ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
28.10.2015Справа №910/22994/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до Державного підприємства «Енергоринок» про стягнення 51 226 085,57 грн., за участю представників позивача - Дяченка В.С., довіреність №09-01/48 від 03.06.2015 року, відповідача - Мазнюк О.В., довіреність №01/44-736д від 25.12.2014 року,
У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 29 968 863,38 грн. основної заборгованості, 20 233 723,72 грн. інфляційних втрат, 1 023 498,47 грн. 3% річних у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати купованої електроенергії за договором №495/02 від 28.04.2001 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.10.2015 року.
20.10.2015 року відповідачем через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову.
21.10.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву на 28.10.2015 року.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28.04.2001 року між Державним підприємством "Енергоринок" (ДПЕ) та Державним підприємством «Миколаївська ТЕЦ» (ТЕЦ), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Миколаївська теплоелектроцентраль» було укладено договір №495/02.
Відповідно до п.1.1. договору позивач зобов'язується продавати, а відповідач зобов'язується купувати електричну енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 2.1. договору сторони визначають свої зобов'язання за договором між членами оптового ринку електричної енергії (далі- ДЧОРЕ) України.
Відповідно до п. 4 договору відповідач зобов'язаний оплачувати електроенергію грошовими коштами. При цьому, платежі за отриману електроенергію здійснюються кожного банківського дня з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання відповідно до алгоритму ОРЕ, який затверджений НКРЕ.
Поясненнями позивача, частково відповідача, актами купівлі-продажу електроенергії за грудень, листопад, жовтень, квітень, березень, лютий, січень 2005 року, за грудень, листопад, жовтень, квітень, травень, березень, лютий, січень 2006 року, за грудень, листопад, жовтень, травень, квітень, березень, лютий, січень 2007 року, за грудень, листопад, квітень, березень, лютий, січень 2008 року, за грудень, листопад, квітень, березень, лютий, січень 2009 року, за грудень, листопад, жовтень, квітень, березень, лютий, січень 2010 року, за грудень, листопад, жовтень, квітень, березень, лютий, січень 2011 року, за грудень, листопад, жовтень, квітень, березень, лютий, січень 2012 року, за грудень, листопад, жовтень, квітень, березень, лютий, січень 2013 року, за грудень, листопад, жовтень, березень, лютий, січень 2014 року, за квітень, березень, лютий, січень 2015 року, та актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.07.2015 року, що містяться у матеріалах справи стверджується факт, що станом на 01.03.2013 року заборгованість відповідача становить: за січень, лютий 2005р. - 17 782,93 грн. (4 308,10 + 13 474,83); за січень 2006р. - 193 064,08 грн.; за січень, квітень 2009р. - 450 101,32 грн.; за січень 2012р. - 439 167,00 грн.; за квітень 2013р. - суму 1 530 618,60 грн.; за лютий, березень, жовтень, листопад, грудень 2014р. - 19 134 183,19 грн.; за січень, березень, квітень 2015 року - 12 183 734,75 грн. Загальна сума заборгованості за вказані вище періоди становить 29 968 863,38 грн.
Сторони уклали ряд угод щодо збільшення строків позовної давності щодо зобов'язань по оплаті за куповану електричну енергію по вказаних періодах. В даних угодах сторонами також підтверджено розмір заборгованості по кожному періоду.
Відповідно до ст. 92 Конституції України засади організації та експлуатації енергосистем визначаються виключно законом, яким сьогодні є Закон України "Про електроенергетику".
Згідно з преамбулою Закону України "Про електроенергетику" закон визначає правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії.
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про електроенергетику" купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, незалежно від величини встановлено потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу електропостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.
Статтею 15-1 Закону України "Про електроенергетику" встановлено порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії. Цей порядок передбачає, що для проведення розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричну енергію України та спожиту електричну енергію енергопостачальними організаціями, що здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та оптовий постачальник електричної енергії, яким є відповідач, відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (до 2002 року - розподільчі рахунки).
Такі розрахунки призначені для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.
В силу ст.1 названого Закону учасниками оптового ринку електричної енергії України є суб'єкти підприємницької діяльності, які продають та купують електроенергію на оптовому ринку електричної енергії України на підставі договору.
Відповідно до ст. 15-1 Закону України "Про електроенергетику" для проведення розрахунків за куплену на оптовому ринку електричної енергії України та спожиту електричну енергію, зокрема, оптовий постачальник електричної енергії, яким є державне підприємство "Енергоринок", відкриває в установах уповноваженого банку поточні рахунки (до внесення змін Законом від 10.01.2002р. №2921-ІІІ -"розподільчі рахунки") із спеціальним режимом використання.
Спеціальний режим використання поточних рахунків для оплати вартості електричної енергії полягає в тому, що перерахування грошових коштів з таких рахунків здійснюється уповноваженим банком за алгоритмом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Виходячи з тлумачення поняття алгоритму та поточного рахунку із спеціальним режимом використання, яке наведено у статті 1 Закону України "Про електроенергетику", алгоритм розподілу коштів, який встановлюється НКРЕ України, застосовується до всіх без винятку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, у тому числі і до таких рахунків ДП "Енергоринок".
Таким чином, і нормами вищенаведеного законодавства і умовами укладеного між сторонами договору визначено певний порядок розрахунків за отриману електроенергію, а саме: через поточні рахунки зі спеціальним режимом використання. Відповідач не вправі погашати заборгованість іншим чином, ніж це визначено законодавством.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем всупереч вимогам статті 33 ГПК України під час судового розгляду справи не надано доказів недотримання ДП "Енергоринок" алгоритму та порушення останнім прав позивача на одержання коштів за продану енергію.
Зважаючи на викладене, заявлені вимоги позивачем не доведені, належними доказами не підтверджені, у зв'язку з чим у позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02.11.2015р.
Суддя С.О. Чебикіна