Провадження №2/748/825/15
Єдиний унікальний № 748/2652/15-ц
"12" листопада 2015 р.м. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Меженнікової С.П., при секретарі Гримайло Л.І., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача - Барбарова О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопром» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди , -
Позивач 23 вересня 2015 року звернувся до суду з позовною заявою, посилаючись на те, що з 01 жовтня 2013 року він працював на посаді директора ТОВ «Екобіопром», 02 вересня 2014 року відповідно до рішення загальних зборів засновників він був звільнений з займаної посади за власним бажання. В день звільнення і по даний час розрахунок з ним не проведений, тому позивач просить стягнути з відповідача 20190,48 грн заборгованості по заробітній платі, яка виникла за жовтень-листопад 2013 року та січень-вересень 2014 року, 1489,18 грн компенсації за невикористану відпустку, а також середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 20865,60 грн та моральну шкоду в сумі 15000 грн..
Після надання відповідачем довідки про заборгованість по заробітній платі, позивач у судовому засіданні свої вимоги уточнив, про що надав заяву та просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 8979,85 грн, яка виникла за період з січня по вересень 2014 року, 1034,04 грн компенсацію за невикористану відпустку, а загалом 10013 грн 89 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 02 вересня 2014 року по 12.11.2015 рік та моральну шкоду в сумі 15000 грн.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на письмові заперечення на а.с.32-33 , просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши усі наявні матеріали справи, встановивши наявність обставин, якими обґрунтовуються вимоги, визначившись щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо правових норм, якими врегульовані ці правовідносини, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.
Частина 1 статті 83 КЗпП України передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А 1 групи.
У відповідності до положень частити 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно із ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ТОВ «Екобіопром» з 11 жовтня 2012 року, з 01.10.2013 року займав посаду директора, 02 вересня 2014 року був звільнений з посади директора за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України на підставі Протоколу №16 загальних зборів учасників ТОВ «Екобіопром» від 02.09.2014 року. В день звільнення - 02.09.2014 року з ОСОБА_1 розрахунок проведений не був. Заборгованість товариства перед ОСОБА_1 із заробітної плати за січень-вересень 2014 року становить 10 013 грн 89 коп , що складається із заборгованості по заробітній платі - 8 979 грн 85 коп та грошової компенсації за не використані ним дні відпустки - 1034 грн 04 коп.. Дана заборгованість не виплачена позивачу і на день винесення судом рішення. Розмір цієї заборгованості підтверджується довідкою ТОВ " Екобіпром" і сторонами не оспорюється.
Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 " Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно зі ст. 21 КЗпП на стороні роботодавця визнається власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, а також фізична особа, яка використовує найману працю.
Представник відповідача стверджує, що вини ТОВ «Екобіопром» у не проведенні з позивачем повного розрахунку при звільненні не має, так як позивач працював на посаді директора вказаного товариства і як керівна особа, уповноважений був здійснити всі розрахунки при своєму звільненні та отримати з товариства належні йому кошти, але вказане право позивач не реалізував під час свого звільнення.
Проте, з такими твердженнями представника відповідача суд погодитися не може виходячи з наступного.
Положеннями ст.ст. 47, 116 КЗпП України на власника або уповноважений ним орган покладено обов'язок в день звільнення видати працівнику належно оформлену трудову книжку, провести з ним розрахунок, а у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум, виплатити середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку( ст. 117 КЗпП України). ОСОБА_1 займав посаду директора, а отже не був власником та роботодавцем, а відтак саме власник товариства в день звільнення повинен був забезпечити проведення повного розрахунку, а не позивач по справі.
Отже, суд робить висновок, що з вини сторони відповідача, як роботодавця, не були виплачені позивачу належні йому суми в день звільнення.
Судом враховується і та обставина, що в зв'язку з невиплатою позивачу заборгованості по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку має місце затримка розрахунку при звільненні протягом 304 днів, тобто з 02.09.2014 року по день постановлення рішення, по 12.11.2015 рік включно.
З довідки ТОВ «Екобіопром» вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становила 61,85 грн /а.с.45/
Таким чином, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 10013 грн 89 коп. заборгованості по заробітній платі та 18802 грн 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (61,85 грн х 304 робочі дні).
Відповідно до роз'яснень п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України N 13 від 24.12.99р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» дані суми судом зазначені без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, підлягають задоволенню.
Суд також не може погодитися з твердженнями представника відповідача про те, що позивач пропустив встановлений ст.233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду з вказаними вище вимогами, виходячи з наступного.
Положення статті 233 КЗпП України визначають часові межі, упродовж яких працівник може звернутися до суду за вирішенням трудового спору.
Відповідно до ч. 1 наведеної норми, у справах про звільнення встановлюється строк позовної давності у один місяць із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки; щодо вирішення інших трудових спорів - три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч. 2 ст.233 КЗпП України).
Згідно висновку, викладеного у рішенні Конституційного Суду України №8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року про те, що положення ч. 2 ст.233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст. ст. 1,12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.
За висновками Конституційного Суду України, викладеними у рішенні № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, положення ч. 1 ст.233 КЗпП України у взаємозв'язку із положеннями ст. ст.116, 117,237-1 КЗпП України необхідно розуміти так, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
Враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладених у рішенні № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року та у рішенні №8-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року, суд приходить до висновку що позивачем тримісячний строк звернення до суду із вимогами про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримку розрахунку та моральної шкоди не пропущено, оскільки остаточний розрахунок ТОВ «Екобіопром» із позивачем не проведено.
Суд погоджується з твердженням представника відповідача про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди в зв"язку з необгрунтованістю позивачем позовних вимог в цій частині.
Відшкодування моральної шкоди за ст.237-1 КЗпП України, передбачено у випадку порушень власником або уповноваженим ним органом законних прав працівника, які призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Таких порушень, що призвели до моральних страждань, позивачем не зазначено і під час розгляду справи встановлено не було.
За таких обставин, в задоволенні вимог позивача про стягнення моральної шкоди слід відмовити.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду при присудженні працівникові виплати заробітної плати.
Оскільки на підставі п. 1 ч. 1 ст.5 Закону України " Про судовий збір" при зверненні до суду ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору, судовий збір, відповідно до ч. 3 ст.88 ЦПК України, в сумі 487 грн. 20 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст.ст. 21, 47-48, 83, 116, 117 КЗпП України, ст.ст.10-11, 60-61, 88, 209, 212, 213-215, 218, 294,367 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопром» про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопром» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку в сумі 10 013 (десять тисяч тринадцять ) грн 89 (вісімдесят дев»ять) коп., з відрахуванням обов"язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопром» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.09.2014 року по 12.11.2015 року включно в сумі 18 802 (вісімнадцять тисяч вісімсот дві) грн. 40 коп. з відрахуванням обов"язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіопром» в дохід держави судовий збір в сумі 487 грн 20 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя С. П. Меженнікова