Справа № 22-6911/06 Головуючий у 1 інстанції
Полєва С.Ф. Суддя доповідач Крилова О.В.
05 грудня 2006 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Запорізької
області у складі:
Головуючого Крилової О.В.
Суддів Стрелець Л.Г.
Боєвої В.В. при секретарі Віннік І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ДВС у м. Мелітополі і Мелітопольському районі Запорізької області на постанову Мелітопольського міськрайсуду Запорізької області від 18 жовтня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ДВС у м. Мелітополі і Мелітопольському районі Запорізької області про скасування постанови про арешт майна боржника,
У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДВС у м. Мелітополі і Мелітопольському районі Запорізької області про скасування постанови про арешт майна боржника.
В позові зазначав, що 10.03.2006 року держвиконавцем ДВС у м. Мелітополі і Мелітопольському районі Запорізької області було накладено арешт на його майно, а саме телевізор та пилосос на підставі постанови НОМЕР_1 від 13.12.2005 року головавтотрансінспекції про стягнення з нього фінансової санкції в сумі 850 грн. Вважає, що вартість майна перевищує суму накладеної на нього фінансової санкції. Після того, як державний виконавець відмовився забрати це майно, він 22.05.2006 року одержав постанову держвиконавця В'юник О.Б. НОМЕР_2 від 11.05.2006 року про арешт майна, а саме частини квартири, яка знаходиться за адресоюАДРЕСА_1, яка набагато перевищує суму накладеної на нього фінансової санкції. Просив скасувати постанову НОМЕР_2 від 11.05.2006 року про арешт майна та заборону на його реалізацію та скасувати акт опису та арешту майна НОМЕР_3 від 10.03.2006 року.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18.10.2006 року позов задоволено.
Скасовано постанову НОМЕР_2 від 11.05.2006 року про арешт майна та заборону на його реалізацію.
Скасовано акт опису та арешту майна НОМЕР_3 від 10.03.2006 року.
У скарзі Державна виконавча служба просила скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на необґрунтованість його висновків і неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, представника позивача, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до змісту закону України "Про виконавче провадження", арешт майна боржника застосовується для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній реалізації. Такі дії державний виконавець вправі здійснити у разі, якщо боржник на сплачує борг у строки, надані йому для добровільного виконання обов'язку за виконавчими документами.
Як видно з матеріалів справи і це не оспорюється позивачем, він дійсно не розрахувався за тими виконавчими документами, які надійшли до виконавчої служби. Сума основного боргу становить 1700 гр.
Відповідно до ст. 55 Закону "Про виконавче провадження" арешт на майно боржника та заборона його відчуження накладається у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.
З урахуванням виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій, розмір грошових сум, які можуть бути стягнуті з боржника перевищує вартість описаного та заарештованого побутового майна - телевізора та пилососа. Остаточні витрати, пов'язані з проведення виконавчих дій - витрати на проведення експертизи, перевезення, зберігання майна та його реалізацію тощо не визначені.
За таких обставин складення акту опису та арешту крім побутового майна ще й на частину квартири не суперечать закону.
Тож суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що дії ВДВС суперечать закону.
Крім того як позов так і судове рішення містять суттєві протиріччя.
Так, позивач, оспорюючи накладення арешту зазначає, що для погашення боргу достатньо арешту лише тільки частини квартири, а отже накладення арешту на побутове майно є зайвим. Разом з тим він оспорює і законність накладення арешту на квартиру.
Таким чином, суд першої інстанції, задовольнивши позов, скасував взагалі всі вжиті виконавчою службою заходи щодо забезпечення збереження майна боржника. Проте виконавче провадження не закрито, борг та інші витрати, пов'язані з примусовим виконанням боржником не сплачені.
Таке рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, а підстав для задоволення позову про скасування оскаржуваних постанов державної виконавчої служби судова колегія не вбачає.
Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ДВС у м. Мелітополі і Мелітопольському районі Запорізької області задовольнити.
Постанову Мелітопольського міськрайсуду Запорізької області від 18 жовтня 2006 року по цій справі скасувати на ухвалити нову постанову такого змісту
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ДВС у м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про скасування постанови про арешт майна та заборону на його реалізацію відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.