Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
Від "10" листопада 2015 р. Справа № 906/1370/15
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Ляхевич А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №237 від 23.09.2015р.,
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №02-7/54 від 21.10.2015р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Сарненської дослідної станції інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (Рівненська обл., Сарненський р-н, м.Сарни)
до Коростенської районної державної адміністрації (Житомирська обл., м.Коростень)
про стягнення 27875,09 грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог від 09.11.2015р. №402),
з перервою в судовому засіданні, оголошеною згідно зі ст.77 ГПК України,
з 02.11.2015р. до 10.11.2015 р.,
Сарненська дослідна станція інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (Рівненська область, Сарненський район, м.Сарни) звернулася до господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Коростенської районної державної адміністрації (Житомирська обл., м.Коростень) про стягнення 31716,43грн. за договором №7 про надання послуг з організації проведення систематичного обстеження населення по визначенню вмясту радіоцезію в організмі людини пересувним лічильником випромінювання людини в населених пунктах Коростенського району Житомирської області від 09.10.2013р.
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 04.09.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 906/1370/15, розгляд справи призначено на 06.10.2015р. та зобов'язано сторони надати суду докази на підтвердження своїх вимог та заперечень.
06.10.2015р. на електронну адресу суду надійшло клопотання відповідача (вих.№02-10/2839 від 06.10.2015р.) про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити представника. У цьому ж клопотанні зазначено, що Коростенська районна державна адміністрація заперечує проти позову Сарненської дослідної станції інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України про стягнення 31716,43 грн.
Зважаючи на неявку в судове засідання 06.10.2015р. представника відповідача, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, для надання відповідачу можливості реалізувати принцип змагальності, забезпечення участі в судовому засіданні, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, враховуючи також необхідність подання додаткових доказів, господарським судом ухвалою від 06.10.2015р. розгляд справи відкладено на 02.11.2015р.
В засіданні суду представник відповідача подала клопотання (вх.№15415/15 від 02.11.2015р.) про долучення до матеріалів справи доказів відсутності бюджетного фінансування на 14-ти арк.; а також, копії відомостей з ЄДРПОУ та виписки з ЄДРПОУ щодо відповідача. Подані документи судом долучено до матеріалів справи.
Також, представник відповідача подала клопотання (вх.№15416/15 від 02.11.2015р.) про відкладення розгляду справи (оголошення перерви в судовому засіданні) та продовження строку вирішення спору у відповідності до ч.3 ст.69 ГПК України у зв'язку з необхідністю подати письмові пояснення по справі, в тому числі, щодо отримання претензії.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши клопотання представника відповідача, враховуючи необхідність подання додаткових доказів, господарський суд визнав за необхідне продовжити встановлений строк розгляду справи відповідно до ч.3 ст.69 ГПК України за обґрунтованим клопотанням відповідача та оголосити перерву в судовому засіданні до 10.11.2015р. у відповідності до ст.77 ГПК України.
Після продовження слухання справи в засіданні суду, 10.11.2015р. представник позивача подала заяву про зменшення розміру позовних вимог від 09.11.2015р. №402 (вх.№02-44/1119/15, а.с.80-82), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 17558,40 грн. основного боргу, 9707,68 грн. інфляційних, 609,01 грн. 3% річних, нарахованих на прострочену суму боргу.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
У п.3.10. Постанови ВГС України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
Згідно з ч.3 ст.55 ГПК України, ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни в бік зменшення кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
З урахуванням вищевказаного, враховуючи, що позивач, користуючись своїм правом, зменшив розмір позовних вимог, судом розглядається справа в межах нової ціни позову, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог від 09.11.2015 р.
Представник позивача при розгляді справи позов, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, підтримала у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача у своїх поясненнях, наданих при слуханні справи в засіданні, не заперечила наявності заборгованості відповідача перед позивачем за виконані своєчасно та належним чином роботи за договором, проте, посилається на те, що заборгованість виникла у зв'язку з відсутністю фінансування; у 2014 та 2015 роках держбюджетом не передбачено коштів на погашення заборгованості за минулі роки.
Представник відповідача також подала до справи письмовий відзив на позовну заяву (вх.№15828/15, а.с.86-88), з письмово викладеними запереченнями, та докази отримання претензій позивача №1 і №2 (а.с.89-91). Згідно відзиву, відповідач посилається на фінансування з Державного бюджету України, відсутність в держбюджеті відкритих асигнувань, а тому не вбачає свої провини у виникненні заборгованості перед позивачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
09.10.2013 року між Сарненською дослідною станцією Інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (позивач/виконавець) та Коростенською районною державною адміністрацією (відповідач/замовник) укладено договір №7 на надання послуг з організації проведення систематичного обстеження населення по визначенню вмісту радіоцезію в організмі людини пересувним лічильником випромінювання людини в населених пунктах Коростенського району Житомирської області (далі-договір, а.с.13-14).
Пунктом 1.1 даного договору встановлено, що відповідно до Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи", враховуючи Рекомендації Державного агентства України з управління зоною відчуження від 30.05.2013р. №01-1718/141 щодо проведення робіт з дозиметричної паспортизації у 2013 році населених пунктів України, які згідно із законодавством віднесено до зон радіоактивного забруднення, керуючись "Методичними рекомендаціями щодо проведення робіт з дозиметричної паспортизації населених пунктів України, які згідно із законодавством віднесено до зон радіоактивного забруднення" (далі - Методичні рекомендації), затверджених Наказом МНС України від 27.07.2011р. №764 "Про організацію проведення робіт із дозиметричної паспортизації населених пунктів" із внесеними змінами, замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати послуги з організації проведення систематичного обстеження населення по визначенню вмісту радіоцезію в організмі людини пересувним лічильником випромінювання людини (ЛВЛ) в 6 населених пунктах Коростенського району Житомирської області в кількості 480 чоловік, згідно Переліку, наданого замовником, який є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору, а.с.15).
Згідно з п.3.1 договору ціна договору становить 17558,40 грн. без ПДВ згідно кошторисно-фінансового розрахунку договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору (додаток №2 до договору, а.с.16).
За пунктом 4.1. договору, усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі.
Відповідно до п.4.2 договору розрахунок за надані послуги замовник здійснює за актом здачі-приймання після експертної оцінки результатів робіт (зовнішнього контролю), згідно представленої виконавцем довідки-підтвердження ННЦРМ (ІРЗ) АМН України про фактично прийняту кількість обстежень у базу даних, які пройшли контроль якості.
Змістом пунктів 5.1.1 та 5.1.2 договору встановлено зобов'язання замовника своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за виконані виконавцем роботи та приймати у встановленому порядку виконані роботи згідно з актами здачі-приймання, представленими виконавцем.
На виконання умов договору, позивач взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, а замовник прийняв виконану роботу без зауважень, на підтвердження чого 09.10.2013р. сторони підписали акт №1 здачі-приймання виконаних робіт (а.с.17).
06.11.2015р. сторонами підписано акт №1 приймання-передачі результатів ЛВЛ-вимірів (а.с.85), а ННЦРМ (ІРЗ) АМН України того ж дня видано довідку-підтвердження про фактично прийняту кількість обстежень у базу даних, які пройшли контроль якості (а.с.84).
Для сплати заборгованості за виконані роботи позивач надіслав відповідачу претензію №1 від 11.06.2014р. з проханням протягом 7 днів сплатити заборгованість (а.с.18-19, докази отримання відповідачем 17.06.2014р. - а.с.90-91). У відповідь відповідач надіслав листа №02-13/358 від 19.06.2014р. (отримано позивачем 26.06.2014р.), в якому відповідач підтвердив наявність кредиторської заборгованості перед позивачем в розмірі 17558,40грн., зазначивши, проте, що у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування він не має змоги її погасити; при надходженні фінансування з державного бюджету Коростенська райдержадміністрація зобов'язалась провести повний розрахунок за виконані роботи (а.с.20).
19.03.2015 року позивач надіслав відповідачу претензією №2 (вих.№53) з проханням сплатити заборгованість (а.с.21-22), на що 05.06.2015р. отримав відповідь (лист №02-4/43 від 27.05.2015р.), де зокрема зазначено, що у відповідача дійсно рахується кредиторська заборгованість за 2013 рік, проте, у Державному бюджеті на 2014-2015р.р. коштів на погашення даної заборгованості не передбачено; при виділенні коштів на надходження фінансування відповідач зобов'язався провести повний розрахунок за виконані роботи (а.с.23).
У зв'язку із тим, що в добровільному порядку відповідач не задовольнив вимоги позивача щодо сплати заборгованості за договором №7 від 09.10.2013р., останній звернувся до господарського суду із позовом про стягнення основного боргу у розмірі 17558,40 грн. та, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про стягнення 9707,68 грн. інфляційних та 609,01 грн. 3% річних.
Станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 17558,40грн., що підтверджується матеріалами справи, поясненнями сторін, та, крім того, підписаним сторонами та скріпленим печатками актом звірки взаємних розрахунків (а.с.24).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідач не заперечує наявності у нього боргу перед позивачем за надані послуги по вказаному договору, посилаючись на те, що борг виник не з його вини, а з огляду на відсутність відповідних субвенцій з Державного бюджету України.
Вищий господарський суд України в п.5 Оглядового листа "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду" №01-06/374/2013 від 18.02.2013р., зазначає, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Аналогічної правової позиції дотримується Європейський суд з прав людини по справі ТЕРЕМ ЛТД, ЧЕЧЕТКІН ТА ОЛІУС ПРОТИ УКРАЇНИ (Заява №70297/01). В рішенні від 18.10.2005р., зазначено про те, що не спромігшись передбачити такі асигнування держава порушила свої зобовязання за п.1 ст.6 Конвенції і відсутність бюджетних коштів не може виправдати таку бездіяльність.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-ІУ, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
З огляду на наведене, суд визнає доводи відповідача щодо причин порушення зобов'язання перед позивачем необґрунтованими, а позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в сумі 17558,40грн. правомірними та підтвердженими належними доказами, а відтак, такими, що підлягають задоволенню.
У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.
Положення ч.2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання (п.6.2 Постанови ВГСУ від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови № 14).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів (п.3.1 Постанови №14).
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (абз.3 п.3.2. Постанови №14).
Позивачем нараховано на прострочену суму боргу та заявлено до стягнення з відповідача 9707,68 грн. інфляційних та 609,01 грн. 3% річних. Перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с.81) господарський суд встановив його арифметичну правильність та відповідність обставинам справи, а тому визнає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення 9707,68 грн. інфляційних та 609,01 грн. 3% річних.
Відповідач доказів сплати боргу не надав, при цьому, відсутність передбачених у державному бюджеті коштів для необхідних видатків відповідача не є підставою для звільнення останнього від сплати боргу та від передбаченої законом відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати по справі у відповідності до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Коростенської районної державної адміністрації (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Грушевського, буд.60/2, ідентифікаційний код 04053513) на користь Сарненської дослідної станції інституту водних проблем і меліорації Національної академії аграрних наук України (34501, Рівненська обл., Сарненський р-н, м.Сарни, Дослідна станція, буд.32, ідентифікаційний код 05391169):
- 17558,40 грн. основного боргу,
- 9707,68 грн. інфляційних,
- 609,01 грн. 3% річних,
- 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 10.11.15
Суддя Ляхевич А.А.
віддрук.прим.:
1 - до справи
2,3 - сторонам (реком.)