04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/13319/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Ємельянової В.І., Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012р. у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» до управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання протиправним та скасування рішення, -
У вересні 2011 року ТОВ «Управління малої механізації» звернулось до суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рівне від 27.05.2011р. № 1684 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012р., в задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка діяла до 1 січня 2011 року, було передбачено застосування виконавчими органами Пенсійного фонду до страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Із набранням чинності з 1 січня 2011 року Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була виключена.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 7 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що набрав чинності з 1 січня 2011 року, стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Відповідно до пункту 2 частини 12 статті 106 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.
Судами встановлено, що рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Рівне від 27.05.2011р. № 1684 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до ТОВ «Управління малої механізації» застосовано штраф в розмірі 9554,50 грн. та нараховано пеню в розмірі 6478,86 грн. за період з 20.08.2009р. по 11.11.2010р.
Рішення управління Пенсійного фонду України в м. Рівне від 27.05.2011р. № 1684 оскаржувалось позивачем до органів Пенсійного фонду України, однак такі скарги залишені без задоволення.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний суд, виходив із того, що письмовими доказами у справі встановлено, що фінансові санкції та пеня за період з 20.08.2009р. по 11.11.2010р. у позивача виникла в результаті ним же поданих розрахунків за 2009 - 2010 роки, а тому згідно вимог статей 12, 18, 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» спірне рішення є законним та обґрунтованим.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи встановлено, що нараховані згідно оскаржуваного рішення санкції та пеня були застосовані до позивача в зв'язку із своєчасно несплаченими самостійно нарахованих страхових внесків за період 2009-2010 роки, доказів нарахування пені в період оскарження позивачем вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу не надано, а тому суди обґрунтовано прийняли рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Управління малої механізації» залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 03.11.2011р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський