04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/4999/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Ємельянової В.І., Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011р. у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Державної податкова інспекції у м. Львові, ОСОБА_1 про стягнення переплати пенсії, -
У вересні 2010 року управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулося до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів 4923,03 грн. переплати пенсії, виплаченої ОСОБА_1, за період 01.02.2008р. по 30.06.2009р., яка виникла внаслідок подання недостовірних довідок про заробітну плату Державною податковою інспекцією у м. Львові.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011р., відмовлено у відкритті провадження у даній справі.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання прийняття позовної заяви. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про відкриття провадження у справі.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Згідно пункту 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно пункту 7 статті 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частиною першою статті 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Судами встановлено, що позивач звернувся до суду, керуючись положенням статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», із вимогою про відшкодування шкоди, а саме надміру переплаченої пенсії, внаслідок подання відповідачами недостовірних довідок про заробітну плату.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що спір по вказаній справі належить розглядати в порядку цивільного судочинства, оскільки спір у даній справі не має ознак публічно - правового.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки спір у даній справі не містить ознак визначених статтями 3, 4, 17 КАС України, які є обов'язковими для розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.
Зокрема, спір у даній справі виник щодо відшкодування шкоди між сторонами, які не перебувають у адміністративному або іншому владному підпорядкуванні одна до одної, а тому такий спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства і рішення про відмову у відкритті провадження є законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 02.09.2010р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2011р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський