10 листопада 2015 року Справа № 808/8351/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Семененко М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом приватного підприємства «Бізон-Тех 2006»
до Одеської митниці Державної фіскальної служби
про визнання протиправним та скасування рішення,
09 жовтня 2015 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» до Одеської митниці Державної фіскальної служби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610161/1 від 11.09.2015.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ним надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, які відповідають характеру угоди, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач в поданих до суду письмових поясненнях проти задоволення позову заперечив, послався на те, що позивачем не було надано усіх витребуваних документів, що зумовило відсутність підстав для оформлення товару за першим методом. В судове засідання представник відповідача не з'явився, просив розглядати справу без участі представника відповідача.
Відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
На підставі приписів ч.6 ст.12 та ч.1 ст.41 КАС України, у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи судом встановлено, щ приватне підприємство «Бізон - Тех 2006», код ЄДРПОУ 34216986, зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 21.04.2006 за №1 092 102 0000 000269, основний вид економічної діяльності - оптова торгівля хімічними продуктами.
31 січня 2015 року між позивачем та компанією Nanjing Red Sun International Trading Co., LTD укладено контракт на поставку товару №14RS08UA408G (далі - Контракт), відповідно до умов якого, у порядку і строки, визначених контрактом, продавець - Nanjing Red Sun International Trading Co., LTD зобов'язується поставити та передати у власність покупця - ПП «Бізон-Тех 2006» товар, що є засобами захисту рослин, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар.
Відповідно до п.1.2, 5.1, 6.3 асортимент, кількість та ціна товару, строки розрахунку за товар вказуються у додатках до контракту.
Згідно п.3.1 контракту продавець зобов'язується поставити товар позивачу на умовах CIF, морський порт Одеса або Іллічівськ, Україна (згідно з Інкотермс). Пунктом 3.2 контракту передбачено, що портом відвантаження є порт Шанхай, Китай.
24 червня 2015 року між позивачем та Nanjing Red Sun International Trading Co., LTD, укладено та підписано додаток №3 до контракту №14RS08UA408G від 31.01.2015 на поставку продукції, а саме: Glyphosate 480g/l SL (61280 літрів, на суму 122560,00 доларів США), Tebuconazole 250 g/l EC (24480 літрів, на суму 159120,00 доларів США), Quazilaphop-p-Ethyl 125g/l EC (12240 літрів, на суму 73440,00 доларів США), Cypermethrin 50 g/l + Clorpyrifos 500g/l EC (24480 літрів, на суму 122400,00 доларів США), Imidacloprid 150 g/l + lambda-cyhalotryn 50 g/l (12240 літрів, на суму 66096,00 доларів США).
Усього за додатком №3 позивачем придбавався товар на загальну суму 543616,00 доларів США, а оплата за поставлений товар мала відбуватися шляхом 100% передоплати не пізніше 26.06.2015.
Для здійснення митного оформлення поставленого товару, а саме: інсектицид, торгова назва - Sadovnik, BT (діюча речовина - імідаклоприд 150 г/л+лямбда-цигалотрин 50 г/л - 12240 л.), 01.09.2015 позивачем до митного посту «Одеса-порт» Одеської митниці ДФС подано митну декларацію по формі МД-2 №500060001/2015/016898, відповідно до якої заявлена митна вартість товарів у розмірі 66096,00 доларів США, за ціною договору (перший метод визначення митної вартості).
Разом з митною декларацією №500060001/2015/016240 позивачем для здійснення митного оформлення надано:
- контракт від 31.01.2015 №14RS08UA408G та додаток до контракту №3 від 24.06.2015 до контракту;
- інвойс 1508UA126G від 29.07.2015;
- банківський платіжний документ про оплату поставленого товару від 26.06.2015 №FT15177264253037,
- страховий поліс FYIE201532010000011224 від 10.08.2015 та ін.
Перевіривши подані документи, враховуючи спрацювання профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості товарів, митний орган дійшов висновку, що подані документи мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме: в страховому полісі сума страхування 72706,00 доларів США, хоча по контракту 110% - 72705,60 доларів США; наданий контракт датовано 31.01.2015, а в документах, що підтверджують передоплату контракт датований 24.06.2015.
У зв'язку із наявністю розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митницею направлено електронне повідомлення декларанту із зазначенням про необхідність надання наступних додаткових документів: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристик товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інші документи за бажанням.
11.09.2015 на виконання вимог митного органу позивачем додатково надано: висновок від 11.09.2015 №20-34/09-2015 експерта ОСОБА_1 суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Одеський аукціонний центр» про визначення рівня ринкової вартості товару у доларах США на умовах постачання CIF - м. Одеса, Україна; прайс-лист Nanjing Red Sun International Trading Co., LTD, лист від 11.09.2015 №20-34/09-2015.
11.09.2015 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610161/1 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №500060001/2015/00295, та визначено митну вартість із застосуванням другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів. Суд звертає увагу, що в даному рішенні відповідачем не надано оцінку відомостям, що в містяться в додатково поданих позивачем документах, та не зазначено підстави їх не врахування при винесенні рішення.
Товар по вищевказаній вантажно-митній декларації був випущений у вільний обіг у відповідності до Х розділу Митного кодексу України під гарантійне зобов'язання.
Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно ч.1 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку обґрунтованої наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Проте, наявність таких розбіжностей є суб'єктивною думкою працівників митного органу та може бути спростована в ході судового розгляду.
При розгляді справи судом встановлено, що під час перевірки первинно наданих до митного оформлення товару документів, митним органом були встановлені розбіжності, які не підтверджують заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару. Разом з тим, суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки жодна з виявлених розбіжностей не впливає на визначення митної вартості товару.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що позивачем платіжним дорученням від 26.06.2015 №FT15177264253037 здійснено передоплату за додатком №3 від 24.06.2015 до контракту від 31.01.2015 №14RS08UA408G, відповідно до якого позивачем взято на себе зобов'язання у строк до 26.06.2015 здійснити передоплату за придбаний товар на загальну суму саме 543 616,00 доларів США, до складу якої, серед інших, увійшла і сума коштів за поставлений на адресу позивача товар - Sadovnik, BT на суму 66096,00 доларів США.
В платіжному дорученні зазначено, що оплата здійснюється позивачем «by the contract dd 24.06.2015», тобто за додатком від 24.06.2015 до контракту №14RS08UA408G.
Таким чином, висновки митного органу про здійснення позивачем оплати по іншому контракту, відмінному від наданого до митного оформлення, спростовуються матеріалами справи.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що платіжне доручення не є пріоритетним/виключним документом на підставі якого митним органом приймається рішення про правильність визначення позивачем заявленої митної вартості. Позивачем, же до митного органу, окрім платіжного доручення, надано достатній перелік документів, які містять повну інформацію щодо заявленої митної вартості та в повній мірі дозволяють в повній мірі перевірити правильність заявленої декларантом митної вартості імпортованого товару.
Стосовно розбіжностей у сумі страхування в страховому полісі «72706,00 доларів США, хоча по контракту 110% - 72705,60 доларів США», суд зазначає, що вказані неточності свідчать лише про заокруглення у страховому полісі суми платежу до 72706,00 доларів США та жодним чином не перешкоджає відповідачу перевірити заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару.
Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 по справі № 21-591а15 зазначив, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
З матеріалів справи встановлено, що митний орган не прийняв до уваги подані позивачем додаткові документи та не навів жодних посилань на підстави їх неприйняття.
Враховуючи викладе, суд дійшов висновку, що позивач на обґрунтування заявленої митної вартості імпортованого товару подав всі необхідні документи.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з пунктом другим частини 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, судом встановлено, що митний орган дійшов висновку про неможливість застосування першого методу митної вартості товару, зокрема: «з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних ПІК «Інсектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, є більшим по товару №1 - МД від 24.04.2015 №902050000/2015/003615 становить 6,65 доларів США за кг нетто.
Суд вважає за необхідне зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару позивачем до матеріалів справи, серед іншого, надано висновок експерта від 11.09.2015 №20-34/09-2015 ТОВ «Одеський аукціонний центр», відповідно до якого ринкова вартість на Інсектицид, торгова назва - Sadovnik, BT ((діюча речовина - імідаклоприд 150 г/л+лямбда-цигалотрин 50 г/л - 12240 л.), країна виробництва - Китай, складає мінімальна 5,38 доларів США та максимальна 5,40 доларів США, а отже позивачем придбавався товар за ціною актуальною на світовому ринку.
Крім того, з матеріалів справи встановлено, що підставою для виникнення сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, серед іншого, стали результати оцінки ризику модулем АСАУР - сформовано профілі ризику, імовірність виникнення ризиків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об'єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
Та обставина, що в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками є інформація про те, що товар, який задекларовано однією особою, іншими особами розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Суд зазначає, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи на товар.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано передбачені чинним законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів (метод №2ґ).
При розгляді справи суд дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірність прийнятого рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог приватного підприємства «Бізон-Тех 2006».
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158, 160-163, 254 КАС України, суд
Позов приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» до Одеської митниці Державної фіскальної служби про скасування рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №500060001/2015/610161/1 від 11.09.2015
Судові витрати в розмірі 2401,32 грн. (дві тисячі чотириста одна гривня 32 коп.) присудити на користь приватного підприємства «Бізон-Тех 2006» за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Державної фіскальної служби.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.О. Семененко