18 листопада 2015 року Справа № 910/28405/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дунаєвської Н.Г. - головуючого,
Владимиренко С.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2015 року у справі № 910/28405/14 Господарського суду міста Києва за позовом Державного підприємства "Український державний центр радіочастот", м. Київ, до Публічного акціонерного товариства "Златобанк", м. Київ, про зобов'язання вчинити дії,
за участю представників:
позивача - Ізюмська І.В. (дов. № 05.1-7/1941 від 03.03.2015),
відповідача - Борисенко М.О. (дов. № 82 від 11.09.2015),
У грудні 2014 року позивач ДП "Український державний центр радіочастот" звернувся до господарського суду з позовом до відповідача ПАТ "Златобанк" про зобов'язання вчинити дії.
Вказував, що 12.11.2014 між ним та відповідачем був укладений договір банківського рахунку № 8506-ЮР, згідно умов якого банк зобов'язався відкрити йому поточний рахунок та здійснювати його розрахунково-касове обслуговування.
Зазначав, що 16.12.2014 направив відповідачу платіжне доручення № 6 для перерахування залишку коштів на рахунку № 26008300008506 в розмірі 20 160 000,00 грн. на рахунок Міністерства оборони України № 31254307218611 в ОПЕРУ ДКУ у м. Київ.
Посилаючись на ту обставину, що відповідачем (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 19.01.2015) було здійснено часткове перерахування грошових коштів на рахунок Міністерства оборони України у розмірі 6 000 000,00 грн., позивач просив зобов'язати відповідача перерахувати іншу частину коштів в розмірі 14 157 566,00 грн. з рахунку ДП "Український державний центр радіочастот" № 26008300008506 на рахунок Міністерства оборони України № 31254307218611 в ОПЕРУ ДКУ у м. Київ.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2015 року (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2015 року (колегія суддів у складі: Федорчука Р.В. - головуючого, Лобаня О.І., Майданевича А.Г.), позов задоволено.
Постановлено зобов'язати ПАТ "Златобанк" вчинити на користь ДП "Український державний центр радіочастот" дії з виконання вимоги позивача про перерахування залишку коштів в сумі 14 157 566,00 грн. за реквізитами платіжного доручення № 6 від 16.12.2014.
Постановлено стягнути із ПАТ "Златобанк" на користь ДП "Український державний центр радіочастот" 73 080,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення мотивовані посиланнями на ту обставину, що відповідачем безпідставно не виконано договірне зобов'язання в частині перерахування грошових коштів у розмірі 14 157 566,00 грн. згідно платіжного доручення № 6 від 16.12.2014.
Відхиляючи заперечення відповідача з посиланнями на обмеження здійснення розрахунково-касових операцій, встановлені п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", суди попередніх інстанцій зазначили, що зобов'язання ПАТ "Златобанк" щодо виконання вказаного платіжного доручення та перерахування грошових коштів у розмірі 14 157 566,00 грн. виникли до введення в ПАТ "Златобанк" тимчасової адміністрації і мало бути виконане не пізніше 17.12.2014.
У касаційній скарзі ПАТ "Златобанк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст.ст. 1066, 1074 ЦК України, ст.ст. 2, 34, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", просить скасувати постановлені у справі судові акти та постановити нове рішення про відмову в позові.
Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 12.11.2014 між ПАТ "Златобанк" (далі - банк) та ДП "Український державний центр радіочастот" (далі - клієнт) укладено договір банківського рахунку № 8506-ЮР (далі - договір), за умовами якого банк зобов'язувався відкрити клієнту поточний/і рахунок/ки у національній та/або іноземній валюті на підставі окремої/их заяви/заяв клієнта, з метою надання послуг щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта з використанням платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України та умов цього договору, а клієнт - здійснити оплату наданих банком за цим договором послуг згідно з тарифами на послуги на розрахунково-касове обслуговування юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців АТ "Златобанк".
Відповідно до п. 2.5 договору розрахункові документи приймаються до виконання банком в порядку та на умовах, передбачених чинним законодавством України. Банк виконує операції за рахунком за дорученням клієнта, в порядку договірного списання або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів, в порядку, строки та на умовах, передбачених законодавством України, цим договором та іншими договорами, укладеними між банком та клієнтом.
Пунктом 2.8 договору передбачено, що операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли від клієнта протягом операційного часу, здійснюється банком в день надходження документів, при умові належного оформлення документів, необхідних для здійснення операцій відповідно до законодавства України та вимог банку, і наявності достатніх коштів на рахунку. Операції за розрахунковими документами у гривні, які надійшли після операційного часу, банк виконує не пізніше наступного робочого дня. Банк також може виконувати платіжні доручення клієнта, що надійшли до банку у період після закінчення операційного дня банку, в день їх надходження з урахуванням сум, що надходять на рахунок клієнта протягом операційного дня (поточні надходження), зі стягнення з клієнта плати за надані послуги у відповідності з тарифами банку.
На підставі зазначеного договору позивачу був відкритий поточний рахунок № 26008300008506.
Згідно зі ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України).
Судами встановлено, що 16.12.2014 позивач направив відповідачу платіжне доручення № 6 для перерахування залишку коштів на рахунку № 26008300008506 в розмірі 20 160 000,00 грн. на рахунок Міністерства оборони України № 21254307218611 в ОПЕРУ ДКУ у м. Київ.
Зазначене платіжне доручення позивача відповідачем виконано частково, а саме - кошти у сумі 6 000 000,00 грн. перераховані відповідно до наданих позивачем платіжних доручень від 30.12.2014 № 24508 на суму 5 000 000,00 грн. та від 29.12.2014 № 24359 на суму 1 000 000,00 грн. В іншій частині вимоги позивача про перерахування коштів у розмірі 14 157 566,00 грн. згідно платіжного доручення № 6 від 16.12.2014 відповідачем не виконано.
В силу ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що містяться в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.
Приписами ст. 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами; банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом (ч. 3 ст. 1068 ЦК України).
Відповідно до статті 1089 Цивільного кодексу України за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач всупереч договору не здійснив у повному обсязі перерахування коштів за поданим позивачем платіжним дорученням № 6 від 16.12.2014 на суму 20 160 000,00 грн., перерахувавши за реквізитами, вказаними у платіжному дорученні тільки 6 000 000,00 грн. Встановивши, що на момент подання платіжного доручення на поточному рахунку позивача залишок коштів був наявний у розмірі, достатньому для виконання відповідачем розпорядження клієнта щодо перерахування коштів, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольнив їх у повному обсязі.
Суди попередніх інстанцій виходили з порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині належного виконання розпорядження клієнта щодо перерахування коштів згідно платіжного доручення № 6 від 16.12.2014, та вважали, що віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних банків і запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 14.02.2015, не звільняє останнього від виконання зобов'язань, строк яких настав ще задовго до введення тимчасової адміністрації, а саме - 17.12.2014.
Проте, погодитись з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.
Судами встановлено, що постановою Правління Національного банку України від 13.02.2015 № 105 ПАТ "Златобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних, і рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 13.02.2015 № 30 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію.
Згідно із ч. 1 ст. 1074 Цивільного кодексу України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 76 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації регулюються спеціальними нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Таким чином, статус кредитора ДП "Український державний центр радіочастот" у даній справі спростовує помилкові висновки судів попередніх інстанцій про те, що на позивача не поширюються обмеження щодо задоволення його вимог до ПАТ "Златобанк" під час запровадження в ньому тимчасової адміністрації, встановлені приписами пункту 1 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Отже, розглядаючи даний спір, суди помилково виходили лише з загальних положень, що регулюють зобов'язальні правовідносини та не врахували положення Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у спірних правовідносинах.
За таких обставин, оскільки судами були неправильно застосовані норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, прийняті у справі рішення та постанова підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Златобанк" задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 квітня 2015 року та рішення Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2015 року у справі № 910/28405/14 скасувати.
3. Справу № 910/28405/14 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва в іншому складі суду.
Головуючий суддя: Н.Г. Дунаєвська
Судді: С.В. Владимиренко
Н.І. Мележик