11 листопада 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/3665/15
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Канигіної Т.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом
позивача Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві
до відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
про про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
28 серпня 2015 року Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (надалі - Управління) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 6 106,45 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, який є платником єдиного внеску, всупереч вимогам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не сплатив у передбачений законом строк єдиний внесок за 2012 рік і перший квартал 2013 року та суму штрафних санкцій, нарахованих рішеннями № 4584, 4585 від 28.05.2013 у загальній сумі 340,00 грн, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у загальному розмірі 6 106,45 грн, яка підлягає стягненню у примусовому порядку.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав клопотання від 29.10.2015 про розгляд справи без участі представника позивача.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Правом подати суду заперечення проти позову та докази на підтвердження своїх доводів не скористався.
За таких обставин та з урахуванням приписів частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (надалі - Закон № 2464-VI) з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 10-12) ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрована як фізична особа - підприємець 20.03.2009; відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 01.01.2011 (а.с. 14).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2464 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами абзацу першого частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
З урахуванням положень абзацу четвертого частини восьмої статті 9 цього Закону базовим звітним періодом для відповідача є календарний рік.
Законом № 2464-VI та розділом VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 № 21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 (яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), передбачено порядок стягнення заборгованості з платників, зокрема зазначено, що платник протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені; у разі незгоди з розрахунком суми боргу, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, платник узгоджує її з органами Пенсійного фонду у порядку, встановленому Пенсійним фондом України; у разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду - має право на оскарження вимоги у судовому порядку.
Управлінням винесено вимогу про сплату боргу (яка відповідачем не оскаржена) № Ф-1197 від 08.05.2013 на суму 5 766,45 грн (а.с. 9). Ця вимога направлена на адресу відповідача та 01.07.2013 повернута до Управління з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання" ( а.с. 9).
Відповідно до пункту 6.4 розділу VI Інструкції № 21-5 вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України. Якщо платник на день надсилання йому органом Пенсійного фонду вимоги не повідомив в установленому порядку про зміну місцезнаходження (місця проживання), вимога вважається належним чином врученою навіть у разі її повернення як такої, що не знайшла адресата. У разі коли не можливо вручити платнику єдиного внеску вимогу поштою в зв'язку з відсутністю його за місцезнаходженням (відсутністю службових осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою службових осіб платника єдиного внеску прийняти вимогу, вимога вважається врученою платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Статтею 6 Закону № 2464-VI передбачений обов'язок платника єдиного внеску подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою встановленими Пенсійним фондом. Якщо боржник не дотримується вимог законодавства, то до нього застосовуються заходи впливу, що передбачені статтею 25 Закону № 2464-VI, а саме: за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, територіальним органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідач звітність за 2012 рік, перший квартал 2013 року до пенсійного органу не подавав, тому 28.05.2013 Управлінням винесені рішення № 4584 та 4585 (а.с. 7-8), якими до відповідача застосовані штрафні санкції у загальному розмірі 340,00 грн. Рішення направлені на адресу відповідача та повернуті до управління з відміткою поштового відділення про неможливість вручення. Ці рішення відповідачем також не оскаржені.
Суд зазначає, що згідно з частиною 16 статті 25 Закону № 2464-VI строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Внаслідок того, що відповідачем станом на дату розгляду та вирішення справи обов'язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік та перший квартал 2013 року в загальному розмірі 6 106,45 грн не виконано, що також підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с. 5) та витягом із картки особового рахунку відповідача (а.с. 13), вимоги позивача про стягнення боргу зі сплати страхових внесків за 2012 рік та перший квартал 2013 року в розмірі 5 766,45 грн та штрафної санкції у розмірі 340,00 грн визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 17, 18, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (ідентифікаційний код 22529735) суму недоїмки зі сплати страхових внесків за 2012 рік та перший квартал 2013 року в розмірі 6 106,45 (шість тисяч сто шість гривень сорок п'ять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції.
У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Т.С. Канигіна