ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
27.10.2015Справа №910/20972/15
За позовом Публічного акціонерного товариства "БАНК "КИЇВСЬКА РУСЬ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПОЛЛО"
про стягнення 18 583 886,40 грн.
Суддя Ярмак О.М.
Представники :
Від позивача: Кулініч А.П. за дов.
Від відповідача: Івженко К.В., Архипчук Л.А. за дов.
Пред'явлені вимоги про стягнення з відповідача 18 583 886,40 грн. заборгованості за кредитним договором № 80845-44.19 від 19.09.2013, а саме: 16 952 808,67 грн. тіла кредиту, 1 311 713,93 грн. заборгованості за відсотками за період з 01.03.2015 по 04.08.2015, 123 565,79 грн. нарахування щомісячної плати за період з 01.03.2015 по 04.08.2015, 112 463,17 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 18 100,39 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 56 231,59 грн. 30 % річних за період з 01.04.2015 по 04.08.2015, 9002,86 грн. 30% річних за несвоєчасне погашення комісії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2015 порушено провадження у справі № 910/20972/15, розгляд справи призначено на 15.09.2015.
07.09.2015 через канцелярію суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказує про повне погашення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором станом на 19.03.2015, розірвання договірних відносин з банком шляхом підписання сторонами договору від 19.03.2015.
15.09.2015 через канцелярію суду позивач подав документи по справі та клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні 15.09.2015 представник відповідача подав документи по справі.
Ухвалою суду від 15.09.2015 розгляд справи відкладено на 22.09.2015.
У судовому засіданні 22.09.2015 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи, представник відповідача подав докази погашення боргу для долучення до справи.
У засіданнях суду 22.09.2015, 20.10.2015 оголошувались перерви на підставі ст. 77 ГПК України до 20.10.2015, 27.10.2015 відповідно.
У судовому засіданні 20.10.2015 представник позивача подав документи по справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-
19.09.2013 року між позивачем - ПАТ «Банк «Київська Русь» (банк за договором) та відповідачем - ТОВ «Аполло» був укладений кредитний договір № 80845-44.19 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого банк відкрив позичальнику не відновлювальну відкличну кредитну лінію та зобов'язався надавати кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених цим договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти та інші платежі, зокрема сторони погодили, що ліміт кредитної лінії становить 120 000 000,00 грн., кінцевий термін повернення кредиту - 18.09.2017 року, ціль використання кредиту - поповнення обігових коштів, процентна ставка за користування кредитом 21% річних.
В подальшому сторонами були внесені зміни до кредитного договору шляхом укладення додаткових договорів про внесення змін до договору.
Договором № 3 від 22.10.2014 про внесення змін до кредитного договору № 80845-44.19 від 19.09.2013 сторони внесли зміни в назву договору, виклали її в наступній редакції «Кредитний договір № 80845-44.19 на відкриття не відновлювальної кредитної лінії від 19.09.2013 року» та внесли зміни до умов договору, у додатку № 1 погодили Графік зменшення ліміту кредитної лінії.
Матеріалами справи встановлено, що банк надав позичальнику на виконання умов договору кредитні кошти у розмірі 120 600 000,00 грн., що підтверджується меморіальними ордерами № 1094 від 19.09.2013 на суму 4 100 000,00 грн., № 6534 від 27.09.2013 на суму 1 600 000,00 грн., № 2387 від 30.09.2013 на суму 2 300 00,00 грн., № 7334 від 23.10.2013 на суму 12 000 000,00 грн., № 1252 від 07.11.2014 на суму 60 600 000,00 грн., № 2489 від 25.11.2014 на суму 40 000 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається те, що у зв'язку із порушенням позичальником строків оплати платежів по кредитному договору № 80845-44.19 від 19.09.2013, банком 05.08.2015 було надіслано на адресу ТОВ «Аполло» повідомлення № 7062/20 про відкликання кредиту, проте позичальник своїх зобов'язань не виконав, станом на 05.08.2015 заборгованість відповідача по договору становить 18 583 886,40 грн., з яких: 16 952 808,67 грн. тіла кредиту, 1 311 713,93 грн. заборгованості за відсотками за період з 01.03.2015 по 04.08.2015, 123 565,79 грн. нарахування щомісячної плати за період з 01.03.2015 по 04.08.2015, 112 463,17 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків, 18 100,39 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 56 231,59 грн. 30 % річних за період з 01.04.2015 по 04.08.2015, 9002,86 грн. 30% річних за несвоєчасне погашення комісії.
Відповідач у відзиві на позовну заяву пояснив, що за умовами укладеного між банком та позичальником договору від 19.03.2015 про розірвання кредитного договору № 80845-44.19 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.09.2013, сторони дійшли згоди, що з моменту набрання чинності цим договором про розірвання зобов'язання сторін, що виникли з кредитного договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із кредитного договору. Стверджує, що станом на 19.03.2015 заборгованість позичальника за кредитним договором повністю погашена, на підтвердження чого надав банківські виписки по рахунках та платіжні документи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Надавши належну правову кваліфікацію відносинам сторін, дослідивши правові норми, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є кредитним договором, який підпадає під правове регулювання норм статей 1054-10571 Цивільного кодексу України, а в частині, що не суперечить вказаним нормам та умовам договору, регулюється ст.1046-1053 Цивільного кодексу України
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом кредитного договору, банк є кредитором позичальника з майновими вимогами, які ґрунтуються на кредитному договорі до моменту виконання відповідачем - боржником банку своїх зобов'язань у повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог банк зазначає, що у зв'язку із порушенням відповідачем строків сплати платежів по договору, 05.08.2015 на адресу ТОВ «Аполло» було направлено повідомлення про відкликання кредиту від 05.08.2015 № 7062/20.
Зі змісту вказаного повідомлення вбачається, що ним було повідомлено ТОВ «Аполло» про те, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 № 190 «Про віднесення ПАТ Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийнято рішення № 61 про запровадження з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації, зазначено розмір заборгованості позичальника по кредитному договору № 80845-44.19 від 19.09.2013 станом на 05.08.2015.
Вказаним повідомленням банк підтвердив факт:
- укладення між банком та ОСОБА_4(надалі - поручитель) договору поруки № 125381-44.19 від 18 липня 2015 року в забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором;
- виконання позичальником станом на 19.03.2015 року своєчасно та в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором шляхом сплати поручителем 18 березня 2015 року коштів у розмірі 3 200 000,00 грн., 19 березня 2015 року суми 13 752 808,67 грн. в рахунок погашення заборгованості позичальника за кредитним договором згідно договору поруки.
При цьому, банк зазначив, що керуючись положеннями ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб визнано нікчемними:
- правочини від 18 березня 2015 року зі сплати ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 3 200 000,00 (три мільйони двісті тисяч) гривень 00 копійок в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АПОЛЛО» за Кредитним договором від №80845-44.19 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 19 вересня 2013 року із змінами та доповненнями згідно Договору поруки № 125381-44.19 від 18 листопада 2014 року, посвідчений Красовським О.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №2220,
- правочини від 19 березня 2015 року зі сплати ОСОБА_4
грошових коштів в сумі 13 752 808.67 (тринадцять мільйонів сімсот п'ятдесят дві тисячі вісімсот вісім) гривень 67 копійок в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «АПОЛЛО» за Кредитним договором від №80845-44.19 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 19 вересня 2013 року із змінами та доповненнями згідно Договору поруки № 125381-44.19 від 18 листопада 2014 року, посвідчений Красовським О.О.. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим №2220,
тому враховуючи нікчемність правочинів, п.9.2 договору, банк зупиняє подальше кредитування позичальника, вимагає дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, винагороди, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором протягом 20 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, а саме вимагає погашення за кредитним договором боргу у розмірі 18 583 886,40 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 19 березня 2015 № 190 «Про віднесення ПАТ Банк «Київська Русь» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 19 березня 2015 року прийнято рішення № 61 про запровадження у банку позивача з 20 березня 2015 року тимчасової адміністрації.
Відповідно до ч.5 ст.36 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка діяла станом на час надсилання позичальнику повідомлення відкликання кредиту від 05.08.2015 № 7062/20, під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Одночасно ч.2 ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.
Згідно ч.3 ст.38 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" договори, зазначені в ч.2 цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
Передбачений ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" перелік підстав, з яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є вичерпним.
В той же час, згідно ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.2 статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
У повідомленні про відкликання кредиту від 05.08.2015 № 7062/20 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Київська Русь» не вказано жодних підстав, з яких правочини від 18 березня 2015 року зі сплати ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 3 200 000,00 грн., правочини від 19 березня 2015 року зі сплати ОСОБА_4 визнано нікчемними.
При розгляді даного справи банком також не надано жодних доказів, посилань щодо підстав для визнання правочинів, відповідно до яких позичальником станом на 19.03.2015 було в повному обсязі виконано свої зобов'язання щодо погашення спірної суми боргу перед банком, нікчемним, відповідно до ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", як і не доведено наявності інших підстав недійсності вказаних договорів, передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України.
Таким чином, посилання на запровадження процедури тимчасової адміністрації позивача, неприйняття банком факту погашення поручителем зобов'язань застосуванням ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", спірних правовідносин не стосуються, адже за умови дійсності правочинів від 18 березня 2015 року зі сплати поручителем - ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 3 200 000,00 грн., правочинів від 19 березня 2015 року зі сплати поручителем - ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 13 752 808.67 відповідно до договору поруки № 125381-44.19 від 18.11.2015 року, ТОВ «Аполло» жодних обов'язків, які випливають з кредитного договору перед банком станом на 05.08.2015 та на теперішній час не має.
Крім того, матеріалами справи встановлено, що 19.03.2015 між ПАТ «Банк «Київська Русь» та ТОВ «Аполло» був укладений договір про розірвання кредитного договору № 80845-44.19 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.09.2013, відповідно до якого сторони дійшли згоди розірвати кредитний договір з 19 березня 2015 року та визначили, що з моменту набрання чинності цим договором про розірвання зобов'язання сторін, що виникли з кредитного договору припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими права та обов'язками, що виникли із кредитного договору. Цей договір про розірвання вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплений його печатками сторін.
Доказів визнання недійсним чи нікчемності договору про розірвання кредитного договору № 80845-44.19 на відкриття відновлювальної кредитної лінії від 19.09.2013, суду не надано.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст.33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку це стосувалося позивача, що мав довести факт порушення відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, наявність підстав для неприйняття позивачем факту належного виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором станом на 19.03.2015, наявності договірних відносин між сторонами та надати відповідні докази.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Доказування полягає не лише в наданні особою доказів, а й в обґрунтуванні та доведеності їх переконливості.
Позивачем не доведено та не надано належних доказів порушення відповідачем його прав та законних інтересів, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором № 80845-44.19 від 19.09.2013.
Крім того, суд відзначає, що стягнення по кредитному договору спірної суми коштів з відповідача, з урахуванням того, що банком прийнято в рахунок погашення заборгованості позичальника кошти, сплачені поручителем по договору поруки № 125381-44.19 від 18.11.2015 року, є подвійним виконанням зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Враховуючи викладене, приймаючи до уваги пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з безпідставністю та недоведеністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 32,33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд ,-
У задоволенні позову відмовити.
Суддя О.М.Ярмак
Повне рішення складено 11.11.2015