Справа № 461/6788/14 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.
Провадження № 22-ц/783/6608/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: 51
09 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого - судді Монастирецького Д.І.,
суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.,
з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ЛОДТРК - Гузьо О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Львівської обласної державної телерадіокомпанії про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов'язання прийняти на роботу та укладення трудового договору, -
20 червня 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Львівської обласної державної телерадіокомпанії, в якому просив визнати незаконною відмову йому у прийнятті на роботу в Львівську обласну державну телерадіокомпанію у відповіді на звернення від 21.05.2014 року № 392/01/01-14, зобов'язати відповідача прийняти його на роботу на посаду з аналогічною кваліфікацією та укласти з ним трудовий договір. 17 серпня 2015 року уточнивши позовні вимоги, просив визнати незаконною відмову йому у прийнятті на роботу в Львівську обласну державну телерадіокомпанію у відповіді на звернення від 21.05.2014 року № 392/01/01-14, зобов'язати відповідача прийняти його на роботу на посаду провідного інженера з пожежної безпеки та укласти з ним трудовий договір. В обґрунтування позову посилався на те, що 30.06.2013 року наказом від 27.06.2013 року № 96-к його було звільнено з посади заступника начальника дільниці пожежно-сторожової охорони в Львівській обласній державній телерадіокомпанії у зв'язку із скороченням штату працівників - згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України. При розгляді питання про його звільнення на засіданні комісії адміністрації ЛОДТРК від 21.06.2013 року було постановлено запропонувати йому - ОСОБА_2 роботу в охоронній структурі, яка виграє тендерну процедуру. Однак, з моменту звільнення і до цього часу жодних пропозицій від ЛОДТРК про прийняття на роботу йому так і не надходило. Звернувшись до керівництва ЛОДТРК із письмовим зверненням про розгляд можливості прийняття його на роботу, він отримав відповідь про відмову - у зв'язку із припиненням заповнення вакантних посад на підприємстві. Йому відомо, що в період після його звільнення з посади начальника пожежно-сторожової охорони, підприємством було прийнято на роботу за трудовим договором працівника на посаду пожежника та нового працівника на посаду, відповідальну за дотримання охорони праці, а також на підприємстві існує охорона, значну частину якої складають його колишні співробітники, яких було також звільнено в червні 2013 року, але потім повторно працевлаштовано. Він одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працював на підприємстві тривалий час та є учасником бойових дій, а відтак має переважне право на залишення на роботі. Вважає відмову відповідача у прийнятті на роботу такою, що не відповідає нормам чинного трудового законодавства.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_2 до Львівської обласної державної телерадіокомпанії про визнання відмови у прийнятті на роботу незаконною, зобов'язання прийняти на роботу та укладення трудового договору - відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що відповідач не подав звітність про вакансію, чим позбавив можливості позивача бути прийнятим на роботу згідно чинного законодавства через Львівський міський центр зайнятості на посаду провідного інженера з пожежної безпеки. Стверджує, що у матеріалах справи наявні докази того, що позивач має перелічені ст. 42 КЗпП України підстави для переважного права на укладення трудового договору, а саме: двоє дітей на утриманні, тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві, а також є учасником бойових дій. Звертає увагу на те, що не можна визнати законним звільнення з мотивів відсутності спеціальної освіти, якщо відповідно до чинного законодавства наявність її не є обов'язковою умовою виконання роботи, обумовленої трудовим договором. Вважає відмову у прийнятті на роботу позивача незаконною, оскільки після звільнення його з роботи в межах одного року підприємством було працевлаштовано працівника на його посаду, який має нижчу кваліфікацію в галузі пожежної безпеки.Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 вересня 2015 року та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, представника ЛОДТРК - Гузьо О.Р., перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Частиною 1 ст. 292 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до статті 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи інтересів у спосіб, передбачений законом або договором.
Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право визначення підстав і предмета позову належить позивачеві (ст. ст. 3, 10, 31 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку, або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Згідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).
За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.
Крім того, важливим є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким чином, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
Колегія суддів приходить до переконання, що дане рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених п. 1 ст. 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у ст. 42 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених колективним договором.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступних обставин та відповідних їм правовідносин.
Наказом генерального директора Львівської державної телерадіокомпанії № 96-к від 27.06.2013 року «Про скорочення чисельності працівників ЛОДТРК», з 30.06.2013 року скорочено посаду і виведено зі штатного розпису ОСОБА_2 - заступника начальника дільниці пожежно-сторожової охорони (а.с. 4).
Посадовою інструкцією начальника дільниці пожежно-сторожової охорони ЛОДТРК ОСОБА_2 визначено завдання та обов'язки останнього, які в цілому зводяться до організації та забезпечення охорони ЛОДТРК (всіх об'єктів та цінностей підприємства).
Згідно витягу з протоколу засідання комісії адміністрації ЛОДТРК від 21.06.2013 року, постановлено запропонувати ОСОБА_2 роботу в охоронній структурі, яка виграє тендерну процедуру (а.с. 6).
Однак, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, жодних пропозицій ОСОБА_2 від Львівської обласної державної телерадіокомпанії про прийняття на роботу не надходило у зв'язку з тим, що: по-перше - тендерні процедури по охороні об'єктів Львівської обласної державної телерадіокомпанії не проводились за відсутності фінансування (а.с. 8); по-друге - згідно п. 8 Наказу Державного комітету телебачення і радіомовлення України № 33 від 28.03.2014 року «Про затвердження Заходів щодо економного та раціонального використання державних коштів, передбачених Держкомтелерадіо України, підприємствам, установам та організаціям, що належать до сфери управління, які використовують кошти державного бюджету», Держкомтелерадіо України зобов'язане припинити заповнення вакантних посад (крім посад керівників структурних та їх заступників, а також випадків переведення з посади на посаду спеціалістів у межах структурних підрозділів Держкомтелерадіо України в разі виникнення виробничої потреби) (а.с. 9).
Судом встановлено, що на момент розгляду справи, послуги конкретно по охороні ЛОДТРК не надаються жодною організацією, натомість надаються послуги з забезпечення пропускного режиму на територію ЛОДТРК (а.с. 85-92).
Крім того, наказами ЛОДТРК № 176-к від 21.11.2013 року затверджено посадові обов'язки провідного інженера з пожежної безпеки ЛОДТРК та провідного інженера з охорони праці адміністративно-управлінського персоналу ЛОДТК, які зводяться до організації та забезпечення саме пожежної безпеки підприємства, а також організації та забезпечення охорони праці на підприємстві (а.с. 102-104, 115-117). Тобто, жодна із зазначених посад не включає в себе виконання обов'язків саме по охороні підприємства (об'єктів та іншого майна) від незаконного проникнення, розкрадання тощо.
Також зайняття зазначених посад, зокрема, посади провідного інженера з пожежної безпеки передбачає наявність відповідної кваліфікації у даному напрямку діяльності, яка у ОСОБА_2 відсутня.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі в першу надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ч. 1 ст. 42 КзПП України).
Згідно ст. 42-1 КЗпП України, працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організаці), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Отож, як випливає з вищенаведеного, позивача було звільнено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням посади, яку той займав - заступника начальника дільниці пожежно-сторожової охорони та не визначено охоронної організації, яка б здійснювала обов'язку по охороні підприємства, які попередньо були покладені на позивача, у зв'язку із відсутністю фінансування, тобто відсутня будь-яка посада на підприємстві, яка б відповідала кваліфікації позивача. Більше того, посада про прийняття на яку просить ОСОБА_2, а саме провідного інженера з пожежної безпеки, не відповідає кваліфікації останнього.
При цьому, суд першої інстанції вірно відхилив твердження позивача про наявність у нього достатньої кваліфікації з пожежної безпеки з підстав, що він пройшов навчання та перевірку знань у сфері цивільного захисту, оскільки таке навчання тривало лише три дні (з 15.04.2013 року по 17.04.2013 року) та опрацьовано лише курс за обов'язками командира формування пожежогасіння, що не може свідчити про наявність кваліфікації провідного інженера з пожежної безпеки, що є обов'язковим для зайняття відповідної посади.
За таких обставин, з врахуванням вищевказаного, районний суд прийшов до вірного переконання про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки відповідач відмовляючи позивачу у прийнятті на роботу діяв у межах Закону та з врахуванням об'єктивних обставин, що склались, не порушуючи, при цьому, жодним чином трудових прав ОСОБА_2
Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, оскільки суд вірно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті і справедливе рішення, дійшовши його на основі повно з'ясованих обставин, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.
Посилання апелянта на те, що у матеріалах справи наявні докази того, що позивач має перелічені ст. 42 КЗпП України підстави для переважного права на укладення трудового договору, а саме: двоє дітей на утриманні, тривалий безперервний стаж роботи на підприємстві, а також є учасником бойових дій, не заслуговують на увагу, оскільки застосовуються лише при вирішенні питання залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, а не при укладенні трудового договору. Крім того, посада провідного інженера з пожежної безпеки, на яку претендує позивач, як доведено вище - не відповідає кваліфікації останнього.
Решта доводів, наведених в апеляційній скарзі, були належним чином досліджені судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою.
Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтом не представлено.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.
Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення, тому підстав для задоволення скарги немає.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 314 ч. 1 п. 1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 07 вересня 2015 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Монастирецький Д.І.
Судді: Кабаль І.І.
Копняк С.М.