Справа № 183/6977/15
№ 1-кп/183/853/15
іменем України
06 листопада 2015 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадженні № 42015040010000283 відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Павлоград Дніпропетровської області, українця, громадянина України, маючого повну вищу освіту, працюючого гірником, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.407 КК України, -
02.04.2014 року наказом № 71 (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини та призначено на посаду: водієм-електриком медичної роти.
За таких обставин, солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
З жовтня 2014 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , самовільно залишив військову частину без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини польова пошта НОМЕР_2 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та ухилявся від проходження військової служби до 9 жовтня 2014 року, тобто протягом 6 діб.
У подальшому, 11.10.2014 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , повторно самовільно залишив військову частину без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини польова пошта НОМЕР_2 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та ухилявся від проходження військової служби до 19.10.2014 року, тобто протягом 8 діб.
Після цього, 21.10.2014 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , повторно самовільно залишив військову частину без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини польова пошта НОМЕР_2 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв до 30.10.2014 року, тобто протягом 9 діб.
30.10.2014 року ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , повторно самовільно залишив розташування військової частини без поважних причин, свої службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд, не приймаючи мір для повернення до військової частини польова пошта НОМЕР_2 , про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та ухилявся від проходження військової служби до 31.11.2014 року, тобто протягом 30 діб.
Тобто, ОСОБА_4 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовій частині польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , у військовому званні «солдат», у періоди з 11.10.2014 року по 19.10.2014 року, з 21.10.2014 року по 30.10.2014 року та з 31.10.2014 року по 31.11.2014 року самовільно залишав військову частину без поважних причин.
Своїми умисними діями, що виразилися самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем без поважних причин, хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, а також самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 407 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурор заявив про затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної 27.10.2015 року між прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 , яку просить затвердити судом та призначити узгоджене між прокурором та обвинуваченим покарання за ч. 2 ст. 407 КК України у вигляді штрафу у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1 700,00 грн.
Обвинувачений ОСОБА_4 висловився про затвердження угоди і призначення йому узгодженого покарання. При цьому останній визнав себе винним, повністю визнав обставини, зазначені прокурором в обвинувальному акті. А також зазначив, що угоду було укладено за його ініціативою та добровільно. Щиро розкаюється у вчиненому, шкодує, що вчинив злочин.
Захисник ОСОБА_5 не заперечував проти затвердження судом угоди про визнання винуватості, і призначення узгодженого сторонами покарання.
В обвинуваченого та його захисника в підготовчому судовому засіданні з'ясовані всі питання, визначені ст. 474 КПК України та роз'яснені наслідки укладення та невиконання угоди, відповідно до ст. ст. 473, 476 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, угода відповідає вимогам КПК України та закону.
Таким чином, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення встановленою та доведеною, його дії підлягають правовій кваліфікації за ч. 2 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, хоч і менше десяти діб, але більше трьох діб, вчинені повторно протягом року, а також самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад десять діб, але не більше місяця.
При призначенні покарання суд вважає за можливе призначити узгоджену між сторонами міру покарання за ч. 2 ст. 407 КК України штраф у розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 1 700,00 грн.
На підставі викладеного, враховуючи ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, а також усі обставини по справі, керуючись ст. ст. 370, 371, 374 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 27 жовтня 2015 року між прокурором військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 407 КК України та призначити йому покарання штраф у розмірі 1 700,00 грн. на користь держави.
Копію вироку вручити засудженому негайно.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області - протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а ОСОБА_4 в той же строк з моменту вручення копії вироку.
Суддя ОСОБА_1