Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 листопада 2015 р. Справа № 805/4606/15-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Галатіної О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014року за №0000201501 та визнання протиправними дій, -
Позивач, Приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ», звернувся з позовною заявою до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014року за №0000201501 та визнання протиправними дій.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковим органом неправомірно було зроблено висновок про відсутність факту реального здійснення господарських операцій платника податків з придбання продукції у ТОВ «Прод-Тор» (Договір поставки №629 КЗ від 16.04.2015року) та з отримання транспортних послуг від ТОВ «Титан Альянс» за Договором перевезення №1133/ДТЛ-14 від 04.12.2014року та від ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» за Договором транспортного експедирування №440/ДТЛ-15 від 03.04.2015року та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства. Зазначив, що реальність господарських операцій по виконанню договору поставки №629 КЗ від 16.04.2015року, укладеного між платником податків та ТОВ «Прод-Тор» та по виконанню Договору перевезення №1133/ДТЛ-14 від 04.12.2014року та Договору транспортного експедирування №440/ДТЛ-15 від 03.04.2015року, укладених з ТОВ «Титан Альянс» та ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» відповідно, підтверджується первинними документами, зокрема, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами надання послуг, актами здачі - приймання робіт, податковими накладними, виписками з банківських рахунків, платіжними дорученнями, інвентарізаційними описами ТМЦ, журналом вагаря, картками аналізу зерна, складськими квитанціями на зерно, довідками про виробітку комбікормів та використання сировини на комбікормовому заводі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, на позовних вимогах наполягав на підставі доводів, що викладені в позовній заяві та додаткових поясненнях до неї. Надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що під час перевірки позивача було встановлено, порушення приписів п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201, п.п. 209.2, п.п. 209.18 ст.209, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого, платником податків занижено суму податку на додану вартість у розмірі 871936грн., у тому числі за квітень 2014року на суму 350929грн. та за травень 2014року на суму 521007грн. Зазначив про врахування матеріалів податкової інформації Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 28.05.2015року за №2112/7/02-28-2205 по контрагенту ТОВ «Прод-Тор». Також, зауважив про неможливість участі 26.03.2015року у засіданні загальних зборів учасників ТОВ «Прод -Тор» директора підприємтства ОСОБА_2, у зв'язку із находженням його під вартою з 29.05.2014року по теперешній час. Крім того, зазначив про неналежне оформлення позивачем товарно-транспортних накладних з контрагентами. Таким чином, оскільки операції між позивачем та ТОВ «Прод-Тор» не мали реального товарного характеру та перехід права власності не відбувся, підприємство не мало право на формування податкового кредиту за цими операціями та на використання податкової пільги по податку на додану вартість у взаємовідносин з ТОВ «Прод -Тор».
В позовних вимогах просив відмовити, надав суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.
За таких підстав, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за приписами ст.128 КАС України.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне.
Приватне акціонерне товариство «АПК-ІНВЕСТ» зареєстровано в якості юридичної особи 20.09.2006року за кодом ЄДРПОУ 34626750, юридична адреса підприємства: 85325, Україна, Донецька область, Красноармійській район, с. Рівне, вул. Шопена, буд.1а.
Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ - 34626750) з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Прод-Тор», ТОВ «Ділові ініціативи», ТОВ «Вінницябудремсервіс» за період з 01.01.215року по 31.05.2015року.
За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної перевірки від 07.09.2015 року за №84/05-16-15-01/34626750.
За висновками акта перевірки встановлені п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7 ст.201, п.п. 209.2, п.п. 209.18 ст.209, п.п. 14.1.36 п.14.1 ст.14, п.п. 14.1.191 п.14.1 ст.14, п.п.14.1.202 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого, платником податків занижено суму податку на додану вартість у розмірі 871936грн., у тому числі за квітень 2014року на суму 350929грн. та за травень 2014року на суму 521007грн.
Згідно результатів проведення перевірки Податковим органом не встановлено факту реального здійснення господарських операцій платника податків з придбання ТМЦ у ТОВ «Прод-Тор» та подальшого їх використання у господарській діяльності підприємства.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.09.2014року за №0000201501, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за квітень 2014р., травень 2014року за основним платежем в сумі 871 936 грн., та за штрафними санкціями у сумі 1 089 920 грн.
Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Прод-Тор» було укладено договір поставки від 16.04.2015р. №629 КЗ (т.1 арк.с.67-73), за умовами якого постачальник (ТОВ «Прод-Тор») був зобов'язаний поставити у власність покупця сою, зернові, а також дозволені до використання та зареєстровані в Україні компоненти для комбікормов, за асортиментом, у кількості, у строки, за ціною та за якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, що є невідємними частинами договору.
Реальність вищезазначених господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Прод-Тор» позивачем підтверджена видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами надання послуг, актами здачі - приймання робіт, виписками з банківських рахунків, платіжними дорученнями, інвентарізаційними описами ТМЦ, журналом вагаря, картками аналізу зерна, складськими квитанціями на зерно, довідками про виробітку комбікормів та використання сировини на комбікормовому заводі.
Транспортування товару здійснювалось відповідно до вимог Договору перевезення №1133/ДТЛ-14 від 04.12.2014року та Договору транспортного експедирування №440/ДТЛ-15 від 03.04.2015року, укладених з ТОВ «Титан Альянс» та ТОВ «ОСОБА_1 ЛТД» відповідно.
Судом встановлено, що розрахунки між сторонами за зазначеними договорами проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку (т.1 арк.с.159-189).
Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
На підставі п.209.2 ст.209 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент вчинення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.209.6 ст.209 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент вчинення спірних правовідносин) сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно
Згідно п.п.209.18 ст.209 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинна на момент вчинення спірних правовідносин) сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 цього Кодексу, але не обрали спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбаченого статтею 209 цього Кодексу, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також за молочні продукти, молочну сировину та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.
При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечується факт відповідності позивача критеріям, визначеним ст.209 Податкового кодесу України, тобто ПрАТ «АПК-ІНВЕСТ» є сільськогосподарським підприємством.
Пунктом 201.10 ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вимоги до податкової накладної встановлені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
В акті перевірки податковим органом не було встановлено недоліків під час заповнення податкових накладних за спірний період.
Згідно з п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Податковим органом в акті перевірки було зазначено про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних по господарським операціям платника податків з ТОВ «Прод-Тор» в квітні, травні 2014року.
Суд зазначає, що обов'язковість заповнення товарно-транспортної накладної та подорожнього листа обумовлена не положеннями Податкового кодексу України, а нормами ст. 48 Закону України від 05.04.2001 №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт».
Крім того, в розумінні приписів ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” товарно-транспортна накладна з урахуванням наявності інших документів, що підтверджує здійснення господарських операцій та зазначає відомості про них, не є первинним документом, та не відображається в бухгалтерському обліку.
У листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року за № 1936/11/13-11 зазначено: «сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце».
Суд вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку слід виходити з того, що зміст господарської операції має перевагу над формою її фіксації, а недоліки в заповненні реквізитів товарно-транспортної накладної, виявлені в результаті перевірки податковим органом, не свідчать про її недостовірність або недійсність, а також не свідчать про недопустимість її використання як доказу реальності вчинення правочинів.
Висновки щодо отримання платником податків податкових накладних без мети реального настання наслідків та з метою заниження об'єкту оподаткування з податку на додану вартість по договором укладеним з ТОВ «Прод-Тор», які грунтуються на даних інформаційних податкових баз, суд не бере до уваги на підставі наступного.
Інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Бази даних ДПІ не є належними доказами у справі, чинним законодавством також не передбачена належність таких баз до засобів доказування.
Дана правова позиція підтверджується доводами, що викладені в Постановах ВАСУ від 20.09.2012 року № К9991/574/12; № К 9991/5991/11 та № 9991/24891/11: «Програмне забезпечення (інформаційні бази ДПІ) до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків не відноситься. Крім того, абсолютно справедливо підкреслюється, що такі дані не є також належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності».
Відповідно до Листа ВАСУ від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Суд погоджується з даними висновками Вищого адміністративного суду України та підкреслює, що письмові докази у вигляді первинних документів, які підтверджують здійснення господарських операцій позивача з контрагентами постачальниками спростовують висновки податкового органу, які грунтуються на даних інформаційних податкових баз.
Таким чином, доводи відповідача, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом - є тільки припущенням.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.
Суд вказує, на те, що відповідачем не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Під час перевірки позивача відповідачем не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами - постачальниками.
Суд звертає увагу, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит та віднесення сум понесених витрат до складу валових витрат позивача не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.
Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.
Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що відповідачем суду не доведено) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 № К/9991/37637/12, від 17.02.2014 № К/800/50945/13, від 19.02.2014 № К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 № К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13, від 20.05.2014 №К/800/53111/13, від 05.06.2014 №К/800/1816/13, від 11.11.2014 №К/800/1336/14.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що виходячи з позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішеннях по справах “Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії”, “Булвес” АД проти Болгарії”, позицій Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, викладених в Інформаційному листі від 20.07.2010року № 1112/11/13-10 “Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби” наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв'язку із порушенням податкової дисципліни його контрагентами.
Частиною 4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Зі змісту ч.1 ст.11 КАС України вбачається, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частина 1 ст. 71 цього Кодексу встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Всупереч зазначеним нормам, в податковій інформації зазначалось, що господарські операції з контрагентом ТОВ «Прод-Тор» не підтверджуються, оскільки товариство не знаходиться за юридичною адресою, а за результатами здійснення заходів встановлено, що громадянин ОСОБА_2, який значиться керівником ТОВ «Прод-Тор» не має жодного відношення до реєстрації та здійснення господарської діяльності товариства, за результатми чого було відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України.
Суд зазначає, що в вищевказаній податковій інформації від 28.05.2015р. відсутня інформація, яка може бути достатньою для формування доказової бази у ході проведення перевірок по ланцюгу постачання ТОВ «Прод-Тор».
Так, встановлення ознак «нереальності» правочинів внаслідок відсутності платника за місцезнаходженням, відсутності адміністративно-технічних можливостей для здійснення діяльності є початковим етапом при відпрацюванні таких платників.
Основні вимоги до змісту доказової бази для встановлення правочинів такими, що мають нереальний характер - це визначення товарного, грошового потоків, аналізу документального оформлення проведених операцій, виконання робіт, транспортування, фактичне використання товарів у господарській діяльності, тощо.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угод між позивачем та ТОВ «Прод-Тор» з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження «нереальності» здійснених контрагентом позивача господарських операцій.
Також, податковим органом не надано жодного доказу щодо наявності обвинувального вироку суду відносно посадових осіб ТОВ «Прод-Тор» або інших винних осіб.
Відповідно до ст.86 КАС України ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на зазначене, факт наявності відкритого кримінального провадження за ознаками кримінального порушення, передбаченого ч.1 ст.205 Кримінального кодексу України не спростовує факту отримання позивачем товарів за вищезазначеним договором від ТОВ «Прод-Тор» за період квітень, травень 2014року.
Крім того, суд зазначає, що відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України (ч.1 ст.17).
Суд зазначає, що згідно п.1 ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ч.1 ст.18 Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
З аналізу наведених норм вбачається, що у разі якщо Єдиний державний реєстр містить дані щодо призначення громадянина ОСОБА_2 директором ТОВ «Прод-Тор» з 27.03.2015року відовідно до протоколу №4 загальних зборів учасників товариства, то зазначені дані є достовірними доки до них не внесено відповідних змін.
Враховуючи вище викладене суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо заниження позивачем суми податку на додану вартість на 871 936грн. за період квітень, травень 2014року по взаємовідносинам ТОВ «Прод-Тор», у зв'язку з чим позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014року за №0000201501 підлягають задоволенню.
Стосовно позовних вимог позивача в частині визнання протиправними дій відповідача з прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014року за №0000201501, суд зазначає наступне.
Згідно п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої уподатковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п.58.1 ст.58 Податкового кодексу України).
За таких підстав суд не погоджується з доводами позивача щодо протиправності дій відповідача при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, оскільки відповідно до вимог Податкового кодексу України прерогативою саме податкового органу є прийняття податкового повідомлення-рішення, його подальше надіслання платнику податків. Тому податковий орган при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення діяв в межах повноважень, покладених на нього законодавцем.
За таких підстав, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача з прийняття податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014року за №0000201501 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
У відповідності до положень ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу-відповідно до тієї частини вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.09.2014року за №0000201501 та визнання протиправними дій задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 23.09.2014року за №0000201501, яким збільшено розмір грошового зобов'язання з податку на додану вартість за квітень, травень 2014року на загальну суму 1 961 856грн., з яких основний платіж 871936грн., штрафні (фінансові) санкції 1 089 920грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ 39882614, 85300, м. Красноармійськ, вул. Горького, буд.1) на користь Приватного акціонерного товариства «АПК-ІНВЕСТ» ( ЄДРПОУ 34626750, 85325, Україна, Донецька область, Красноармійській район, с. Рівне, вул. Шопена, буд.1а) судовий збір в сумі 29 427 (двадцять дев'ять тисяч чотириста двадцять сім) грн.85коп.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Галатіна О.О.