ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"15" жовтня 2010 р. Справа № 2a-3227/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Григорука О.Б.
при секретарі Пікович Л.Р.
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: фізичної особи- підприємця ОСОБА_3, вул. Коновальця, 128, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77200
до відповідача: Долинської об'єднаної державної податкової інспекції, вул. Грушевського, 16, м. Долина, 77500
про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000621720/0 від 17.03.2010р.,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду із адміністративним позовом до Долинської оДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення Долинської оДПІ №0000621720/0 від 17.03.2010 року форми В1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009року у розмірі 8297,00грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням відповідачем безпідставно зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2009року у розмірі 8297,00грн., оскільки висновки викладені в акті перевірки, на підставі якого винесено вказане рішення, не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, перевіряючими помилково зроблено висновок про невикористання придбаних товарів та послуг на суму 8297,00грн. в господарській діяльності підприємця. Зазначає в позовній заяві, що запчастини та послуги придбавались для ремонту транспортних засобів, які безпосередньо беруть участь в господарській діяльності позивача, який здійснює діяльність в сфері вантажних перевезень. Також вказує, що кожна господарська операція, з придбання товарів (послуг) підтверджується також належним чином оформленою податковою накладною.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечив, подавши суду письмові заперечення. В судовому засіданні зазначив, що оскільки позивачем не було надано для перевірки документів, які б свідчили про використання придбаних запчастин в господарській діяльності, то були відсутні правові підстави для включати до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 8297,00грн. Просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
17 березня 2010 року працівниками Долинської об'єднаної державної податкової інспекції було складено акт №513/171/НОМЕР_1 «Про результати виїзної позапланової перевірки СПД ОСОБА_3 ідентиф. номер НОМЕР_1 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень місяць 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.11.2009року по 31.12.2009року».
Згідно з актом перевірки працівниками податкового органу встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” завищення заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2009року на суму 8297,00грн., в зв'язку з включенням до податкового кредиту податкових декларацій з ПДВ сум, сплачених в ціні придбання запчастин та послуг, які придбані та використовувалися для ремонту транспортних засобів.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України “Про податок на додану вартість”, виданих контрагентами позивача (а.с. 30-41).
Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
За змістом наведених норм наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), які в подальшому використовуються у межах господарської діяльності платника податку, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.
Крім цього, судом встановлено, що згідно довідки про загальну інформацію щодо СПД ОСОБА_3 та результати його діяльності за період з 01.10.2009р. по 31.11.2009р. податковим органом зафіксовано факт перебування на обліку СПД ОСОБА_3, за станом на 01.01.2010 року 12 одиниць транспортних засобів, в тому числі «TOYOTA CAMRY» - державний номерний знак - AT 5525 AH, VOLVO FH-12 - АТ 2063 АЕ, VOLVO FH-12 - АТ 2064 АЕ, VOLVO FH-12 - АТ 4717 АС, VOLVO FH-12 - АТ 7902 АВ, VOLVO FH-12 - АТ 6615 АМ, VOLVO FH-12 - АТ 6628 АК, VOLVO FH-12 - АТ 8927 АІ, VOLVO FH-12 - АТ 6637 АР, VOLVO FH-12 - АТ 9063 АО, VOLVO FH-12 - АТ 9063 АО, MAN 19414 - 08886ІВ. Вищевказаний факт також підтверджуються поданими суду письмовими доказами, а саме, копіями свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів.
При цьому, перевіряючими не ставилось під сумнів використання вказаних транспортних засобів в господарській діяльності позивача. Окрім зазначеного, відповідачем в акті перевірки також встановлено факт наявності у позивача на момент здійснення операцій з придбання товарів (автозапчастин) та послуг ліцензії на право здійснення діяльності автомобільного вантажного транспорту, серія АВ №352719 від 03.09.2007року виданої Головною державною інспекцією на автомобільному транспорті.
Всі вантажні автомобілі, по яких здійснювалося технічне обслуговування з придбанням автозапчастин, приймали участь в господарських операціях Позивача, що підтверджується матеріалами справи та встановленими судом фактичними обставинами.
Як зазначалось вище, позивачем подано суду копії податкових накладних, які були підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду. На вимогу суду представником позивача подано суду первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій з придбання товарів (автозапчастин) та надання послуг. Зокрема, позивачем подано суду рахунки - фактури, накладні та акти здачі - прийняття виконаних робіт за листопад 2009року. При цьому, як встановлено судом вказані документи дають підстави стверджувати про те, що послуги надавались відповідачу як фізичній особі - підприємцю. Крім цього, в актах прийняття виконаних робіт та рахунках - фактурах складених ПП «Арвест», СП ТОВ «Сферос-Електрон», ТОВ «Лост ЛТД», ТОВ «Терек», ТОВ «ФХ Сервіс» офіційний дилер VOLVO, ЗАТ «Укрінтранс», ТОВ «Фара-І» зазначено в тому числі і автомобілі щодо яких виконано роботи та надано послуги.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач правомірно відніс до валових витрат вартість придбаних автозапчастин та послуг, а відтак законно та у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” включив сплачені суми податку на додану вартість в ціні такого товару до складу податкового кредиту, зазначивши, що підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином, а висновки перевіряючих, що містяться в акті №513/171/НОМЕР_1 від 17.03.2010 року щодо завищення позивачем таких сум є хибними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах. Крім цього, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б спростували твердження позивача про використання придбаних запчастин та наданих послуг в господарській діяльності.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, встановлюється презумпція добросовісності платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони в тому числі обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення №0000621720/0 від 17.03.2010 року прийняте відповідачем без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому підлягає скасуванню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Долинської оДПІ №0000621720/0 від 17.03.2010року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, код НОМЕР_1 сплачений судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: /підпис/ ОСОБА_4
Постанова складена в повному обсязі 20.10.2010 року.