"17" листопада 2015 р. Справа № 10/610-10
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючий суддя Грязнов В.В.
суддя Розізнана І.В. ,
суддя Мельник О.В.
секретар судового засідання Петрук О.В.,
за участю представників сторін:
позивача- не з'явився;
відповідача- Савліва Л.О (доручення №06-821 від 04.08.2015р.);
відділу ДВС- не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділу ДВС Кам'янець-Поді-льського міськрайонного управління юстиції на ухвалу господарського суду Хмельницької об-ласті від 19.10.2015р. за наслідками розгляду скарги на дії Відділу ДВС у справі №10/610-10
за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи м.Київ
до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс
«Завод точної механіки» м.Кам'янець-Подільський Хмельницької області
про стягнення 1 323 993 грн. 09 коп. заборгованості по розрахунках,-
Представнику Відповідача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 ГПК Ук-раїни. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.10.2015р. у справі №10/610-10 (суддя Виноградова В.В.) задоволено скаргу Відповідача на дії Відділу ДВС за позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (надалі в тексті - Кредитна установа) до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» (надалі в тексті - Завод) про стягнення 1 323 993 грн. 09 коп. заборгованості по розрахунках.(т.2, арк.справи 174-177)
При винесенні ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що сторони уклали мирову уго-ду до примусового стягнення заборгованості, а Відділом ДВС не вчинено жодних дій примусового характеру, які відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» спрямовані саме на примусове виконання рішення суду.
Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Відділ ДВС подав скаргу до Рівненського апеля-ційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу від 19.10.2015р. у даній справі та стягнути з Відповідача витрати зі сплати судового збору за подання скарги.
При цьому, Скаржник вважає ухвалу суду безпідставною і незаконною, винесеною з пору-шенням приписів матеріального права. Зазначає, що в порушення Інструкції з організації примусо-вого виконання рішень суд першої інстанції не врахував, що оскаржувана постанова державного виконавця винесена після відкриття виконавчого провадження та спливу строку на добровільне ви-конання рішення суду боржником, а тому державний виконавець розпочав дії з примусового вико-нання рішення. Зазначає, що укладення мирової угоди не означає виконання рішення суду та не ви-ключає винесення постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того, звертає увагу, що Відді-лом ДВС накладено арешт на рахунки та майно боржника, оголошено розшук транспортних засо-бів боржника, списано кошти з рахунків боржника на задоволення, тобто вчинено ряд виконавчих дій.(т.2, арк.справи 185-198).
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.11.2015р. апеляційну скар-гу Відділу ДВС прийнято до провадження, справу призначено до слухання на 17.11.2015р.(т.2, арк. справи 183).
Апеляційний суд ухвалою від 12.11.2015р. відмовив в задоволенні клопотання Скаржника про проведення засідання в режимі відеоконференції через технічну неможливість організації та-кої відеоконференції у зв'язку з несвоєчасним поданням клопотання.(т.2, арк.справи 202-203, 204).
Крім того, на електронну адресу суду 16.11.2015р. від Скаржника надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із відсутністю коштів на відрядження представника та про-ведення наступного засідання в режимі відеоконференції.(т.2, арк.справи 210), проти задоволення якого, а також проти доводів та вимог апеляційної скарги у судовому засіданні 17.11.2015р. запе-речив представник Відповідача; надав свої пояснення, наполягаючи на відхиленні клопотання Від-ділу ДВС та розгляді справи по суті.
Відділ ДВС і Позивач не забезпечили явку своїх представників у судове засідання 17.11. 2015р., хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку. Разом з тим, колегія суддів відхиляє клопотання Скаржника про відкладення з огляду на те, що така неяв-ка не перешкоджає розгляду справи по суті з урахуванням 15-денного строку розгляду апеляцій-ної скарги на ухвалу встановленого ст.102 ГПК України і тим, що ухвалою від 06.11.2015р. явка сторін обов'язковою не визнавалась, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті.(т.2, арк.справи 183).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Хмельницької області від 06.07.2010р. у справі №10/610-10 задоволено позов Державної інноваційної фінансово-кредитної установи до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки» про стягнення 1 323 993 грн. 09 коп. заборгованості, користування кредитом, пені, інфляційних втрат, 3% річних та 13 239 грн. 93 коп. витрат по оплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інфо-рмаційно-технічне забезпечення судового процесу.(т.1, арк.справи 100-102).
На виконання вказаного рішення видано наказ №10/610-10 від 16.07.2010р.(т.1, арк.справи 103).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання цього наказу і на підставі заяви стягувача від 26.01.2011р. державний виконавець міського відділу ДВС Кам'янець-Подільського міськрацон-ного управління юстиції виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №24623614 від 22.02.2011р. (т.1, арк.справи 187), а постановою Відділу ДВС від 01.03.2012р. вищезазначене вико-навче провадження приєднане до зведеного виконавчого провадження про стягнення заборгова-ності з боржника ДП «Науково-технічний комплекс «Завод точної механіки».(т.1, арк.справи 186).
Постановою Відділу ДВС 28.03.2014р. у виконавчому провадженні №24623614 наказ госпо-дарського суду Хмельницької області від 16.07.2010р. у справі №10/610-10 повернуто стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням про мож-ливість повторного пред'явлення для виконання в строк до 28.03.2015р.(т.1, арк.справи 185).
Ухвалою суду від 13.01.2015р. видано дублікат вказаного наказу господарського суду.(т.1, арк.справи 191,192).
На підставі заяви стягувача, 02.02.2015р. державним виконавцем Відділу ДВС винесено пос-танову про відкриття виконавчого провадження №46326916 з виконання наказу господарського суду області №10/610-10 від 16.07.2010р. про стягнення залишку заборгованості в сумі 1 336 570 грн. 51 коп. із зазначенням строку для добровільного виконання постанови до 08.02.2015р. та на-діслано її боржнику для добровільного виконання 03.02.2015р. за вихідним №2951.(т.1, арк.справи 198).
Як вбачається з матеріалів справи, 11.02.2015р. ДП «НТК «Завод точної механіки» та Держав-на інноваційна фінансово-кредитна установа уклали мирову угоду щодо порядку виконання нака-зів господарського суду Хмельницької області від 23.11.2009р. у справі №13/1228 та 16.07.2010р. у справі №10/610-10 на загальну суму заборгованості 1 613 898 грн. 04 коп.(т.2, арк.справи 12-13).
Матеріалами справи стверджено, що 18.02.2015р. Відділ ДВС звернувся до господарського суду Хмельницької області з заявою про затвердження мирової угоди від 11.02.2015р. на стадії ви-конання рішення суду. Цього ж дня Відділ ДВС у виконавчому провадженні №46326916 виніс пос-танову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 133 657 грн. 05 коп.(т.2, арк.справи 37).
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 04.03.2015р. господарський суд Хмельни-цької області відмовив Відділу ДВС у задоволенні заяви про затвердження мирової угоди у зв'язку з виходом сторін за межі прав і обов'язків щодо предмету спору у справі №13/1228, оскільки цією мировою угодою сторони узгодили і вирішили спір в іншій справі - №10/610-10.(т.2, арк. справи 14-17).
Матеріали справи свідчать, що сторони у справі 17.03.2015р. уклали мирову угоду на стадії виконання рішення суду у справі №10/610-10, яку затверджено ухвалою суду першої інстанції від 22.04.2015р.(т.1, арк.справи 194-195, 196, 215-217).
Матеріалами справи стверджено, що на підставі п.2 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про ви-конавче провадження» Відділом ДВС винесено постанову від 24.06.2015р. про закінчення вико-навчого провадження №46326916 щодо примусового виконання наказу господарського суду Хме-льницької області №10/610-10 від 16.07.2010р. про стягнення 1 336 570 грн. 51 коп. у зв'язку з ук-ладенням і затвердженням мирової угоди.(т.2, арк.справи 24, 38).
Крім того, Відділом ДВС 24.06.2015р. винесено постанову про відкриття виконавчого про-вадження №47959959 щодо стягнення з Відповідача виконавчого збору в сумі 133 657 грн. 05 коп. (т.2, арк.справи 25).
Вважаючи своє право порушеним - Відповідач звернувся до суду із скаргою на дії Відділу ДВС і просив скасувати постанову від 18.02.2015р. про стягнення 133 657 грн. 05 коп. виконавчого збору.(т.2, арк.справи 65-66).
Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при винесенні ос-каржуваної ухвали, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга необґрунтована і не підлягає за-доволенню, з огляду на таке:
Згідно ст.45 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обо-в'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України.
Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, ус-тановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Таким чином, право позивача (стягувача) на стягнення, а обов'язок відповідача (боржника) сплатити суму у спосіб, встановлений рішенням суду, що набрало законної сили, - є обов'язковим на всій території України (ст.124 Коституції України, ст.115 ГПК України).
Відповідно до ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної вико-навчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції задоволив клопотання Відповідача, по-новивши процесуальний строк на оскарження постанови від 18.02.2015р.(т.2, арк.справи 66, 92).
В силу частини першої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі в тексті - Закон), у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановле-ний частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання - постановою дер-жавного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підля-гає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим доку-ментом. У разі якщо стягнутої з боржника суми недостатньо для задоволення в повному обсязі ви-мог стягувача, виконавчий збір сплачується пропорційно до стягнутої суми.(частина 5).
Як вірно встановлено судом першої інстанції, стверджується матеріалами справи і не запе-речується сторонами - рішення господарського суду Хмельницької області від 06.07.2010р. у справі №10/610-10 про стягнення 1 323 993 грн. 09 коп., виконується Відповідачем відповідно до умов ук-ладеної з Позивачем 22.04.2015р. мирової угоди.
Досліджуючи доводи апелянта, колегія суддів приймає до уваги, що заходами примусового виконання рішень згідно ст.32 Закону, є:
- звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
- звернення стягнення на заробітку плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
- вилучення у боржника і передача стягувану певних предметів, зазначених у рішенні;
- інші заходи, передбаченні рішенням.
Відповідно до п.2.1 Інструкції - державний виконавець при здійсненні виконавчого провад-ження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забез-печення своєчасного виконання рішення.
В свою чергу, статтею 52 Закону визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, а саме звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депо-зитаріях цінних паперів, готівкові кошти виявленні у боржника, на кошти та інші цінності боржни-ка, що знаходяться на рахунках, вкладах на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на-кладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після ви-несення постанови про накладення арешту.
Стягнення виконавчого збору, відповідно до п.п.3.7, 3.7.1 Інструкції з організації примусо-вого виконання рішень (надалі в тексті - Інструкція), здійснюється у порядку, визначеному ст.28 За-кону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконав-чого документа державному виконавцю на наступний день після строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення.
Разом з тим, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є достатньою підставою для стягнення виконавчого збору. До такого висновку дійшов Вер-ховний суд України в постанові від 06.07.2015р. №6-785цс15.
Крім того, колегія суддів зауважує, що мирова угода на 1 336 570 грн. 51 коп., тобто всю суму боргу, присуджену до стягнення рішенням від 06.07.2010р. - затверджена ухвалою суду від 22.04.215р., тобто до затвердження мирової угоди на виконання рішення у даній справі коштів з боржника стягнуто не було і про це було відомо Відділу ДВС.
Витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державно-го виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконано примусово. Таку практику схвалює Верховний суд України, що вба-чається з п.20 постанови Пленуму «Про практику розгляду судами скарг та рішення, дії або безді-яльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження».
Системний аналіз статтей 43-45 Закону, дає підстави для висновку, що у виконавчому про-вадженні всі операції пов'язані з рухом грошових коштів від боржника до стягувача здійснюється через депозитний рахунок відповідного органу Державної виконавчої служби.
Враховуючи, що матеріали справи не містять, а Скаржник у запереченнях не покликається на докази вчинення ним дій примусового характеру та з огляду на те, що мирова угода укладена на суму 1 336 570 грн. 51 коп., колегія суддів робить висновок, що жодних дій примусового характе-ру під час виконавчого провадження №46326916 Відділом ДВС не вчинялось.
При цьому, не приймається до уваги посилання Скаржника на вчинення виконавчих дій сто-совно боржника, оскільки накладення арешту на майно Відповідача та оголошення заборони на від-чуження такого майна здійснено 03.04.2009р. - ще до прийняття рішення у справі 10/610-10, а то-му, на переконання колегії суддів, не є доказом вчинення державним виконавцем дій примусово-го характеру, позаяк такі дії не призвели до примусового стягнення коштів з боржника під час ви-конання рішення у даній справі.
Оскільки стягнення виконавчого збору пов'язане з передбаченими Законом фактично здій-сненими під час виконавчого провадження заходами примусового виконання рішення, то суд пер-шої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність факту здійснення органом ДВС будь-яких заходів примусового виконання рішення суду і, як наслідок - на безпідставність постанови від 18.02.2015р. про стягнення з боржника виконавчого збору, за умов добровільного погашення Від-повідачем заборгованості згідно графіку, затвердженого ухвалою суду першої інстанції від 22.04. 2015р.
Правової позиції щодо залежності стягнення виконавчого збору від фактично стягнутої ор-ганом Державної виконавчої служби грошової суми або вартості майна боржника дотримується і Вищий господарський суд України, що знайшло відображення у постановах від 05.04.2012р. у справі №14/54 та від 17.03.2014р. у справі №31/271.
Отже, з вищевикладених мотивів колегія суддів зазначає, що фактичні обставини, які вхо-дять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої інстанції з достатньою повно-тою. В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єк-тивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрун-тування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сто-рін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.
З огляду на викладене, доводи Скаржника зазначені в апеляційній скарзі, не визнаються апеляційним судом такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуаль-ного кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інс-танції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм ма-теріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105, 106, 1212 Господарського процесуаль-ного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Кам'янець-Подільського міськ-районного управління юстиції на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 19.10.2015 року за наслідками розгляду скарги на дії Відділу ДВС у справі №10/610-10 - залишити без задо-волення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.
3. Справу №10/610-10 повернути до господарського суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Грязнов В.В.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Мельник О.В.