Справа № 684/650/15-к
іменем України
18 листопада 2015 року
Старосинявський районний суд Хмельницької області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Стара Синява кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 1201524023000110 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працюючого, раніше судимого:
- 18.11.2008 року Старосинявським районним судом за ч.1 ст. 296 КК України до покарання у виді штрафу в сумі 600 грн.;
- 22.04.2010 року Старосинявським районним судом за ч.2 ст. 185, ч. 2 ст. 389 КК України до покарання у виді обмеження волі терміном на 1 рік 2 дні, змінений 26.10.2010 року ухвалою апеляційного суду Хмельницької області - за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року обмеження волі;
- 31.01.2011 року Старосинявським районним судом за ч.3 ст.185, ч.2 ст. 389, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70, ст. 71 КК України до покарання 3 років 10 днів позбавлення волі, звільнений 12.03.2013 року умовно-достроково з невідбутим строком 2 місяці 28 днів;
- 26.06.2015 року Старосинявським районним судом за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, який частково скасовано та згідно вироку апеляційного суду Хмельницької області ОСОБА_5 визнаний винним за ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених, ч.3 ст.185, ст.395 КК України, -
Обвинувачений ОСОБА_5 11 червня 2015 року близько 22 години через незамкнені вхідні двері шляхом вільного доступу зайшов до будинку своєї знайомої ОСОБА_4 , який розташований по АДРЕСА_2 , з особистим проханням до останньої. Перебуваючи в середині будинку, він побачив, що увімкнутий телевізор та потерпіла і діти сплять, при цьому помітив у кімнаті на кріслі жіночу сумочку білого кольору, в якій виявив грошові кошти та вирішив їх викрасти, тому скориставшись тим, що всі сплять, він таємно, з метою особистого збагачення, умисно, повторно викрав із вказаної сумочки грошові кошти в сумі 3600 грн., які в подальшому витратив на власні потреби. Такими діями ОСОБА_5 спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім цього, постановою Старосинявського районного суду від 03 березня 2015 року відносно ОСОБА_5 встановлено адміністративний нагляд терміном на один рік, та застосовано наступні обмеження: заборона виходу з господарства по місцю проживання з 00.00 год. до 05.00 год. ранку наступного дня; заборона виїжджати в особистих справах за межі району без дозволу РВ УМВСУ; з'являтися в Старосинявський РВ УМВСУ в Хмельницькій області для реєстрації в дільничного інспектора міліції два рази в місяць (кожної першої, третьої п'ятниці з 09.00 год. до 18.00 год.). Однак, ОСОБА_5 , будучи попередженим про кримінальну відповідальність, з метою ухилення від адміністративного нагляду з 11 червня 2015 року, свідомо, самовільно, без поважних причин та без дозволу Старосинявського РВ УМВСУ в Хмельницькій області залишив місце проживання: АДРЕСА_1 та виїхав за межу області у м.Хмільник Вінницької області, де перебував до 14 червня 2015 року, а з 14 червня 2015 року по 16 червня 2015 року проживав у свого дядька ОСОБА_7 у с.Паплинці Старосинявського району.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні крадіжки коштів у потерпілої ОСОБА_4 та злочину, передбаченого ст. 395 КК України визнав повністю, розкаявся у вчиненому, та показав, що 11 червня 2015 року близько 22-23 год. він повертався додому із смт.Стара Синява та по дорозі вирішив зайти до своєї знайомої ОСОБА_4 , щоб попросити в неї сигарету та без наміру що-небудь вкрасти. Він зайшов у будинок, бо вхідні двері були відкриті, а зайшовши, побачив, що телевізор працює та всі сплять, а на кріслі замітив жіночу сумочку, яку відкрив та побачив всередині гроші та вирішив їх викрасти, тому взяв з сумки кошти в сумі 3600 грн. та вийшов із будинку. Після цього, він із викраденими грошима пішов до свого знайомого ОСОБА_8 , дав його матері 100 грн., а вони пішли у м.Хмільник, де на наступний день він придбав за викрадені у ОСОБА_4 кошти новий одяг, цепочку та кольцо. У с.Паплинці він повернувся через два дні, після чого ще два дні жив у дядька ОСОБА_7 у с.Паплинці та один день був у ОСОБА_8 , де його виявили працівники міліції. Він поїхав до м.Хмільник Вінницької області свідомо без дозволу працівників міліції, хоча йому було відомо про встановлені щодо нього обмеження адміністративного нагляду, визнав, що поважних причин залишення місця проживання у с. Паплинці та перебування у м.Хмільник не має, пояснивши суду, що поїхав туди, щоб відпочити, оскільки перед тим працівники міліції йому сказали, що його посадять, а нього появились кошти. У вчиненому розкаюється, у потерпілої попросив вибачення.
Крім визнання обвинуваченим своєї вини, його вина у вчиненні злочинів, передбачених ст.185 ч.2 та ст.395 КК України також доводиться дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 показала, що 10.06.2015 року отримала у банку допомогу на дітей, тому 11.06.2015 року ввечері поставила дані кошти у сумочку, яку залишила на кріслі в кімнаті, так як 12.06.2015 року хотіла поїхати у м.Хмельницький за покупками, однак зранку виявила відсутність цих коштів в сумі 3600 грн. Також потерпіла пояснила, що у цей вечір вхідні двері не закривала, так відколи зламаний замок та двері вона не закриває, а цілу ніч працює телевізор, тому вона вночі нічого не чула та не бачила. Через деякий час від односельців дізналась, що ОСОБА_5 мав кошти, тому вирішила піти до нього з'ясувати, а він віддав їй свій спортивний костюм, босоніжки та кольцо, після чого вона звернулась у міліцію. На даний час вона претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляла та не має наміру його подавати, так як обвинувачений допомагає їй по господарству в рахунок відшкодування завданої шкоди, вона його пробачила та не бажає, щоб йому було призначено покарання пов'язане із позбавленням волі.
Також вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів підтверджується:
- показаннями допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , з яких вбачається, що близько опівночі з 11 на 12 червня 2015 року до нього прийшов ОСОБА_5 та мав грошові кошти, дав 100 грн. матері, після чого вони разом пішли у м.Хмільник. У м.Хмільнику ОСОБА_5 купляв випивку та продукти харчування, а також придбав собі новий одяг, взуття та цепочку і кольцо, а старий віддав йому. 13.06.2015 року він повернувся із м. Хмільник додому, а ОСОБА_5 ще залишився у даному місті;
- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка у судовому засіданні показала, що ОСОБА_5 приходив до неї ввечері, точно дати не пригадує, та дав їй кошти в сумі 100 грн., після чого пішов із її сином ОСОБА_8 ;
- даними протоколу огляду місця події від 26 червня 2015 року, в ході якого оглянуто місце вчинення кримінального правопорушення, а саме господарство та будинок ОСОБА_4 , що знаходиться по АДРЕСА_2 , при огляді потерпіла вказала на сумку білого кольору, яка знаходилась в кімнаті будинку та з якої було викрадено грошові кошти в сумі 3600 грн. (а.пр.16-17);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту з фототаблицями до нього від 29 червня 2015 року, згідно з яким ОСОБА_5 у присутності двох понятих розповів про обставини вчинення ним злочину, а саме що 11.06.2015 року близько 22 год. він вирішив зайти до своєї знайомої ОСОБА_4 що взяти у неї цигарку, а коли зайшов до середини будинку побачив, що усі сплять та помітив сумочку білого кольору та коли відкрив побачив кошти в сумі 3600 грн., які таємно викрав, та відтворив яким чином зайшов до будинку потерпілої ОСОБА_4 та з якого місця викрав кошти (а.пр.136-137);
- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка у судовому засіданні показала, що прийшла до сестри ОСОБА_4 для того, щоб доглядати за дітьми, оскільки вона хотіла поїхати за покупками у м.Хмельницький, однак не поїхала, так як зранку не знайшла грошей. Свідок також пояснила, що була присутня, як понята, при проведенні слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_5 пояснював та показував, як він заходив до будинку ОСОБА_4 через двері, що не були закриті на замок, пояснював, що приходив за сигаретою, показував звідки викрав кошти, а саме в кімнаті побачив, що ОСОБА_11 спить, не хотів її будити, тоді підійшов до сумки та викрав гроші;
- показаннями допитаного судом свідка ОСОБА_12 , яка показала, що її сестра ОСОБА_4 збиралась поїхати у м.Хмельницький, але зранку виявила, що із сумки пропали гроші, тому не поїхала, прийшла її сестра ОСОБА_13 та шукали гроші у будинку, однак не знайшли. Також свідок пояснила, що була присутня при проведенні слідчого експерименту, в ході якого ОСОБА_5 пояснював та показував, як він заходив до будинку ОСОБА_4 через двері, що не були закриті на замок, показував звідки викрав кошти;
- показанням свідка ОСОБА_14 , яка у судовому засіданні показала, що проживає у с.Паплинці Старосинявського району разом із братом ОСОБА_5 , який перебуває під адміністративним наглядом. Її брата ОСОБА_5 літом 2015 року декілька днів, а саме 3-4 дні, не було вдома та в цей час до неї телефонувала ОСОБА_15 та говорила, що у неї пропали гроші, питала про брата, однак його не було вдома. Через пару днів, коли вона була в ОСОБА_16 , туди прийшов брат та пояснював, що був у м.Хмільник Вінницької області, вона його повідомила, що міліція його перевіряла чи був він вдома, відбирала пояснення, після чого він пішов у невідомому їй напрямку, та після цього його ще 2-3 дні не було вдома;
- постановою Старосинявського районного суду від 03.03.2015 року, згідно з якою відносно ОСОБА_5 встановлено адміністративний нагляд терміном на один рік, та застосовано наступні обмеження: заборона виходу з господарства по місцю проживання з 00.00 год. до 05.00 год. ранку наступного дня; заборона виїжджати в особистих справах за межі району без дозволу РВ УМВСУ; з'являтися в Старосинявський РВ УМВСУ в Хмельницькій області для реєстрації в дільничного інспектора міліції два рази в місяць (кожної першої, третьої п'ятниці з 09.00 год. до 18.00 год.). З даною постановою ОСОБА_5 ознайомлений, про кримінальну відповідальність попереджений, про що свідчить його особистий підпис на копії вказаної постанови (а.пр.71);
- листком контролю за дотриманням обмежень щодо піднаглядного ОСОБА_5 , жителя АДРЕСА_1 , який знаходиться у справі адміністративного нагляду № 5, з якого вбачається, що обвинувачений ОСОБА_5 був відсутній за місцем проживання в період 11 червня -16 червня 2015 року; (а.пр.69 зв.);
- рапортами у справі адміністративного нагляду № 5, а саме рапортом о/у Старосинявського РВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_17 від 12.06.2015 року, відповідно до якого при перевірці 12.06.2015 року о 00.35 год. ОСОБА_5 був відсутній за місцем проживання, та рапортами ДІМ Старосинявського РВ УМВСУ в Хмельницькій області ОСОБА_18 від 13.06.2015 року, 14.06.2015 року, 15.06.2015 року, 16.06.2015 року, згідно з якими ОСОБА_5 у вказані дні був відсутній за місцем проживання (а. пр.124, 126, 128, 130, 132).
Таким чином, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні злочинів та кваліфікує його дії за ч.2 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та за ст.395 КК України - самовільне залишення місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.
Разом з тим, аналізуючи вищенаведені докази, суд вважає, що кваліфікація органом досудового розслідування дій ОСОБА_5 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднана із проникненням в житло, не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», вирішуючи питання про наявність у діях винної особи такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, інше приміщення чи сховище, суди повинні з'ясовувати, з якою метою особа опинилась у житлі, іншому приміщенні чи сховищі та коли саме в неї виник умисел на заволодіння майном. Викрадення майна не можна розглядати за ознакою проникнення в житло або інше приміщення чи сховище, якщо умисел на викрадення майна у особи виник під час перебування в цьому приміщенні.
В ході судового розгляду із показань обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що до будинку потерпілої ОСОБА_4 він потрапив через незачинені на замок двері та з метою попросити у неї сигарету. Коли пройшов до середини будинку та після того як побачив, що потерпіла спить, вирішив викрасти грошові кошти потерпілої, які виявив у сумочці, що знаходилась у кімнаті на кріслі.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 узгоджуються також із показаннями потерпілої ОСОБА_4 , яка у судовому засіданні підтвердила, що вони із обвинуваченим добре знайомі, він приходив до неї в гості, допомагав по господарству, так як чоловіка немає, останнім часом приходив не дуже часто, приблизно раз в місяць, а вхідні двері будинку вона не закриває на ніч, оскільки замок зламався, вночі постійно вмикає телевізор. Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які є сестрами потерпілої, пояснили, що обвинувачений був їх сусідом по АДРЕСА_1 , де вони народились, раніше вони жили на одній вулиці та дружили.
Таким чином, проаналізувавши показання обвинуваченого ОСОБА_5 , надані ним, як при проведенні слідчого експерименту в присутності понятих та без участі захисника, так і в ході судового розгляду, які залишались незмінними, суд приходить до висновку, що умисел на викрадення грошей у обвинуваченого виник уже під час перебування у будинку потерпілої ОСОБА_4 .
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 не були спростовані під час судового розгляду. Так, стороною обвинувачення не було надано та відповідно судом не здобуто належних та допустимих доказів того, що проникнення в будинок було вчинено ОСОБА_5 завідомо з метою скоєння крадіжки грошових коштів, тобто не доведено наявності умислу у обвинуваченого на вчинення крадіжки, поєднаної з проникнення в житло, а обвинувачення в частині даної кваліфікуючої ознаки побудоване лише на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, зважаючи на те, що виникнення умислу на вчинення крадіжки в той час, коли особа вже перебуває в житлі, не утворює складу злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, дії обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають перекваліфікації на ч.2 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами невеликої та середньої тяжкості, фактичні обставини справи, особу винного, який раніше неодноразово судимий, проживає із сестрою та за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, його молодий вік та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить визнання вини та щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди, а до обставин, що його обтяжують відносно ст. 395 КК України - рецидив злочинів.
Враховуючи наведене, суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання в межах санкцій статей обвинувачення у виді арешту та позбавлення волі на певний строк і на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
Водночас з врахуванням наведених пом'якшуючих покарання обставин та думки потерпілої, яка не має до обвинуваченого претензійта просила не позбавляти його волі, з врахуванням даних про особу обвинуваченого та фактичних обставин справи, позиції прокурора, який також просив звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до переконання, що є всі підстави для звільнення обвинуваченого на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, оскільки ОСОБА_5 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Разом з тим, як слідує з матеріалів справи згідно вироку Старосинявського районного суду від 26 червня 2015 року, який частково скасовано вироком апеляційного суду Хмельницької області від 09 жовтня 2015 року, ОСОБА_5 визнаний винним за ч.2 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України - 3 роки позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України остаточно визначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців.
Зважаючи на те, що злочини за цим вироком вчинені ОСОБА_5 до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання обвинуваченому слід визначити за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за попереднім вироком за правилами ч.4 ст.70 КК України, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі на певний строк та звільнити на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, оскільки обвинувачений може бути перевихований без ізоляції його від суспільства.
З метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені ст.76 КК України обов'язки.
Речовими доказами у справі є наступні речі: спортивний костюм, босоніжки та футболка, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Старосинявського РВ УМВСУ в Хмельницькій області, та як встановлено в ході судового розгляду були передані обвинуваченим потерпілій, є вживаним речами та не мають цінності, тому їх слід повернути потерпілій ОСОБА_4 , так як ці речі до вилучення знаходились у неї.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.185 та ст.395 КК України і призначити йому за цими злочинами наступні покарання:
- за ч.2 ст.185 КК України - 2 роки позбавлення волі;
- за ст.395 КК України - 4 місяці арешту.
На підставі ч.1 ст.70 КК країни за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_5 покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 рік.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Старосинявського районного суду від 26.06.2015 року, частково скасованим вироком апеляційного суду Хмельницької області від 09.10.2015 року, згідно якого ОСОБА_5 визнаний винним за ч.2 ст.185 КК України та йому призначено покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі, за ч.3 ст.185 КК України призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.70 КК України визначено покарання у виді 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням та встановлено іспитовий строк 1 рік 6 місяців, остаточно визначити ОСОБА_5 покарання виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 роки.
Згідно п.п. 2-3 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Речові докази у справі: спортивний костюм, босоніжки та футболку, які передано на відповідальне зберігання в кімнату збереження речових доказів при Старосинявському РВ УМВСУ в Хмельницькій області - повернути потерпілій ОСОБА_4 .
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Старосинявський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення. Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Головуюча суддя ОСОБА_1