Справа № 164/713/15-а
п/с 2-а/164/26/2015
13 листопада 2015 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.,
при секретарі Матвійчук Н.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтував тим, що він з 14.11.2010 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, отримує пенсію за віком, являється працюючим пенсіонером. При нарахуванні та виплаті пенсії з квітня 2015 року відповідачем утримуються з належних до виплати позивачу щомісячних сум пенсії кошти на суму 257 гривень 92 копійки, що становить 15%. 8.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі із заявою, в якій просив повідомити про підстави проведених відрахувань з його пенсії. Листом № 13/С-01 від 12.06.2015 року позивача було повідомлено, що відрахування з його пенсії проводяться відповідачем на підставі Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2.03.2015 року.Вказані дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі ОСОБА_1 вважає протиправними, оскільки, на думку позивача, вони не відповідають діючому законодавству.Посилаючись на зазначені обставини, просив суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області щодо проведених утримань 15% розміру його пенсії з квітня 2015 року, зобов'язати повернути у повному обсязі утримані з належних до виплати щомісячних сум його пенсії кошти, а також припинити проведення подальших відрахувань з його пенсії.
Позивач ОСОБА_1 судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду позовній заяві, просив визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області щодо проведених утримань 15% розміру його пенсії з квітня 2015 року, зобов'язати повернути у повному обсязі утримані з належних до виплати щомісячних сум його пенсії кошти, а також припинити проведення подальших відрахувань з його пенсії.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, проти задоволення позову заперечує. Підтвердив, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, отримує пенсію за віком, являється працюючим пенсіонером. Підставою для утримання 15% з сум пенсії позивача є положення Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2.03.2015 року. Розмір нарахованої щомісячно до виплати ОСОБА_1 пенсії визначено згідно з нормами чинного законодавства та документами пенсійної справи. Підстав для перерахунку пенсії та повернення утриманих з квітня 2015 року коштів немає. Стверджує, що пенсія позивачу нараховується та виплачується відповідно до вимог діючого законодавства, а тому в задоволенні позову просив відмовити за безпідставністю.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно ст. 1Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 вказаного Закону законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загально-обов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно п.п. 2 п. 12 Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” абзац другий частини першої статті 47 замінено п'ятьма абзацами такого змісту: тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України „Про статус народного депутата України”, „Про державну службу”, „Про прокуратуру”, „Про судоустрій і статус суддів”, пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
В судовому засіданні встановлено, що позивачз 14.11.2010 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області, отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, являється працюючим пенсіонером. При нарахуванні та виплаті пенсії з квітня 2015 року відповідачем утримувалися з належних до виплати позивачу щомісячних сум пенсії кошти на суму 257 гривень 92 копійки, що становить 15%. 8.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі із заявою, в якій просив повідомити про підстави проведених відрахувань з його пенсії. Листом № 13/С-01 від 12.06.2015 року позивача було повідомлено, що відрахування з його пенсії проводяться відповідачем на підставі Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2.03.2015 року. Зазначені обставини підтверджуються дослідженими судом заявою про призначення пенсії від 19.11.2010 року, протоколом № 2225 від 19.11.2010 року, розпорядженням № 149768 від 1.02.2015 року, заявою ОСОБА_1 від 8.06.2015 року, повідомленням управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі № 13/С-01 від 12.06.2015 року, довідкою загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів с. Старосілля Маневицького району № 112 від 28.09.2015 року.
Доводи позивача в тій частині, що проведення відповідачем відрахувань з належних до виплати позивачу щомісячних сум пенсії в розмірі 15% є незаконними, а дія Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2.03.2015 року повинна розповсюджуватись тільки на осіб, яким пенсія буде призначатись після його введення в дію, суд вважає безпідставними.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем в запереченнях на позовні вимоги та представником відповідача в судовому засіданні надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
При вирішенні позовних вимог суд також бере до уваги висновки Конституційного Суду України та практику Європейського суду з прав людини.
Так, у рішенні № 9-рп/2001 від 19.06.2001 року Конституційний Суд України вказав на залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників, зокрема, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.
У рішенні № 20-рп/2008 від 8 жовтня 2008 року у справі про страхові виплати Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей.
У рішенні № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави.
У рішенні № 3рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зробив висновок, що соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Такий принцип закладений, зокрема, в Загальній декларації прав людини 1948 року, згідно з якою кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення та на здійснення необхідних для підтримання її гідності та для вільного розвитку її особистості прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави (стаття 22). Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права 1966 року встановлює загальний обов'язок держав забезпечити здійснення прав, що передбачені цим пактом, у максимальних межах наявних ресурсів (пункт 1 статті 2).
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі Ейрі проти Ірландії також констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі Кйартан Асмундсон проти Ісландії від 12 жовтня 2004 року.
Одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень. Таким чином, суд приходить до висновку, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Цим спростовуються доводи позивача щодо неможливості звуження змісту та обсягу його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Конституція України, на ст.ст. 19, 22, 41, 46, 58, 68 якої посилається позивач, не містить норм, які б встановлювали ієрархічну залежність одних законів від інших. Прийняті Верховною Радою України закони є актами рівної юридичної сили. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 2.03.2015 року на час розгляду справи не визнаний неконституційним, є чинним, а тому підлягає застосуванню.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області при проведенні відрахувань з належних до виплати позивачу щомісячних сум пенсії в розмірі 15% діяло в межах повноважень та у відповідності до чинного законодавства.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки при розгляді справи не встановлено, що в діях відповідача наявні порушення вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, в задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 7-14, 71, 86, 94, 104, 158-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”,Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маневицькому районі Волинської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Маневицький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо постанову було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: