Верховний Суд України
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-7053 /06 Головуючий у 1 інстанції: Максимчук З.М.
Суддя-доповідач: Ломейко В.О.
05 грудня 2006 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: ЛомейкаВ.О.
суддів: Подліянової Г.С.
Глазкової О.Г. при секретарі: Ткаченко М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій,
В травні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із вказаним позовом. При цьому зазначав, що він є учасником бойових дій. Згідно ст. 12 Закону України ""Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня, він мас право на отримання разової грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Такі виплати проводились не в повному обсязі. Загальна сума недоплати становить 9004 грн. 60 коп.
Посилаючись на порушення його права на виплату, просив суд стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу за період 1999-2006 роки у розмірі 9004 грн. 60 коп.
Згодом, під час судового засідання (а.с.12) позивач змінив позовні вимоги. Просив суд стягнути з УПСЗтЖС Мелітопольської міської суму недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за період 2004-2006 р. 4123 грн. 45 коп.
Постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з УПСЗтЖС Мелітопольської міської ради на користьОСОБА_1 4123 грн. 45 коп. та судовий збір на користь держави в сумі 51 грн.
В апеляційній скарзі Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, вивчивши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 198 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Так, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимогиОСОБА_1, вірно керувався вимогами ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасники війни мають право на отримання до 5 травня щорічно одноразової допомоги в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1. є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням.
Відповідно до ч. З ст. 2 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, а також осіб прирівняних до них, передбачені цим Законом, є недійсними.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд правильно застосував положення ч. 3 ст. 2 Закону при вирішенні позову і обґрунтовано визнав, що відсутність коштів на виплату грошової допомоги не позбавляє учасника бойових дій права на таку допомогу.
Слід зазначити, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не передбачено обмеження таких виплат наявністю певних коштів чи фінансування.
ПравоОСОБА_1, на отримання грошової допомоги не оспорюється відповідачем.
Разом с тим, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги той факт, що позивачем безпричинно пропущений річний строк на звернення до суду за захистом свого порушеного права. Суд вважав це безпідставним, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли до набрання чинності КАС України. Однак у випадку не набрання чинності КАС України, позивач хоча б і звертався в порядку передбаченому Главою 31-А ЦПК України в редакції 1963 року, але при цьому суд мав би брати до уваги двомісячний строк на звернення до суду за захистом свого права. От же КАС України не обмежив, а навпаки поширив право громадян щодо строків на звернення до суду за захистом свого права.
Згідно ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється річний строк.
Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що право позивача на звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій лише за 2006 рік, виникло з 05 травня 2006 року. І 05 травня 2006 року у нього закінчився річний строк на звернення до суду з адміністративним позовом, так як до суду з позовом позивач звернувся тільки 16 серпня 2006 року.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, порушення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач в запереченнях на позов і приймаючи участь при розгляді справи в суді першої інстанції наполягав на тому, що позивач пропустив річний строк без поважних на то причин звернення до адміністративного суду, а тому його вимоги про стягнення
недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій за 2004-2005 рік не підлягають задоволенню, з чим погоджується і колегія суддів.
В зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про стягнення на користь позивача недоплаченої суми лише за 2006 р 1410 гр.
Крім того, суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з відповідача судовий збір 51 гр., притому, що Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій звільнена від стягнення цього збору.
Доводи апелянта про те, що вони не є належним відповідачем по справі безпідставні. Статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що грошові допомоги виплачуються органами праці та соціального захисту.
Керуючись ст.ст. 167,198,201, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради задовольнити частково.
Постанову Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 липня 2006 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги учаснику бойових дій змінити та постановити постанову наступного змісту;
«Стягнути з Управління праці, соціального захисту та житлових субсидій Мелітопольської міської ради на користь ОСОБА_1 1410 грн. щорічну разову допомогу за 2006 рік.
Судовий збір віднести на рахунок держави".
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.