06 листопада 2015 р. Справа №818/3420/15
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гелета С.М., суддів Кравченко Є.Д., Осіпова О.О.
за участю секретаря судового засідання - Кліщенко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №818/3420/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департамент державної виконавчої служби, 3-тя особа Публічне акціонерне товариство “Альфа-банк” про визнання акту №20602906/2 про реалізацію предмета іпотеки від 19.05.2015р. недійсним
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1О.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту державної виконавчої служби (далі - відповідач, ДВС), в якому просить суд визнати акт №20602906/2 про реалізацію предмета іпотеки від 19.05.2015р. недійсним.
Свої вимоги мотивує тим, що державним виконавцем проводилася реалізація предмета іпотеки по виконавчому провадженню, при цьому позивач взагалі не був обізнаний з наявністю виконавчого провадження, державний виконавець в установленому порядку не повідомляв про проведення оцінки майна, про наявність акту про реалізацію заставного майна дізнався виключно після того, як ПАТ «Альфа-банк» почав примусове виселення позивача із спірного приміщення. При цьому позивач зазначав, що він не є власником спірного приміщення, оскільки спірне майно належить іншій особі -ОСОБА_2 по договору займу №01.12.2006р.
Представник відповідача проти позову заперечував, зазначав, що позивач був обізнаний про виконавче провадження, оскільки в матеріалах виконавчого провадження містяться супровідні листи про направлення документів на адресу позивача, вказаному у виконавчому написі нотаріуса.
Представник 3-ї особи проти позову заперечував, зазначав, що позивач повинен знати про існування виконавчого провадження, враховуючи те, що у ПАТ «Альфа-банк» в наявності виконавчі документи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволення, виходячи із наступного.
На виконанні у Департаменті державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 20602906 з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса ВРД № 4190 від 14.07.2010р.
Постановою від 03.08.2010р. відкрито виконавче провадження ВП №20602906, відповідно до п. 2 державний виконавець запропонував добровільно виконати виконавчий напис у 7-ми денний строк з моменту одержання постанови про відкриття виконавчого провадження (а.с.93-94).
14.06.2013р. державним виконавцем складено акт опису та арешту майна (а.с.95-99). 12.09.2014р. винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні (а.с.101-102), 03.11.2014р. отримано висновок експерта про вартість майна (а.с.103).
05.01.2015р. електронні торги визнані такими, що не відбулися на підставі ненадходження цінової пропозиції від жодного учасника торгів, що підтверджується протоколом №56 про придбання предмету іпотеки в порядку ст.49 Закону України «Про іпотеку». В даному протоколі зазначено, що згідно з ч.1 ст.49 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель звернувся із заявою від 04.02.2015р. про придбання предмету іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (а.с.107).
19.05.2015р. заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України затверджено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №20602906/2 від 19.05.2015р. (а.с.108).
На підставі даного акту приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ПАТ «Альфа-банку» видано свідоцтво про право власності на приміщення (а.с.20).
Під час розгляду справи судом було зобов'язано представник відповідача надати матеріали виконавчого провадження № 20602906 та докази того, що позивача у установлений строк було повідомлено про існування виконавчого провадження, про процедуру оцінки та реалізації майна.
Представником відповідача, з посиланням на принцип диспозитивності сторін при розгляді справ, надано суду матеріали виконавчого провадження (а.с. 91-118), зазначав, що всі документи, в обґрунтування правомірності своєї позиції відповідачем надано, інші документи відсутні, доказом повідомлення позивача про вчинення державним виконавцем процесуальних дій є наявність наданих супровідних листів що підтверджують направлення позивачу документів державним виконавцем.
Стосовно посилання позивача на те, що спірне майно йому не належить, передано інший особі по договору займу від 01.12.2006р., зокрема ОСОБА_2, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що спірне майно, зокрема будинок за адресою м.Суми, вул..Воскресенська,8 б, належить на праві приватної власності позивачу - ОСОБА_1 , зокрема відповідно до довідки КП «Сумське МБТІ» від 25.10.2012р. (а.с.80), витягу з Реєстру прав власності на нерухому майно від 12.09.2007р. (а.с.86), свідоцтвом про право власності на нерухому майно від 16.11.2006р. (а.с.87).
Слід зазначити, що посилання позивача те, на рішення третейського суду від 25.07.2007р. (а.с.136-144) є безпідставним, враховуючи наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвалою Алчевського міського суду Луганської області від 25.03.2011р. по справі №6-41-2011 скасовано рішення постійно діючого третейського суду від 25.07.2007р. по справі №09/02/2007, скасовано ухвалу Алчевського міського суду від 26.02.2009р., визнано виконавчий лист, виданий Алчевським міським судом від 26.02.2009р., таким, що не підлягає задоволенню, зобов'язано КП «Сумське БТІ» здійснити перереєстрацію права власності на нежитлове приміщення за адресою м.Суми, вул..Воскресенська,8б за ОСОБА_1 (а.с.81-85)
Згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень (який функціонує відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень») ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі від 16.01.2012р. (№ 6-34341св11) було залишено без задоволення скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Алчевського міського суду Луганської області від 25 березня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2011 року.
Як встановлено судом касаційної інстанції, у лютому 2011 року ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до суду з заявою про скасування рішення третейського суду при Асоціації «Юридичний компроміс» від 25 липня 2007 року, яким задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики та стягнення заборгованості. Позов було обґрунтовано тим, що на підставі вказаного рішення третейського суду у власність ОСОБА_2 перейшло нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 8-Б, яке було передано в іпотеку згідно з договором від 10 серпня 2005 року, укладеним у забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 Ухвалою Алчевського міського суду Луганської області від 25 березня 2011 року вимоги ПАТ «Альфа-Банк» задоволені, а ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 серпня 2011 року ухвала суду першої інстанції залишена без змін.
Під час розгляду даної справи позивачем не надано беззаперечних доказів того, що майно належить саме ОСОБА_2, доказів того, що на даний час існують правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і позивач є лише користувачем, а не власником спірного приміщення.
Таким чином, спірне майно - нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 8-Б на час відкриття виконавчого провадження належало позивачу на праві власності, в зв'язку із чим він є боржником по виконавчому провадженні №ВП20602906.
Разом із тим, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування акту про реалізацію предмету іпотеки, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 2 постанови від 03.08.2010р. про відкриття виконавчого провадження ВП №20602906 державний виконавець запропонував добровільно виконати боржнику виконавчий напис у 7-ми денний строк з моменту одержання постанови про відкриття виконавчого провадження. (а.с.93-94).
При розгляді справи представником відповідача не надано доказів того, з якого часу державним виконавцем було відраховано зазначений семиденний термін.
Судом визнається безпідставним та необґрунтованим посилання представника відповідача на те, що позивач був повідомлений про відкриття виконавчого провадження в зв'язку із наявністю супровідного листа від 05.08.2010р. №12835-0-33-10-25 (а.с.92), оскільки даний документ не підтверджує ні факт направлення, ні факт отримання позивачем постанови за адресою, що міститься у виконавчому написі нотаріуса.
Так, згідно виконавчого напису нотаріуса від 14.07.2010р. адреса боржника зазначена АДРЕСА_1. Дана адреса реєстрації також міститься і в паспорті позивача (а.с. 149-150), а саме АДРЕСА_1, знятий з реєстрації позивач лише 07.09.2010р., тобто після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до норми ст.30 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон №606) державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення
В даному випадку, державним виконавцем взагалі не з'ясовувалося питання чи повідомлений ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження, в матеріалах виконавчого провадження та в матеріалах справи такі відомості відсутні.
Слід зазначити, що обов'язок боржника повідомляти про зміну адреси місця реєстрації виникає в разі наявної інформації, що боржник повідомлений про відкриття виконавчого провадження. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що докази отримання відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження, відсутні.
Таким чином, пояснити яким чином державний виконавець дотримався вимог ст. 30 Закону №606 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) представник відповідача пояснити не зміг.
За вказаних обставин відповідачем не було дотримано положень п.4.1.1 Інструкції про проведення виконавчих дії (в редакції чинній на час відкриття виконавчого провадження) щодо його обов'язку пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
Слід зазначити, що під час складання акту опису та арешту майна від 14.06.2013р. позивач та представник позивача присутній не був, такі відомості відсутні в акті (а.с.95-99).
Частиною 8 ст.54 Закону №606 встановлено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".
Відповідно до ч.1-2 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» (надалі - Закон N898-IV) за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
Частиною 1 статті 12 Закону N898-IV передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 1 статті 33 Закону N898-IV встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Частина 3 цієї ж статті передбачає, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.6 ст.38 Закону N898-IV ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Згідно з ч.1 ст. 41 Закону N898-IV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Частиною 2 ст. 43 Закону N898-IVпередбачено, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлюється рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а якщо вони не досягли згоди, - на підставі оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність, при цьому початкова ціна продажу майна не може бути нижчою за 90 відсотків його вартості, визначеної шляхом його оцінки.
Відповідно до приписів ст. 58 Закону №606 визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно або якщо боржник чи стягувач заперечує проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для проведення оцінки майна. Витрати, пов'язані з призначенням суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, несе сторона, яка оспорює вартість майна, визначену державним виконавцем.
Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно.
Згідно з ч.1 ст. 62 Закону №606 реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону умовах.
Відповідно до 4 ст. 62 Закону №606 порядок реалізації майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України №656/5 від 16.04.2014р., зареєстр. в Мін'юсті України 16.04.2014р. № 427/25204, затверджено Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів.
Відповідно до п.1 розділу 2 Тимчасового положення реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 58 Закону України "Про виконавче провадження".
Пунктом 2 Тимчасового положення встановлено, що державний виконавець у строк не пізніше п'яти робочих днів після закінчення 10-денного строку подачі заперечень сторін виконавчого провадження проти визначення вартості (оцінки) майна або у разі відсутності таких заперечень готує для проведення реалізації майна документи, передбачені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованою в Мін'юсті України 02.04.2012 року за N 489/20802, і направляє їх до відповідного структурного підрозділу головного управління юстиції у місті Києві та областях, які беруть участь в експерименті, що забезпечує реалізацію повноважень Державної виконавчої служби України (далі - регіональний орган державної виконавчої служби).
Державним виконавцем було прийнято постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні від 12.09.2014р. (а.с.101-102), при цьому жодні докази направлення та отримання позивачем такої постанови матеріали справи не містять, на вимогу суду надати такі докази представник відповідача зазначив, що в наявності є лише супровідний лист від 12.09.2014р. (а.с.100).
Також в матеріалах справи міститься висновок про вартість майна, затверджений 23.10.2014р. (а.с.62-63, 103).
Надати докази того, що позивач був обізнаний про існування такого висновку про оцінку спірного майна, представником відповідача також надано лише супровідний лист №14-0-20602906/5-51/2 від 06.11.2014р. (а.с.104). При цьому жодні докази направлення та отримання позивачем такого висновку про оцінку майна матеріали справи не містять, представником відповідача на вимогу суду надати такі докази, в судовому засіданні підтвердив, що таким доказом є супровідний лист.
В матеріалах виконавчого провадження відсутні докази того, що державним виконавцем виконані вимоги ч. 3 ст. 58 Закону №606, зокрема докази надіслання повідомлення рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, чи фактичним проживанням чи перебуванням позивача в матеріалах справи також відсутні. На вимогу суду надати такі докази представник відповідача зазначив, що в наявності є лише супровідний лист від 06.11.2014р. №14-0-20602906/5-51/2 (а.с.104).
Слід зазначити, що в супровідному листі державний виконавець зазначає, що про отримання даного повідомлення пропонується сторонам письмово повідомити відділ примусового виконання рішень ДВС України у триденний термін з моменту отримання повідомлення. Натомість матеріали виконавчого провадження такого письмового повідомлення від позивача про отримання ним копії звіту не містять, представником відповідача такі документи не надані, в матеріалах справи відсутні.
Під час розгляду справи встановлено, що як в матеріалах виконавчого провадження, наданого представником ДВС, так і в матеріалах даної справи відсутні докази повідомлення та отримання позивачем процесуальних рішень державного виконавця, в т.ч. відсутні докази узгодження із позивачем вартості об'єкта.
Згідно з приписами ст. 45 Закону N898-IV прилюдні торги проводяться прозоро. Організатор прилюдних торгів забезпечує кожного учасника прилюдних торгів правилами проведення прилюдних торгів до їх початку. Будь-який учасник може бути покупцем предмета іпотеки, якщо він запропонує найвищу ціну. Якщо покупцем є іпотекодержатель, він зобов'язаний сплатити лише різницю між запропонованою ним ціною і розміром невиконаного основного зобов'язання. Прилюдні торги проводяться принаймні за умови присутності одного учасника. У разі участі у прилюдних торгах одного покупця майно може бути придбане ним за початковою ціною. Якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися.
За результатами проведення прилюдних торгів і продажу предмета іпотеки складається протокол, який підписується уповноваженим представником організатора прилюдних торгів та покупцем предмета іпотеки. У протоколі зазначаються: опис придбаного покупцем предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки; ціна продажу предмета іпотеки; інформація про покупця предмета іпотеки; день, до якого покупець повинен повністю сплатити ціну продажу предмета іпотеки; банківський рахунок органу державної виконавчої служби для переказу покупцем ціни продажу предмета іпотеки.
Статтею 49 Закону N898-IV передбачено, що протягом десяти днів з дня оголошення прилюдних торгів такими, що не відбулися, іпотекодержателі та інші кредитори боржника відповідно до пріоритету їх зареєстрованих вимог мають право придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна. У цьому випадку придбання предмета іпотеки іпотекодержателем оформлюється протоколом і актом про реалізацію предмета іпотеки у порядку, встановленому статтею 47 цього Закону, а нотаріус на підставі такого акта видає свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, якщо прилюдні торги не відбулися.
Відповідно до ст. 47 Закону N898-IV організатор прилюдних торгів протягом трьох днів з дня підписання переможцем прилюдних торгів протоколу надсилає відповідний протокол державному виконавцю, а також інші документи, що підтверджують реалізацію предмета іпотеки відповідно до цього Закону.
Протягом п'яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки державний виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки, в якому зазначаються: назва виконавчого документа, на підставі якого здійснено реалізацію предмета іпотеки, його номер та дата видачі, найменування органу (посадової особи), який видав документ; відомості про іпотекодержателя та іпотекодавця; стисла характеристика та місцезнаходження предмета іпотеки; назва організатора прилюдних торгів, яка проводила прилюдні торги, дата та місце їх проведення; відомості про покупця; початкова ціна предмета іпотеки та ціна продажу; сума коштів, перерахована за придбаний предмет іпотеки, включаючи гарантійний платіж, та дати їх перерахування; відомості про те, що прилюдні торги відбулися з дотриманням вимог цього Закону.
Акт про реалізацію предмета іпотеки підписується державним виконавцем, затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, скріплюється печаткою цього органу та не пізніше наступного дня надсилається до організатора прилюдних торгів, яка проводила прилюдні торги. На підставі акта про реалізацію предмета іпотеки нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів.
Відповідно до п.5 розділу 3 Тимчасового порядку, підготовка, організація та проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюються з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про іпотеку». Організатор зобов'язаний не пізніше ніж за 15 днів до початку проведення електронних торгів з реалізації предмета іпотеки опублікувати принаймні в двох місцевих (за місцем розташування предмета іпотеки) друкованих засобах масової інформації повідомлення про проведення електронних торгів. У повідомленні зазначаються інформація про дату і час проведення електронних торгів, опис предмета іпотеки, що підлягає продажу, місце, де можна отримати додаткову інформацію про умови проведення електронних торгів, та інша необхідна інформація. Не пізніше дня публікації повідомлення про проведення електронних торгів у засобах масової інформації Організатор письмово повідомляє державного виконавця, іпотекодавця, іпотекодержателя та всіх осіб, що мають зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, про день та час проведення електронних торгів та про початкову ціну продажу майна.
В матеріалах виконавчого провадження відсутні документи, на підставі яких державний виконавець перевірив дотримання порядку проведення прилюдних торгів організатором прилюдних торгів, міститься лише супровідний лист від 08.04.2015р. та протокол №56 (а.с.105-107).
Таким чином, на момент передачі майна на реалізацію, у відповідача були відсутні докази того, що позивач був в установленому порядку повідомлений про оцінку майна, що підлягає реалізації, майно передано на реалізацію передчасно, проте всупереч приписам ст. 58 Закону №606 державний виконавець здійснив передачу майна на реалізацію, чим також порушено вимоги п.1 розділу 2 Тимчасового положення. Враховуючи вищевикладене, суд визнає правомірними вимоги позивача в частині визнання протиправним акта державного виконавця №20602906/2 про реалізацію предмета іпотеки.
Даний висновок суду узгоджується із практикою Вищого адміністративного суду України з розгляду аналогічних справ, викладеною в ухвалі від 23.09.2015р. по справі №К/800/22370/15.
Разом із тим, в частині позовних вимог до Міністерства юстиції України суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки такі вимоги позивачем не обґрунтовані, доказів того, що Міністерство юстиції було прийнято спірний акт матеріалами справи не підтверджується, порушення відбулося в зв'язку із протиправними діями державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби, відділ якого залучено судом належним відповідачем по даній справі.
Стосовно пропуску строку звернення позивача до суду із адміністративним позовом, суд зазначає, наступне. Статтею 48 Закону N898-IV встановлено, що іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник прилюдних торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна. Частиною 3 ст. 6 Закону №606 рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом. Під час розгляду даної справи представником відповідача не надано суду жодних доказів того, що позивачем було отримано спірний акт про реалізацію предмета іпотеки, взагалі не надано жодних доказів направлення позивачу спірного акта, відсутні докази направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення висновку експерта про оцінку майна, в зв'язку із чим позивачем не пропущено строк звернення до суду із вищезазначеними вимогами. Посилання представника відповідача на дату супровідних листів є безпідставним та необґрунтованим, зазначені дати не можуть бути датою від якої відраховується строк звернення позивача до суду.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Департамент державної виконавчої служби, 3-тя особа Публічне акціонерне товариство “Альфа-банк” про визнання акту №20602906/2 про реалізацію предмета іпотеки від 19.05.2015р. недійсним - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки №20602906/2 від 19.05.2015р., затвердженого заступником директора Департаменту - начальником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
В задоволенні вимог ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено 11.11.2015 року.
Головуючий суддя С.М. Гелета
Судді Є.Д.Кравченко
ОСОБА_3