ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
04.11.2015Справа №910/21852/15
За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго»
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс» 2. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»
простягнення 50 416,34 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2:не з'явився
Обставини справи:
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (надалі - ТДВ «СК «Індіго») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс» (надалі - ТОВ «Маркс») та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (надалі - ПАТ «СК «Статус») про стягнення 50 416,34 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ «СК «Індіго» на підставі договору страхування наземного транспорту №206-00755-13 від 10.10.2013 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля МАЗ-555102, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «СК «Статус» на підставі полісу №АС/4461908, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається солідарно на відповідача 2 як страхувальника за вказаним полісом та відповідача 1 як власника автомобіля.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.08.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 30.09.2015 р.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 30.09.2015 р. та 28.10.2015 р. розгляд справи відкладався на 28.10.2015 р. та 04.11.2015 р. у зв'язку з неявкою представників відповідачів та неподанням витребуваних доказів.
Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення по суті спору були заслухані судом в попередніх судових засіданнях.
Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, вимоги ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Місцезнаходження відповідача 1 за адресою: 02206, м. Київ, вул. Андрія Малишка, 37, кв. 3, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-порталі Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.
Крім того, місцезнаходження відповідача 2 за адресою: 36003, м. Полтава, вул. Фрунзе, 225/Ветеринарна, 22, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №1000308938.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачі повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередніх судових засіданнях пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
10.10.2013 р. між ТДВ «СК «Індіго» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) був укладений договір страхування наземного транспорту №206-00755-13 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
28.03.2014 р. о 16:10 год. по вул. Електриків, 14 в м. Києві сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля МАЗ-555102, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, що спричинило пошкодження обом автомобілям.
Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9367283.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Подільського районного суду міста Києва від 14.04.2014 р. у справі №758/3569/14-п, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження (звіту) №202/14 від 07.04.2014 р., складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 60 019,45 грн.
На підставі страхового акту №17205/206, затвердженого 08.05.2014 р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, виплатив на користь застрахованої особи суму страхового відшкодування у розмірі 50 416,34 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами №147 від 08.05.2014 р., №151 від 14.05.2014 р., №160 від 21.05.2014 р., №167 від 28.05.2014 р., №174 від 04.06.2014 р. та листом №7/2-180414/1 від 18.04.2014 р.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9367283 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль МАЗ-555102, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ТОВ «Маркс» та знаходився під керуванням ОСОБА_2
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем МАЗ-555102, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля МАЗ-555102, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ «СК «Статус» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4461908, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями з бази МТСБУ.
Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля МАЗ-555102, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ПАТ «СК «Статус».
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Mitsubishi Lancer, реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 60 019,45 грн., а позивачем було виплачено потерпілій особі суму страхового відшкодування у розмірі 50 416,34 грн.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією, до яких, поміж іншого, належать витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу.
За змістом пункту 36.6 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять відомостей стосовно розміру франшизи за полісом АС/4461908.
В той же час, за змістом п.п. 9.1 та 9.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.
Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, а також визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір лімітів відповідальності, ПАТ «СК «Статус» зобов'язане відшкодувати позивачу витрати в розмірі 50 000,00 грн. у строк до моменту звернення позивача із даним позовом до суду.
За таких обставин, позовні вимоги до ПАТ «СК «Статус» в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 50 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «СК «Статус» на користь ТДВ «СК «Індіго» страхового відшкодування у розмірі 416,34 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.
Стосовно позовних вимог ТДВ «СК «Індіго» про солідарне стягнення суми страхового відшкодування з відповідача 2, так і з відповідача 1 необхідно відзначити наступне.
По-перше, відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
За змістом ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Суд відзначає, що заявляючи вимогу про солідарне стягнення з відповідачів суми страхового відшкодування, позивачем жодним чином не було обґрунтовано якою нормою чинного законодавства та/або договору передбачений солідарний обов'язок страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та власника застрахованого транспортного засобу відповідати солідарно за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації такого транспортного засобу.
Відтак, вимога про солідарне стягнення з відповідачів страхового відшкодування у розмірі 50 416,34 грн. є безпідставною та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та не підлягає задоволенню
По-друге, за приписами частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Отже, зі змісту наведених правових норм вбачається, що для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати шкоду, заподіяну його працівником під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди, окрім складу цивільного правопорушення (протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, вина) необхідно встановити факт перебування завдавача шкоди в трудових (службових) відносинах з відповідачем та виконання ним під час скоєння ДТП своїх трудових (службових) обов'язків як працівника відповідача.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відзначає, що матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_2 у трудових (службових) відносинах з відповідачем 1 на момент вчинення спірної ДТП.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у відповідача 1 не виник обов'язок відшкодовувати шкоду, завдану ОСОБА_2 під час дорожньо-транспортної пригоди застрахованому у позивача автомобілю, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог до відповідача 1 відсутні.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (36003, м. Полтава, вул. Фрунзе, 225/Ветеринарна, 22; ідентифікаційний код 21301694) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Індіго» (01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 1; ідентифікаційний код 33831166) суму страхового відшкодування у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 11 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.11.2015 р.
Суддя В.П. Босий