27 жовтня 2015 року Житомир справа № 806/4974/15
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шимоновича Р.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, стягнення 1123732,50 грн.,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними щодо відмови у проведенні перерахунку та виплаті недоплаченої суми одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь недораховану одноразову грошову допомогу в разі настання інвалідності в сумі 1123732,50 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що при визначенні розміру одноразової грошової допомоги відповідачем не враховані одноразові види грошового забезпечення: грошова допомога на оздоровлення за 2013 рік у сумі 3405,25 грн, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2013 рік у сумі 3405,25 грн, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у сумі 30647,25 грн. Тобто, Житомирським обласним військовим комісаріатом недоплачено одноразової грошової допомоги у сумі 1123732,50 грн. Зазначив, що 10.03.2015 Верховним судом України по справі №21-70а15 прийнято постанову у подібних правовідносинах, в якій зазначено, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців.
Позивач підтримав позовні вимоги та подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача надав суду письмові заперечення проти позову та просив справу розглядати в порядку письмового провадження.
Справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Встановлено, що 27.08.2015 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив виплатити суму недоплаченої грошової допомоги, з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги на оздоровлення та грошової допомоги при звільненні (а.с. 14).
09.10.2015 Житомирський обласний військовий комісаріат листом за № 5831 відмовив ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті недоплаченої суми одноразової грошової допомоги (а.с. 15).
Не погодившись із діями відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступних мотивів.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
22.05.2013 Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 йому було встановлено другу групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків, а наказом Командування Сухопутних військ Збройних Сил України від 16.05.2013 № 249 та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.05.2013 № 123 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у відставку за станом здоров'я (а.с. 9, 10, 11).
18.10.2013 за поданням Житомирського обласного військового комісаріату комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийнято рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 122589,00 грн, проте без врахування матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі врегульовано Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон).
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону).
Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499 затверджено Порядок та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).
Згідно приписів абзацу 7 підпункту 2 пункту 2 Порядку № 499, одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби) у разі настання інвалідності в період проходження військової служби та особам, звільненим з військової служби, у разі настання інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби - у розмірі 30-місячного грошового забезпечення - інвалідам II групи.
У підпункті 4 пункту 2 Порядку (в редакції з урахування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2011 в адміністративній справі N 2а-7205/11/2670) зазначено, що грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом, - за останньою посадою, яку вони займали на день втрати працездатності, а для звільнених з військової служби - на день звільнення.
При цьому, відповідно до абзацу 5 підпункту 4 пункту 2 Порядку № 499 грошове забезпечення для здійснення такої виплати для військовослужбовців, які перебувають на кадровій військовій службі або проходять військову службу за контрактом визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №1294) затверджено перелік додаткових видів грошового забезпечення, у відповідності з додатками 25-28, 33.
Так, додатком 25 "Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів" встановлено перелік одноразових видів грошового забезпечення, а саме:
одноразова допомога на початкове обзаведення, посадовий оклад і оклад за військовим званням;
винагорода за тривалість безперервної військової служби, посадовий оклад і оклад за військовим званням;
винагорода за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, відсотків мінімального посадового окладу командира взводу;
винагорода за тралення і знешкодження мін, відсотків посадового окладу;
винагорода за дозаправку літаків у повітрі, відсотків посадового окладу; винагорода за проведення випробувань і досліджень;
одноразова матеріальна допомога військовослужбовцям строкової військової служби.
Так як перелік щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення затверджений окремим пунктом Постанови №1294, то термін "одноразовий додатковий вид грошового забезпечення" застосовується саме до видів одноразового грошового забезпечення, які безпосередньо передбачені в зазначеному додатку.
Такі грошові виплати як "допомога на оздоровлення", "матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань" та "одноразова грошова допомога при звільненні", на відміну від додаткових видів грошового забезпечення, передбачені пунктом 5 Постанови №1294 і, відповідно, не включені до переліку одноразових додаткових видів грошового забезпечення в розумінні пункту 3 цієї постанови, що дає підстави розрізняти зазначені виплати.
Наведені обставини свідчать про неможливість врахування відповідачем вказаних грошових виплат для перерахунку та виплати суми одноразової грошової допомоги, яка передбачена Порядком №499.
Також, суд зауважує, що постанова Верховного суду України від 10.03.2015 по справі №21-70а15 (а.с. 16-17) прийнята за результатами розгляду правовідносин щодо призначення пенсії особі, звільненої з військової служби, в той час, як предметом розгляду даної справи є дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови у перерахунку та виплаті одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), порання (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На виконання цих вимог, відповідач довів належними та допустимими доказами правомірність своїх дій при розгляді заяви позивача.
Водночас, докази подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та спростовані доводами відповідача.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 86, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Р.М.Шимонович