті 1166 ЦК України майнова шкода, яка завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність складу цивільного правопорушення , що включає в себе наявність шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, причинний зв*язок між завданою шкодою та протиправними діями особи, винність особи, котра спричинила шкоду.
Позивач просить відшкодувати шкоду у вигляді збитків, так як він поніс внаслідок проживання в санаторії в період з 13 вересня 2008 року по 20 вересня 2008 року. Але позивачем не доведено того факту, що вказану шкоду він зазнав внаслідок протиправних дій відповідача. Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивач прибув до м. Алушти на відпочинок 13 вересня 2008 року, того ж самого дня оплатив згідно доданої до матеріалів справи квитанції до прибуткового касового ордеру № 2047 від цього ж числа 6475 грн за послуги проживання трьох осіб в період з 13 вересня 2008 року по 20 вересня 2008 року (а.с.17). Понесені витрати на відпочинку у даному санаторію не пов*язані з діями відповідача, тому позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди суд відхиляє.
Крім того відсутність вдома співвласника квартири в робочий час само по собі не є протиправним та не тягне за собою наслідків відшкодування моральної , матеріальної шкоду.
Згідно вимогам статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В судовому засіданні не встановлено, що дії ОСОБА_2 щодо користування своєю власністю є неправомірними, не встановлено, що з вини ОСОБА_2 ОСОБА_1 не може попасти до квартири, де також є власником її частини, тому позовні вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими і суд їх також відхиляє.
Дії ОСОБА_2 щодо заняття квартири не є протиправними, оскільки вона є законним власником частини квартири та має рівні права стосовно користування квартири, на законних підставах заселилась до квартири, зареєструвалась за місцем проживання . Крім того, визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, позивач не навів розрахунків, з яких він виходив при визначенні розміру такої шкоди як того вимагає стаття 23 ЦК України.
На підставі ст.ст.316, 317, 319,321, 358, 383, 1166, 1167 ЦК України, Закону України «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні », керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд
В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Алуштинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в АР Крим,третя особа Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна ділянка № 2» про визнання недійсною реєстрації місця постійного проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1,
про зобов*язання відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Алуштинського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим скасувати реєстрацію місця постійного проживання ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 ,
про зобов*язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 ? частками квартири АДРЕСА_1 шляхом забезпечення вільного доступу у квартиру та користування нею,
про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у розміру 6475 грн,
про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1699 грн
- в і д м о в и т и .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Алуштинський міський суд , шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду АРК м. Сімферополь або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: