ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" жовтня 2010 р. Справа № 2a-3260/10/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Матуляка Я.П.
при секретарі Дякун М.М.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Житлово-експлуатаційної організації № 1, вул. Вовчинецька, 194В,м. Івано-Франківськ,76000
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, 44,м. Івано-Франківськ,76018
про визнання нечинним та скасування рішення № 2768 від 08.09.10р.,-
16.09.2010 року житлово-експлуатаційна організація №1 (далі ЖЕО №1) звернулась до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинними і скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за №2768 від 08 вересня 2010 року. Позовні вимоги мотивує тим, що оскаржувані рішення прийняті в порушення строків зазначених в ст. 250 ГК України. Вважає, що спірне рішення підлягає до скасування.
Представник позивача в судовому засіданні, позов підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача, в судовому засіданні проти позову заперечила з мотивів викладених в письмовому запереченні на позов, яке міститься в матеріалах справи. Вказала, що оскаржуване рішення прийняте на підставі норм чинного законодавства та в межах наданих пенсійному органу повноважень. Просила в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін й дослідивши подані докази, судом встановлено наступне.
Згідно ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 даного Закону, страхувальниками відповідно, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Пункт 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов'язки страхувальників, передбачає, що страхувальники зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач є страхувальником, платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, на якого покладені обов'язки нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до ч.6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення базового звітного періоду, що дорівнює календарному місяцю для даного страхувальника.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем, в порушення вимог частини 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» допущена заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування по особовому рахунку 1-5%, 4%, 32%, 42% за період з 20.04.2004 року по 02.09.2010 року. Дана обставина підтверджується відомостями, які містяться в картці особового рахунку страхувальника - ЖЕО №1, яка знаходяться в матеріалах справи.
Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює відповідальність страхувальників, частиною 1 якої передбачено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч. 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом 3 робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Підпунктом 9.3.2 п. 9.3 ст. 9 Iнструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, передбачено, що у разі, коли страхувальник не сплачує (не перераховує) або несвоєчасно сплачує (несвоєчасно перераховує) страхові внески, у тому числі донараховані ним самостійно або органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно несплачених сум.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Як вбачається з розрахунків фінансової санкції та пені по особовому рахунку 1-5%, 4%, 32%, 42% ЖЕО №1, позивачем погашалась заборгованість по сплаті страхових внесків, однак з простроченням термінів сплати.
Відповідно до ч.2 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та / або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Суд, погоджується з посиланням представника позивача на положення ст. 250 ГК України, а саме те, що спірні суми фінансових санкцій є адміністративно-господарськими санкціями. Однак приходить до висновку, що управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, штрафні санкції накладено в межах встановлених строків, виходячи з наступного.
За змістом ст. 250 ГК України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом 6 місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Оскаржуване рішення прийняте за період з 20.04.2004 року по 02.09.2010 року.
Як вбачається із розрахунку фінансової санкції та пені по особовому рахунку 1-5%, 4%, 32%, 42% ЖЕО №1, заборгованість, яка виникла: 20.04.2004 року, повністю погашена позивачем 15.06.2010 року; 20.05.2004 року, повністю погашена 27.08.2010 року; 21.06.2004 року, повністю погашена 27.08.2010 року; 20.07.2004 року, повністю погашена 02.09.2010 року; 20.08.2004 року, повністю погашена 02.09.2010 року; 20.10.2005 року. повністю погашена 02.09.2010 року.
А тому, враховуючи вищевикладене, суд констатує, що строк застосування адміністративно-господарських санкцій визначений ст. 250 ГК України, слід обчислювати з дати повного погашення заборгованості по конкретному періоду (пп. 9.3.2 п.9.3 ст.9 Інструкції), а не з моменту її виникнення.
За змістом ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, при винесені оскаржуваного рішення, діяло на підставі та в межах наданих йому повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову, слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 < Текст > Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: (підпис) ОСОБА_3
Постанова складена в повному обсязі 19.10.2010 року.