04 листопада 2015 року м. Київ К/9991/15388/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України
в складі: головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Ємельянова В.І., Рецебуринський Ю.Й.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рубіжне Луганської області про зобов'язання вчинити певні дії, -
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-510 від 27.04.2011р.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012р., у задоволенні позову відмовлено.
З такими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постановлені судами рішення та ухвалити нове про задоволення позову.
Заслухавши доповідача по справі та перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до положень пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період з 01.01.2011р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Згідно підпункту 4 пункту 8 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
Згідно з положенням статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції станом до 01.01.2011р.) суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
В ході розгляду справи судами встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрована в УПФУ в м. Рубіжне Луганської області та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно повідомлень-розрахунків за 3-4 квартали 2010 року позивачем сума страхових внесків за липень-грудень 2010 року повністю не сплачена, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 1566 грн.
УПФУ в м. Рубіжне Луганської області були надіслані позивачу вимога від 27.04.2011р. №Ф-510 про сплату боргу в розмірі 1566 грн. та повідомлення-розрахунки за 3-4 квартали 2010 року.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не сплатив суму заборгованості зі сплати страхових внесків за 2010 рік, а тому вимога про стягнення спірних внесків є законною та обґрунтованою.
З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки позивачем відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зобов'язання по сплаті суми страхового внеску виконані не були, а тому суди обгрунтовано дійшли висновку про відмову у задоволенні позову.
Крім того, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, та законодавством не встановлено пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати.
Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 232, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 15.11.2011р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 31.01.2012р. у даній справі - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.
Головуючий: О.П. Стародуб
Судді: В.І. Ємельянова
Ю.Й. Рецебуринський