Справа № 22-7087 Головуючий у 1 інстанції
2006р. Смолка І.О.
Суддя-доповідач Савченко О.В.
5 грудня 2006р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Савченко О.В.
судців: Спас О.В., Бондаря М.С.
при секретарі: Череватій О.В.
за участю адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, 3 особа: ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5". про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди,
У листопаді 2005 року ОСОБА_2. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, З особа: ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5", про захист честі, гідності та відшкодування моральної шкоди.
У позові зазначав, що відповідач ОСОБА_3, який займає посаду ІНФОРМАЦІЯ_1, яку до нього займав, позивач, під час виступу у телепередачі «ІНФОРМАЦІЯ_2", яка тричі транслювалася у період з 9.11.2005 року по 13.11.2005 року, розповсюдив стосовно нього недостовірну інформацію про те, що він входив до складу тих співробітників університету, які отримували гроші за виконання укладеного університетом господарського договору по розробці техніко-економічного обґрунтування та документації здійснення робіт по очищенню русла річки Мокра Московка. Крім того, у ході виступу надав негативну суб'єктивну оцінку його професійній та науковій діяльності, стверджуючи, що він не є фахівцем по очищенню річок, по геодезійним роботам.
Зазначені висловлювання негативно вплинули на його ділову репутацію, ганьблять його честь і гідність.
З цих підстав просив суд зобов'язати відповідача публічно вибачитись перед ним та стягнути з ОСОБА_3 на його користь 20000 гр. компенсації моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у листопаді 2005 року в ефірі ТОВ «ЗНТРК «ТВ-5" ОСОБА_3., який змінив на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача ОСОБА_2, в передачі «ІНФОРМАЦІЯ_2", пояснюючи причини, з яких він, як ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вважає за можливе укладати від імені університету договір про здійснення останнім робіт по очищенню річки Мокра Московка, послався на відсутність у штаті університету відповідних фахівців. Називаючи ж двох співробітників, які отримували гроші за здійснення робіт по договору, що укладався його попередником, крім їх прізвищ -ОСОБА_4 та ОСОБА_5, назвав і прізвище ОСОБА_2 , однак інформація стосовно останнього дійсності не відповідала. Вказану обставину сторони не заперечували.
Крім того, за словами ОСОБА_3 Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_4 не є фахівцями по очищенню річок, по геодезійним роботам".
Виходячи з положень ст.ст. 277, 297 ЦК України, фізична особа, стосовно якої поширені відомості, що не відповідають дійсності і завдають шкоди її інтересам, честі , гідності або діловій репутації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Крім спростування таких відомостей, особа має право на відшкодування моральної(немайнової) шкоди, завданої її поширенням.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд виходив з того, що поширена щодо нього інформація про отримання грошей за роботу по договору, яка не відповідала дійсності, не порочила честь та гідність чи ділову репутацію, або завдала шкоди інтересам позивача. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, із позову ОСОБА_2, вимоги про спростування недостовірної інформації у формі, визначеній ч.6 ст. 277 ЦК України, тобто в ідентичній поширенню, чи в іншій передбаченій законом формі, позивачем не заявлялись, враховуючи, що публічне вибачення, як окремий спосіб спростування, внаслідок якого особа отримує право вимагати компенсації моральної шкоди, законом не передбачений. Виходячи ж положень ст. 31 ЦПК України, зміна підстав або предмету позову, розміру позовних вимог є виключним правом сторони.
Суд також прийшов до висновку, що посилання ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_2. не є фахівцем по очищенню річок, по геодезійним роботам, не містить в собі відомостей, які ганьблять позивача. Виходячи з доводів ОСОБА_2, викладених також і у його позовній заяві, зазначені висловлювання сам позивач вважає суб'єктивною оцінкою, яку ОСОБА_3 надає його професійній та науковій діяльності. Між тим висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, тощо, відносяться до категорії оціночних суджень, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", суд згідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності повинен обов'язково з'ясувати наявність моральної шкоди, протиправність діяння заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Суд повно з'ясував зазначені обставини справи і постановив правильне по суті рішення.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.
Відповідно ж до вимог ч,2 ст. 308 ЦПК України правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 317 ЦПК України, колегія судців,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, - відхилити, рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2006 року по даній справі, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.