ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.11.2015Справа №910/17818/15
За позовом Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж»
до Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1»
про стягнення 664 362,67 грн., -
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від позивача: Загура В.П. (представник за довіреністю №101 від 23.03.2015р.);
від відповідача: не з'явились.
Обставини справи:
Приватне підприємство «Творча майстерня «Престиж» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» (надалі також - відповідач) заборгованості в розмірі 664 362,67 грн., в тому числі 363 110,00 грн. основного боргу, 27 039,26 грн. 3% річних та 274 213,41 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обов'язків за Договором безвідсоткової поворотної позики №6-Т від 30.11.2011р. в повному обсязі не виконав, суму позики, у строки визначені Договором, не повернув.
Відповідач відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
Ухвалою від 14.07.2015р. суддею Морозовим С.М. було повернуто без розгляду позовну заяву Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.08.2015р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 14.07.2015р. було скасовано, а позовну заяву і додані до неї документи вирішено передати до Господарського суду міста Києва для розгляду по суті.
Ухвалою від 25.09.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, їй присвоєно №910/17818/15 та розгляд справи призначено на 20.10.2015р.
В судовому засіданні 20.10.2015р. в справі було оголошено відкладення слухання справи до 03.11.2015р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.
Позивачем було подано до суду заяву про виправлення помилок, допущених при оформленні позовної заяви та зазначено, що до стягнення з відповідача заявлено 676 968,93 грн., в тому числі 370 000,00 грн. основного боргу, 27 552,33 грн. 3% річних та 279 416,60 грн. інфляційних втрат.
Зазначену заяву судом кваліфіковано як уточнення позовних вимог, у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, та прийнято її до розгляду.
В судове засідання 03.11.2015р. представник від відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не надіслав.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 03 листопада 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
30 листопада 2011 року між позивачем (позикодавець за Договором) та відповідачем (позичальник за Договором) було укладено Договір безвідсоткової поворотної позики №6-Т (надалі - Договір), згідно п. 1. якого позивач зобов'язується надати відповідачу безвідсоткову поворотну позику, а останній зобов'язується повернути позику у визначений Договором строк. Позика відповідачу надається на безвідсотковій основі.
Сума позики за Договором становить 370 000,00 грн. (п. 2. Договору).
Позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок відповідача. (п. 3. Договору).
Строк надання позики відповідачу становить 12 місяців. Цей строк може бути продовжений за згодою сторін до 29.11.2012р. (п. 4 Договору).
По закінченні строку, вказаного у п. 4 Договору, відповідач зобов'язується протягом п'ятнадцяти днів повернути суму отриманої позики. (п. 5 Договору).
Згідно п. 8 Договору він набув чинності з моменту підписання сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання.
Додатковою угодою від 30.11.2012р. до Договору сторони погодили зміни до п. 4 Договору, та встановити, що строком повернення позики є 31.12.2012р.
На виконання умов Договору позивачем було перераховано на рахунок відповідача 370 000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, які містяться в справі, а саме: №1379 від 30.11.2012р. на суму 350 000,00 грн. та №1381 від 01.12.2011р. на суму 20 000,00 грн.
Як зазначено позивачем, що не спростовано відповідачем, останнім не було повернуто позивачем суму позики за Договором в розмірі 370 000,00 грн., у зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду з даним позовом.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Виходячи із змісту правовідносин сторін, які ґрунтуються на договорі, вони є відносинами з позики, а тому їх права і обов'язки визначаються, зокрема, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідачем повернення суми позики на рахунок позивача здійснено не було.
Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №387 від 23.12.2014р., якою вимагав повернути суму позики у відповідності до умов Договору.
Відповіді на зазначену претензію відповідачем на адресу позивача надіслано не було, суму позики не повернуто.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, враховуючи викладене, а також п. 4. Договору (з урахування змін внесених до Договору Додатковою угодою від 30.11.2012р.), яким передбачено обов'язок відповідача повернути суму позики у строк по 31.12.2012р., то обов'язок відповідача щодо оплати вартості поставленого позивачем товару сплив 31.12.20142р., а тому, з урахуванням вказаного, прострочення оплати товару за Договором у відповідача перед позивачем виникло з 01.01.2013р.
Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором щодо вчасного повернення суми позики не виконав, тому заборгованість останнього по поверненню суми позики складає 370 000,00 грн.
Таким чином, з урахуванням викладеного, позовні вимоги в справі №910/17818/15 про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 370 000,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних в розмірі 27 552,33 грн. та інфляційні втрати в розмірі 279 416,60 грн.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України).
Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. №23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. №62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. №52/30).
Окрім того, індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.
У постанові Вищого господарського суду України №37/327 від 20.01.2011р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.
Аналогічна позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України №40/487 від 02.02.2012 р. та №15/065-11 від 01.02.2012р.
Зокрема, в постанові Вищого господарського суду України №15/065-11 від 01.02.2012р. зазначено, що за приписами ст. 625 ЦК України, боржник зобов'язаний сплатити суму заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України (http://www. ukrstat.gov.ua).
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Перевіривши наведені позивачем в позовних матеріалах розрахунки сум інфляційних втрат та 3% річних, судом визнано їх обґрунтованими та такими, що здійснені в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України та листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», а тому, до стягнення з відповідача підлягають сума інфляційних втрат в розмірі 279 416,60 грн. та сума 3% річних в розмірі 27 552,33 грн.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
Відповідачем не надано до матеріалів справи доказів, що підтверджують та обґрунтовують відсутність у нього підстав для невиконання зобов'язань, передбачених умовами Договору, укладеного з позивачем.
За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/17818/15 підлягають задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача 370 000,00 грн. основного боргу, 27 552,33 грн. 3% річних та 279 416,60 грн. інфляційних втрат.
Судовий збір позивача в розмірі 13 539,38 грн., відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1» (код ЄДРПОУ 31176312, адреса: 04205, м. Київ, вулиця Маршала Тимошенко, 29-Б) на користь Приватного підприємства «Творча майстерня «Престиж» (код ЄДРПОУ 31902622, адреса: 04205, м. Київ, вулиця Маршала Тимошенко, 29-Б) суму основного боргу в розмірі 370 000,00 грн. (триста сімдесят тисяч гривень 00 копійок), суму 3% річних в розмірі 27 552,33 грн. (двадцять сім тисяч п'ятсот п'ятдесят дві гривни 33 копійки), суму інфляційних втрат в розмірі 279 416,60 грн. (двісті сімдесят дев'ять тисяч чотириста шістнадцять гривень 60 копійок) та суму судового збору в розмірі 13 539,38 грн. (тринадцять тисяч п'ятсот тридцять дев'ять гривень 38 копійок).
3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.11.2015р.
Суддя С.М. Морозов