ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 листопада 2015 року № 826/15806/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., за участю секретаря судового засідання Непомнящої А.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві
провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05 травня 2015 року № 1760-17.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15806/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25 серпня 2015 року.
У судовому засіданні 25 серпня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Представник відповідача заперечив проти позовних вимог.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що 05 травня 2015 року контролюючим органом, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення №1760-17, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 3383,02 грн.
Позивач посилаючись на безпідставність та протиправність винесення оскаржуваного рішення податкового органу щодо визначення податкового зобов'язання по земельному податку, звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з даним позовом, мотивуючи його тим, що в силу приписів Податкового кодексу України останній не є платником податку на землю.
Вирішуючи спір по суті, суд приходить до наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно із статтею 269 Податкового кодексу України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 названого Кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
У пункті 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
У той же час, відповідно до пункту 287.1 статті 287 цього Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Як зазначено позивачем, останній звільнений від сплати земельного податку, оскільки земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 використовується позивачем, як суб'єктом господарської діяльності, у процесі його господарської діяльності.
Так, у силу підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності нежиле приміщення № НОМЕР_1 напівпідвалу, загальною площею 94,70 кв.м., розташованого в будинку АДРЕСА_1, згідно договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 03 червня 2004 року.
ОСОБА_1, згідно Витягу з реєстру платників єдиного податку, зареєстрований в якості платника єдиного внеску другої групи, із зазначенням місця провадження господарської діяльності, зокрема: АДРЕСА_1 та виду господарської діяльності 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
На підставі викладеного вище, між ОСОБА_1 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) укладено договір оренди від 01 грудня 2013 року № 30/01-2013, зі змісту якого вбачається, що Орендодавець надає, а Орендар приймає у платне строкове користування (в оренду) нежитлові приміщення, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, приміщення № НОМЕР_1 площею 94,7.
На підтвердження виконання умов вищезазначеного договору позивачем надано копії акт прийому-передачі нежитлового приміщення до вищезазначеного договору, видаткові касові ордери та акти про використану електричну енергію.
У свою чергу, позивачем надано платіжні доручення, що підтверджують сплату єдиного податку.
З огляду на викладене вбачається, що ОСОБА_1, як фізична особа-підприємець у перевіряємий період використовував у процесі своєї господарської діяльності належне йому на праві приватної власності нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1, шляхом передачі останнього в оренду, у відповідності до вищенаведеного договору, що, у свою чергу, відповідає основному виду економічної діяльності ОСОБА_1, визначеному у Витязі з реєстру платників єдиного податку - 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Київського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 у справі № 826/7786/13-а, від 24.10.2013 у справі № 826/12631/13-а, від 28.01.2014 у справі № 826/15493/13-а.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, НОМЕР_1 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві 05 травня 2015 року № 1760-17.
3. Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя К.Ю. Гарник