19 жовтня 2015 року м. Київ К/9991/29735/12
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого Ланченко Л.В.
суддів Пилипчук Н.Г.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012
у справі №0670/5521/11
за позовом Державного підприємства «Житомирський лікеро-горілчаний завод»
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Житомирі від 20.05.2011 №0001682301.
У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Грант» за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт №2030/23-1/00375504/0100 від 29.04.2011.
За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог:
- ст. 203, ч. 1, 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» при придбанні товарів від постачальника TOB «Грант». Товари по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.ст. 662, 655 та 656 ЦК України;
- п.198.1, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість в сумі 1353973 грн. за лютий 2011 року.
Підставою для таких висновків, на думку податкового органу, стало те, що у позивача немає документального підтвердження фактичного отримання товару, а саме товарно-транспортних накладних.
Враховуючи викладене, відповідач прийшов до висновку про нікчемність укладених між ДП «Житомирський ЛГЗ» та TOB «Грант» договорів, внаслідок чого донарахований податок на додану вартість.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.05.2011 №0001682301, яким визначено податкове зобов'язання з ПДВ в сумі 1353973 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1,00 грн.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлено обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.
Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст.198 цього Кодексу податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до п.201.10 ст.201 цього Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, для підтвердження наявності підстав для включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбані товари до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи (платіжні доручення, податкові накладні, акти виконаних робіт тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод» та ТОВ «Грант» укладено договір постачання товару №06/06/05 від 06.06.2005. На виконання умов вказаного договору TOB «Грант» передало у власність ДП «Житомирський ЛГЗ» шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» на загальну суму 8123835,36 грн., у т.ч. ПДВ - 1353972 грн., що підтверджується видатковими накладними від 11.11.2010 № 180; від 31.01.2011 № 7, №8; від 28.02.2011 №17.
Відповідно до договору комісії від 31.05.2010 №3, укладеного між ДП «Житомирський ЛГЗ» (комітент) та ТОВ «Хартманс» (комісіонер) комісіонер зобов'язується за дорученням і за рахунок Комітента за винагороду здійснити в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу на експорт товару комітента. Конкретні умови угоди, кількість та мінімальна ціна продажу, а також інші умови та вказівки комітенту наводяться у специфікаціях (додатках до цього договору), які є невід'ємною частиною дійсного договору. Комітентом (ДП «Житомирський ЛГЗ») передано комісіонеру (TOB «Хартманс») несортований шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» для здійснення продажу на експорт, що підтверджується актами прийому-передачі товару на комісію. На виконання договору комісії, комісіонером ТОВ «Хартманс» було поставлено шкіряний напівфабрикат «Вет-блу» наступним одержувачам: BCN CONCERIE S.P.A, Nuova Gasby SPA, S.I. Arno 2007 S.R.L. Magazzini Generali, "EMI S.R.L." Comercio Pellami, що підтверджується відповідними вантажно-митними деклараціями.
Відповідач, заперечуючи право позивача на формування податкового кредиту за вищезазначеними операціями, обґрунтовував свої доводи нікчемністю укладених позивачем з ТОВ «Грант» договорів.
Однак, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи контролюючого органу про нікчемність спірних договорів, оскільки, висновки щодо завідомої суперечності правочину інтересам держави та суспільства контролюючі органи можуть робити виключно в аспекті того, чи суперечить відповідний правочин фіскальним інтересам держави, забезпечення яких покладається на контролюючі органи. Наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваної угоди відповідачем не надано.
Натомість наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.
За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.
Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.
Господарські операції позивача з ТОВ «Грант» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності суб'єкта господарювання при здійсненні вказаних операцій.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.03.2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий Л.В.Ланченко
Судді Н.Г.Пилипчук
Ю.І.Цвіркун