ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.11.2015Справа №910/18087/15
За позовомКомпанії з обмеженою відповідальністю «Роналор Інтертейнмент Лтд» в особі представництва «Роналор Інтертейнмент Лтд»
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Істейт»
простягнення штрафних санкцій та збитків
Головуючий суддя Босий В.П.
Судді: Паламар П.І.
Якименко М.М.
Представники сторін:
від позивача:Чекмарьов О.С.
від відповідача 1:Дудченко Т.І., Ромашко Р.М.
від відповідача 2:не з'явився
Обставини справи:
Компанія з обмеженою відповідальністю «Роналор Інтертейнмент Лтд» в особі представництва «Роналор Інтертейнмент Лтд» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Істейт» про стягнення штрафних санкцій та збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 зобов'язань за договором генерального підряду №3-РС/2011 від 04.04.2011 р. в частині виконання робіт, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення з нього штрафу у розмірі 20 567 514,31 грн. та відшкодування завданих збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1 931 245,20 доларів США, що станом на 13.07.2015 р. становить 42 326 102,59 грн.
Вимоги до відповідача 2 обґрунтовані тим, що відповідно до договору про надання послуг №01/03/13 від 01.03.2013 р. відповідачем 2 належним чином зобов'язання з надання консультаційних послуг не виконано, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з нього штрафу у розмірі 1 000 000,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 29.07.2015 р.
17.07.2015 р. від представника позивача до канцелярії суду надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд з метою вжиття заходів до забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти та майно відповідача 1 в межах суми позову, а саме: 20 567 514,31 грн. та 1 931 245,20 дол. США.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2015 р. заяву Компанії з обмеженою відповідальністю «Роналор Інтертейнмент Лтд» в особі представництва «Роналор Інтертейнмент Лтд» про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено частково, накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг» в межах суми 20 567 514,31 грн. та 1 931 245,20 дол. США, в іншій частині в задоволенні заяви відмовлено.
26.08.2015 р. представником відповідача 1 до канцелярії суду подано заяву про припинення провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2015 вирішено розгляд справи № 910/18087/15 здійснювати колегіально у складі трьох суддів.
За наслідками винесення вказаної ухвали проведено автоматичний розподіл справ між суддями та відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 29.09.2015 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: Босий В.П. (головуючий), судді Якименко М.М., Паламар П.І.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2015 р. справу прийнято до свого провадження колегією суддів та призначено до розгляду на 03.11.2015 р.
Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвал суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.
В судове засідання представники відповідача 1 з'явилися, подане клопотання про припинення провадження у справі підтримали.
Судом в задоволенні клопотання відповідача 1 про припинення провадження у справі відмовлено з огляду на недоведеність заявником існування рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103035375922.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач 2 повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Одночасно, ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач 2 був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
04.04.2011 р. між Компанією з обмеженою відповідальністю «Роналор Інтертейнмент Лтд» в особі представництва «Роналор Інтертейнмент Лтд» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг» (генеральний підрядник) був укладений договір генерального підряду №3-РС/2011 (надалі - «Договір»).
За замістом п.п. 1.1, 1.2 Договору замовник будівництва, який забезпечує фінансування будівництва об'єкту, приймає від генпідрядника весь комплекс будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт по будівництву та благоустрою об'єкту і здійснює розрахунки за них з останнім на підставі договору та додаткових угод до нього; генеральний підрядник - сторона, яка відповідає за виконання всього комплексу будівельних, монтажних та пусконалагоджувальних робіт по будівництву та благоустрою об'єкту, передбачених договором та додатковими угодами до нього, передачу їх замовнику і забезпечує координацію діяльності підрядника та інших, залучених генпідрядником, підрядників (субпідрядників) на будівельному майданчику.
Відповідно до п. 2.1 Договору замовник доручає, а генпідрядник приймає на себе зобов'язання виконати з використанням матеріалів та обладнання власного постачання, власними та/або залученими силами та засобами весь комплекс будівельних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт по будівництву на об'єкті: Будівництво торгівельно-розважального центру «Мануфактура» по вул. Харківській, 2 в м. Суми (І черга), згідно з переданою та затвердженою замовником проектною документацією, з дотриманням чинних в Україні будівельних стандартів, норм і правил, чинного законодавства України, та здати виконані роботи замовнику у відповідності з умовами даного договору.
Згідно з п. 2.2 Договору обсяг, вартість, склад робіт, строки та порядок виконання на кожному етапі будівництва визначатиметься сторонами у додаткових угодах до цього договору, які являтимуться невід'ємною частиною цього договору.
Пунктом 4.1 Договору виконання робіт, пробачених даним договором, повинно розпочатись, здійснюватись та закінчитись у строки, встановлені цим договором. Строки виконання робіт визначаються сторонами у додаткових угодах до договору.
Додатковими угодами №№1-143 сторонами були погоджені порядок та строки виконання відповідачем 1 підрядних робіт, а також оплати позивачем виконаних робіт.
Зокрема, додатковою угодою №01-Д від 01.10.2012 р. визначено, що виконавець разом із замовником зобов'язується у строк до 01.02.2013 р. забезпечити введення об'єкта в експлуатацію у відповідності з вимогами чинного законодавства України шляхом підготовки, оформлення та подачі усіх необхідних для введення об'єкта в експлуатацію документів о належного територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції відповідно до умов чинного законодавства України, а також виконати обсяг робіт, відповідно до додатку №1 до договору, необхідний для введення (прийняття) його в експлуатацію. Заява про введення в експлуатацію об'єкта та видачу сертифіката повинна бути подана у строк, який відповідно до вимог чинного законодавства та особливостей об'єкта будівництва дозволятиме ввести його в експлуатацію у строк до 01.02.2013 р.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем 1 зобов'язань за Договором, у зв'язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення з нього штрафу у розмірі 20 567 514,31 грн.
Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §4 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається із матеріалів справи, додатковою угодою №01-Д від 01.10.2012 р. визначено, що виконавець разом із замовником зобов'язується у строк до 01.02.2013 р. забезпечити введення об'єкта в експлуатацію у відповідності з вимогами чинного законодавства України шляхом підготовки, оформлення та подачі усіх необхідних для введення об'єкта в експлуатацію документів о належного територіального органу Державної архітектурно-будівельної інспекції відповідно до умов чинного законодавства України, а також виконати обсяг робіт, відповідно до додатку №1 до договору, необхідний для введення (прийняття) його в експлуатацію.
В той же час, всупереч встановленим умовам Договору стосовно введення в експлуатацію об'єкту в строк до 01.02.2013 р., спірний торгівельно-розважальний центр був ведений в експлуатацію лише 02.07.2013 р., що підтверджується сертифікатом Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІУ №164131830777.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем доведено факт прострочення відповідачем 1 виконання зобов'язань за Договором, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до п. 14.3 Договору генпідрядник несе відповідальність перед замовником за порушення зі своєї вини таких зобов'язань за цим договором і у таких сумах:
- у разі порушення строків виконання робіт на 1 (один) місяць і більше (але не більше як на 2 місяці) генпідрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 5% від вартості невиконаних (несвоєчасно виконаних) робіт за договором;
- у разі порушення строків виконання робіт на 2 місяці і більше (але не більше як на 3 місяці), генпідрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 10% від вартості невиконаних (несвоєчасно виконаних) робіт за договором;
- у разі порушення строків виконання робіт на 3 місяці і більше (але не більше як на 4 місяці), генпідрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 15% від вартості невиконаних (несвоєчасно виконаних) робіт за договором;
- у разі порушення строків виконання робіт на 4 місяці і більше, генпідрядник сплачує замовнику штраф в розмірі 20% від вартості невиконаних (несвоєчасно виконаних) робіт за договором.
За таких обставин, умови Договору та чинного законодавства України передбачено відповідальність відповідача 1 у вигляді сплати на користь позивача штрафу за порушення строків виконання робіт, а судом встановлений факт такого порушення, і відповідно є підстави для стягнення з ТОВ «Рубікон-Трейдінг» на користь позивача штрафу.
В той же час, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2014 р. порушено провадження у справі №904/4190/14 про банкрутство ТОВ «Рубікон-Трейдінг», а ухвалою суду від 05.12.2014 р. у вказаній справі було введено процедуру санації боржника, строк якої продовжено ухвалою від 27.05.2015 р.
За змістом ч. 15 ст. 16 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред'явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство; пред'явлення поточними кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися у випадку та порядку, передбачених цим Законом.
Твердження відповідача 1 про те, що вимоги позивача є конкурсними по відношенню до боржника судом не приймаються до уваги з огляду на наступне.
За змістом ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 19.01.2013 р. положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
Оскільки провадження у справі про банкрутство ТОВ «Рубікон-Трейдінг» було порушено після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», під час розгляду справи №904/4190/14 мають бути застосовані саме положення такого Закону.
Згідно з ч. 1 вказаного Закону кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в чинній редакції вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі. Відповідне правило не поширюється на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю громадян, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Таким чином, вимоги позивача до ТОВ «Рубікон-Трейдінг» про стягнення штрафу за неналежне виконання зобов'язань за Договором не є конкурсними в розумінні приписів вказаного закону та можуть бути погашеними в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.
При цьому, за містом ч. 3 ст. 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» умови плану санації, а також мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюються на вимоги всіх кредиторів, що виникли до затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство.
З огляду на викладене, з урахуванням факту перебування відповідача 1 в процедурі санації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, позовні вимоги Компанії з обмеженою відповідальністю «Роналор Інтертейнмент Лтд» в особі представництва «Роналор Інтертейнмент Лтд» до ТОВ «Рубікон-Трейдінг» про стягнення штрафу у розмірі 20 567 514,31 грн. задоволенню не підлягають.
Стосовно заявленої до стягнення з відповідача 1 суми збитків (упущеної вигоди) у розмірі 1 931 245,20 доларів США, що станом на 13.07.2015 р. становить 42 326 102,59 грн., суд відзначає наступне.
Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 614 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Отже, за загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстав своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України).
Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення шкоди у вигляді неодержаного прибутку, обґрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою потерпілої сторони.
Позивач вказує, що у зв'язку з простроченням відповідачем 1 введення в експлуатацію об'єкту спірного нерухомого майна, позивач у період з лютого 2013 року (узгоджена дата закінчення виконання підрядних робіт за Договором) по липень 2013 року (дата видачі сертифіката Державної архітектурно-будівельної інспекції України серії ІУ №164131830777) був позбавлений можливості здавати приміщення торгово-розважального центру в оренду і отримувати доходи від такої діяльності.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов'язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Крім того, законодавець встановлює, що при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком не отримання позивачем доходу, на який він розраховував.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд відзначає, для обрахування заявленої до стягнення з відповідача 1 упущеної вигоди позивачем було взято середній ринковий розмір орендної плати у період з лютого по липень 2013 року.
В той же час, всупереч приписам ст. 653 Цивільного кодексу України позивачем не було надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того факту, що у спірний період він міг отримати реальний дохід від передання спірного об'єкту нерухомого майна в оренду.
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено як факту заподіяння відповідачем 1 збитків у вигляді неодержаного доходу, так і їх розміру.
Положеннями статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Суд відзначає, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) розміру збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода -наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Враховуючи встановлені судом обставини справи відповідно до їх повноважень, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, у діях відповідача не вбачається наявності складу цивільного правопорушення, що виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 1 931 245,20 доларів США, що станом на 13.07.2015 р. становить 42 326 102,59 грн.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 р. у справі №910/2023/13.
З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог Компанії з обмеженою відповідальністю «Роналор Інтертейнмент Лтд» в особі представництва «Роналор Інтертейнмент Лтд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-Трейдінг» необхідно відмовити.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Істейт» штрафу у розмірі 1 000 000,00 грн.
01.03.2013 р. між Компанією з обмеженою відповідальністю «Роналор Інтертейнмент Лтд» в особі представництва «Роналор Інтертейнмент Лтд» (замовник) та ТОВ «Терра Істейт» (виконавець) був укладений договір про надання послуг №01/03/13, за змістом п. 1.1 якого замовник доручає виконавцеві, а виконавець зобов'язується надати замовнику за плату консультаційні послуги з питань виконання комплексу будівельних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт по будівництву торгівельно-розважального центру «Мануфактура» по вул. Харківській, 2 в м. Суми (об'єкт), передбачених Договором.
Відповідно до п. 2.1 Договору консультаційні послуги надаються виконавцем з питань виконання комплексу будівельних, монтажних та пуско-налагоджувальних робіт по будівництву об'єкта за наступними напрямками:
- роз'яснення порядку та методів здійснення замовником нагляду та контролю за виконанням генеральним підрядником покладених на нього зобов'язань по будівництву об'єкта, надання письмових консультацій замовнику щодо документального оформлення результатів такого контролю та взаємодії із генеральним підрядником;
- роз'яснення порядку визначення розміру завданих збитків та їх відшкодування у разі неналежного виконання генеральним підрядником умов договору генерального підряду, порушення строків введення об'єкта в експлуатацію, консультації з питань документального оформлення відповідних документів, надання письмових консультацій та рекомендацій замовнику.
Згідно з п. 3.1 Договору виконавець зобов'язаний за результатами надання консультаційних послуг надати звіт з детальним та повним описом усіх питань у відповідності до узгоджених напрямків надання консультаційних послуг, визначених у п. 2.1 договору, в строк 2 місяці з дати підписання даного договору.
Таким чином, умовами вказаного договору сторонами було встановлено строк надання позивачу звіту про надані послуги - протягом двох місяців з його підписання.
В той же час суд відзначає, що Договір не містить жодної умови в частині визначення строку надання самих консультаційних послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи не містять, а позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту звернення до відповідача 2 із вимогою в порядку приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, а відтак суд приходить до висновку, що як на момент подання позовної заяви, так і на момент розгляду справи по суті, строк виконання відповідачем 2 зобов'язань за договором №01/03/13 від 01.03.2013 р. не настав.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Тобто, зазначена стаття передбачає, що порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.
В той же час судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду строк виконання відповідачем 2 зобов'язань за договором №01/03/13 від 01.03.2013 р. не настав, а відтак порушеного права позивача не існувало, і тому відсутні підстави для покладення на нього відповідальності за невиконання таких зобов'язань у вигляді штрафу у розмірі 1 000 000,00 грн.
За таких обставин, в задоволенні позовних вимог Компанії з обмеженою відповідальністю «Роналор Інтертейнмент Лтд» в особі представництва «Роналор Інтертейнмент Лтд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Істейт» необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В задоволенні позову Компанії з обмеженою відповідальністю «Роналор Інтертейнмент Лтд» в особі представництва «Роналор Інтертейнмент Лтд» відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 09.11.2015 р.
Головуючий суддя В.П. Босий
Судді П.І. Паламар
М.М. Якименко